Порушення законності при застосуванні поліцією заходів адміністративного примусу

Abstract

У статті на підставі чинного законодавства та правозастосовної практики за допомогою загальнофілософських і спеціально-юридичних методів дослідження розглянуто порушення законності під час застосування поліцією заходів адміністративного примусу. Зазначено, що державний примус є методом впливу, який полягає в застосуванні державними органами та їхніми посадовими особами встановлених законом примусових заходів для подолання правової аномалії, що дозволяє за допомогою правових обмежень і обтяжень або дій змусити зобов’язаних осіб виконувати покладені на них юридичні обов’язки та дотримуватися встановлених законом заборон, забезпечити правопорядок, безпеку особи, суспільства та держави від потенційних і реальних загроз. Примус поряд із такими правовими формами, як припинення, відновлення права та юридична відповідальність, включає запобігання та процесуальне забезпечення. Дві з перелічених правових форм державного примусу – запобігання та припинення – найбільшого поширення набули у сфері адміністративно-правового регулювання. Адміністративний примус як галузевий вид державного примусу – це метод державного управління, що полягає в застосуванні суб’єктами публічної влади встановлених нормами адміністративного й адміністративно-процесуального права примусових заходів впливу, спрямованих на забезпечення неухильного виконання юридичних обов’язків особами, у зв’язку з учиненням протиправних дій, або в разі виникнення обставин, що загрожують безпеці особи або публічній безпеці. Зазначено, що залежно від способу охорони громадського порядку та гарантування публічної безпеки доцільне виділення у складі адміністративного примусу чотирьох груп заходів адміністративного примусу: примусових заходів адміністративного запобігання; заходів адміністративного припинення; примусових заходів адміністративно-процесуального забезпечення; заходів адміністративної відповідальності. Проаналізовано порушення законності в зазначених групах заходів адміністративного примусу. The article, based on the current legislation and law enforcement practice, general philosophical and specifc legal research methods, deals with the violation of legality in the application of administrative coercion measures by the police. It is noted that state coercion is a method of influence, which consists in the application of coercive measures prescribed by law by state bodies and their ofcials. These measures are to overcome a legal anomaly. Using legal restrictions and burdens or actions contributes to force obligated persons to fulfll the legal obligations imposed on them and observe the prohibitions established by the law, ensure law and order, safety of the person, society and the state from potential and real threats. Coercion, along with legal forms such as termination, reinstatement, and legal liability, includes warnings and due process. Two of the listed legal forms of state coercion – prevention and termination – have become the most widespread in the feld of administrative and legal regulation. Administrative coercion as a branch type of state coercion is a method of state management, which consists in the application of coercive measures of influence established by the norms of administrative and administrative-procedural law by subjects of public power. Individuals, in connection with committing illegal acts, under circumstances threatening personal safety or public safety, aim the measures at ensuring the consistent performance of legal obligations. It is pointed out that depending on the method of protecting public order and ensuring public safety, it is expedient to distinguish four groups of administrative coercion measures as part of administrative coercion: coercive measures of administrative warning; measures of administrative termination; coercive measures of administrative and procedural support; measures of administrative responsibility. Violations of legality in the specifed groups of administrative coercion measures are analyzed.