Законодавче обмеження самостійного обстоювання законних інтересів особами, щодо яких ведеться провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

Abstract

У статті стверджується, що не будь-який розлад психічної діяльності учасника кримінального судочинства є автоматичним свідченням його процесуальної недієздатності. Аналізуються положення КПК України, у яких законодавець безпідставно та невиправдано перешкоджає особі, стосовно якої ведеться провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, реалізувати право на захист шляхом самостійного (без допомоги й сприяння захисника та /чи законного представника) обстоювання своїх законних інтересів. Констатовано неприйнятність подібних ситуацій. З метою їх уникнення обґрунтовано внесення окремих змін й доповнень до КК та КПК України. The article states that not any disorder of mental activity of a criminal court participant is an automatic evidence of its procedural incapability. Analyzes the provisions of the Criminal Procedural Code of Ukraine, in which the lawmaker unreasonably and unjustly prevents the person, in respect of which the proceeding concerning application of compulsory medical measures, to realize the right to protection by means of independent (without the help and assistance of the defender and/or legal representative) defense of their legitimate interests. The unacceptability of such situations has been established. In order to avoid them, it is justifed to introduce certain changes and additions to the Criminal Code and Criminal Procedural Code of Ukraine. Artykuł twierdzi, że nie każde zaburzenie aktywności umysłowej uczestnika postępowania karnego jest automatycznym dowodem jego niezdolności procesowej. Analizowane są przepisy Kodeksu Postępowania Karnego Ukrainy, w których ustawodawca w sposób nieuzasadniony i nieusprawiedliwiony uniemożliwia osobie, wobec której toczy się postępowanie w sprawie stosowania środków przymusu medycznego, skorzystanie z prawa do ochrony poprzez samodzielne (bez pomocy i wsparcia obrońcy i/lub przedstawiciela ustawowego) dochodzenie swoich uzasadnionych interesów. Stwierdzono niedopuszczalność takich sytuacji. W celu ich uniknięcia uzasadnione jest wprowadzenie odrębnych zmian i uzupełnień do Kodeksu Karnego i Kodeksu Postępowania Karnego Ukrainy.