Дискурс щодо «раціоналізації насильства» під час розслідування: справедлива відповідь на виклики чи балансування за межею закону?

Abstract

Одним із ключових елементів цивілізаційного розвитку демократій стало визнання непорушними фундаментальних прав та свобод людини, абсолютна заборона катувань та тортур. Проте сучасний світ постав перед обличчям нових викликів, пов’язаних із терористичними загрозами та організованою злочинністю, потребою забезпечення публічної безпеки. У цих умовах у науці та практиці посилюється небезпечна тенденція «раціоналізації насильства», тобто визнання допустимості насильства, як виняткового заходу, виправдання спричинення «дозованих» страждань особі з метою отримання важливої інформації для реалізації завдань кримінального провадження, врятування життя людей, попередження терористичних атак тощо. Мета статті – визначити ключові позиції та аргументи в академічних дебатах західної правової доктрини щодо потенційних ризиків ідеї «раціоналізації насильства» під час розслідування. Дослідження складається з двох частин. У першій частині розглянуто три основні підходи щодо «раціоналізації насильства», які існують в західній науці щодо питання допустимості «рятівних тортур», «превентивних тортур», «спеціальних технік допиту» в кримінальному провадженні. Друга частина презентує погляд на проблему крізь призму справи «Gäfgen v. Germany», яка викликала резонанс та новий виток дискусій в науковій доктрині. У висновках наголошується, що в той час, коли абсолютисти заперечують катування та тортури в стінах правоохоронних органів, консеквенціалісти формулюють раціональне виправдання «дозованого» насильства. Однак така політика відкриває двері для ескалації жорстокості спеціальних служб, не гарантує отримання достовірної інформації та, відповідно, успіх тактичних операцій. Як наслідок, це не сприятиме творенню безпечного середовища. Тож навіть в умовах сучасних викликів та загроз у кримінальному провадженні, у тому числі під час розслідування, має превалювати належна правова процедура. One of the key elements of the civilization development of democracies is the recognition of fundamental human rights and freedoms as inviolable, and the absolute prohibition of torture. However, the modern world is faced with modern challenges (terrorist threats, organized crime, etc.), the need to ensure public safety is increasing. In these new conditions, a dangerous trend of “rationalization of violence” is growing in science and practice. This trend refers to the admission, as an exceptional measure, of causing “dosed” violent actions to a person in order to obtain important information for the purposes of criminal proceedings, saving people's lives, preventing terrorist attacks, etc. The purpose of the article is to clarify the key positions and arguments in the academic debate of the Western legal doctrine regarding the potential risks of the idea of “rationalization of violence” in the investigation. The study consists of two parts. The frst part examines three main approaches that exist in Western science, which are related to the issue of admissibility of “preventive torture”, “lifesaving torture”, “special interrogation techniques” in criminal proceedings. The second part presents a view of the problem through the prism of the case “Gäfgen v. Germany”. This case caused a resonance and a new round of discussions in scientifc doctrine. The conclusions emphasize that, at a time when absolutists deny torture, consequentialists formulate a rational justifcation for “dosed” violence, but such a policy opens the door to the escalation of brutality of special services, does not guarantee the fnding of reliable information and, accordingly, the success of tactical operations. As a result, it will not contribute to public safety. So even in the face of modern challenges and threats, due process must prevail in criminal proceedings.