Соціальна значимість досудового оскарження в контексті розвитку адміністративного судочинства

Abstract

У статті розглядається соціальна значимість досудового оскарження з позиції сучасного етапу розвитку адміністративного права. Актуальність дослідження зумовлена демократизацією взаємин приватного суб’єкта з публічною адміністрацією та розвитком форм і методів оскарження рішень владного суб’єкта у контексті європейської інтеграції України. У статті застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, системного та факторного аналізу чинного законодавства щодо звернень громадян. Зазначено, що право на досудове оскарження є елементом права на належне управління та права на захист прав, свобод і законних інтересів. Соціальна значимість досудового оскарження рішень, дій, бездіяльності органів публічної адміністрації проявляється у контексті теоретичної концепції публічних інтересів. Вказано, що досудові процедури оскарження регламентовані законодавчими та відомчими підзаконними актами, що перешкоджає спрощенню реалізації фізичними та юридичними особами права на звернення зі скаргою. Такий законодавчий підхід не може свідчити про ефективність процедури досудового оскарження. Розглянуто позитивні та негативні аспекти досудового оскарження та європейський досвід застосування квазісудових процедур оскарження рішень, дій, бездіяльності органів публічної адміністрації. Зазначено, що застосування досвіду країн Європейського Союзу дозволить подолати протиставлення досудового та судового способів оскарження дій, бездіяльності або рішень органів публічної адміністрації. The doctrine of the service state affects changes in the understanding of the role of the state. A public entity has a variety of resources to ensure the delivery of specific benefits to the population, but retains the ability to coerce. Instead, a natural and legal person is not just a passive consumer of public services, but also an active subject of rights in the public legal sphere. In this regard, pre-trial appeal of actions (inaction) or decisions of administrative bodies can act as an effective means of protecting the rights and freedoms of private individuals, which allows to speed up and simplify the resolution of public legal disputes. The article examines the social significance of the pre-trial appeal from the standpoint of the modern stage of the development of administrative law. The relevance of the study is determined by the democratization of the relationship between the private entity and the public administration and the development of forms and methods of challenging the decisions of the ruling entity in the context of the European integration of Ukraine. The article uses general scientific and special research methods, in particular, systematic and factor analysis of current legislation regarding citizens' appeals. It is noted that the right to a pre-trial appeal is an element of the right to proper administration and the right to protect rights, freedoms and legitimate interests. The social significance of pre-trial appeals against decisions, actions, inaction of public administration bodies is manifested in the context of the theoretical concept of public interests. It is indicated that pre-trial appeal procedures are regulated by legislative and departmental by-laws, which hinders the simplification of the exercise of the right to appeal by individuals and legal entities. Such a legislative approach cannot testify to the effectiveness of the pretrial appeal procedure. The positive and negative aspects of pre-trial appeals and the European experience of using quasi-judicial procedures for appeals against decisions, actions, and inaction of public administration bodies are considered. It is noted that the application of the experience of the countries of the European Union will allow to overcome the opposition of pre-trial and judicial methods of challenging actions, inaction or decisions of public administration bodies.