Передумови та тенденції правового регулювання криптовалюти в Україні

Abstract

Із часу створення і до сьогодні криптовалюта розглядається переважно як альтернатива традиційним грошовим коштам. Серед переваг її обігу називають необмеженість та конфіденційність. Разом з тим, криптовалюта визначається як така, що незабезпечена активами та її обіг мало контролюється державними інституціями. Науковці-юристи й економісти не досягли однозначності у розумінні природи криптовалюти. Хоч відомо, що вона існує як певний цифровий код, доволі часто її порівнюють із цифровими чи електронними грошима, цінними паперами, віртуальними активами тощо. Подібна невизначеність прослідковується і у межах національного законодавства держав та судовій практиці. На сьогодні, у країнах ЄС діє низка Директив, які сприяють так званій детінізації криптовалютних відносин. Окремі держави приймають власне законодавство, яким визначають місце криптовалюти у цивільному обороті. Законодавство України теж активно розвивається у цьому напрямі: протягом останніх років було прийнято окремі підзаконні акти та запропоновано низку законопроектів. Коли ми чуємо про приклади використання криптовалюти у договорах, насправді означає, що зазвичай її конвертують у національну валюту для подальшого проведення розрахунків. І уже існує доволі багато прикладів таких операцій. Все ж «криптовалюта» залишається незаконодавчим терміном, а відомі криптовалюти не розглядаються в Україні як засоби платежу: чинне законодавство містить визначення понять електронних та цифрових грошей, але вони не охоплюють криптовалюти. У 2022 році прийнято Закон України «Про віртуальні активи», який однак ще не набрав чинності, але може стати початком для формування цілої нормативної бази із питання врегулювання криптовалютних правовідносин, хоча й він не містить поняття «криптовалюти». Віртуальний актив розглядається як доволі широке поняття і розуміється як нематеріальне благо, яке може перебувати в обороті згідно цивільного законодавства. From the time of its creation until today, cryptocurrency is considered mainly as an alternative to traditional money. Among the advantages of its circulation are called unlimitedness and confdentiality. At the same time, cryptocurrency is defned as one that is not backed by assets and its circulation is little controlled by government institutions. Legal researchers and economists have not reached unambiguity in understanding the nature of cryptocurrency. Although it is known to exist as a certain digital code, it is quite often compared to digital or electronic money, securities, virtual assets, etc. Similar uncertainty is observed within the national legislation of states and judicial practice. Today, a number of Directives are in force in the EU countries, which contribute to the so-called detinization of cryptocurrency relations. Individual states adopt their own legislation, which determines the place of cryptocurrency in civil circulation. The legislation of Ukraine is also actively developing in this direction: in recent years, separate by-laws have been adopted and a number of draft laws have been proposed. When we hear about examples of the use of cryptocurrency in contracts, in reality it is usually converted into the national currency for further settlement. And there are already quite a few examples of such operations. However, «cryptocurrency» remains a non-legislative term, and known cryptocurrencies are not considered means of payment in Ukraine: current legislation contains defnitions of the concepts of electronic and digital money, but they do not cover cryptocurrencies. In 2022, the Law of Ukraine «On Virtual Assets» was adopted, which, however, has not yet entered into force, but may become the beginning of the formation of a whole regulatory framework on the issue of regulating cryptocurrency legal relations, although it does not contain the concept of «cryptocurrency». A virtual asset is considered as a rather broad concept and is understood as an intangible good that can be in circulation according to civil legislation.