Проблеми реалізації положень Стамбульської конвенції у національному законодавстві України з протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі

Abstract

В Україні широко поширеними є такі негативні явища як домашнє насильство та гендерно зумовлене насильство, через які потерпає значна частина жінок. Тому підписання і ратифікація Стамбульської конвенції Україною була необхідним стандартом безпеки, що полегшує життя і моральний стан осіб, які зазнають такого насильства. Наша країна підписала Конвенцію однією із перших. Але ратифікувала її лише через 11 років – 20 червня 2022 року. Ця подія відбулася напередодні надання Україні статусу кандидата в члени Європейського Союзу. Ратифікація конвенції під час війни Росії проти України є вкрай важливою і актуальною ще й тому, що в Україні загострилися ризики, пов’язані з домашнім насильством. Це наслідок напруження в соціальному та економічному житті (наприклад, вимушеного переміщення, перебування на територіях активних бойових дій та тимчасової окупації, втрати роботи й житла тощо). Стамбульська конвенція розширює можливості захисту прав постраждалих у міжнародних судах щодо злочинів, які є ґендерно зумовленими чи пов’язані з домашнім насильством. Також вона зобов’язує державу не тільки реагувати на ґендерно зумовлене та домашнє насильство, а й здійснювати превентивні заходи (зокрема й через інформаційні кампанії). А також проводити навчання фахівців, які працюють із постраждалими від насильства й групами ризику. Треба боротися не тільки з наслідками насильства, а й попереджувати його, зменшувати ризики вчинення. Таким чином, щоб підтвердити свою готовність іти шляхом розвитку та дотримання рівних прав, Україна потребує перегляду багатьох аспектів щодо питань протидії насильства на рівні як законодавства, так і ідеології загалом. Одним із важливих кроків у цій сфері є затвердження Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року, що має на меті удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі в умовах децентралізації з урахуванням міжнародних стандартів. Іn Ukraine, such negative phenomena as domestic violence and gender-based violence, which affect a large part of women, are no less common. Therefore, the signing and ratifcation of the Istanbul Convention by Ukraine was a necessary safety standard that eases the life and morale of persons who are subjected to such violence. Our country was one of the frst to sign the convention. But it ratifed it only 11 years later – on June 20, 2022. This event took place on the eve of granting Ukraine the status of a candidate for membership of the European Union. The ratifcation of the convention during Russia’s war against Ukraine is extremely important and relevant also because the risks associated with domestic violence have intensifed in Ukraine. This is a consequence of stress in social and economic life (for example, forced displacement, staying in the territories of active hostilities and temporary occupation, loss of work and housing, etc.). The Istanbul Convention expands the possibilities of protecting the rights of victims in international courts for crimes that are gender-based or related to domestic violence. It also obliges the state not only to respond to gender-based and domestic violence, but also to take preventive measures (in particular, through information campaigns). And also conduct training of specialists who work with victims of violence and risk groups. It is necessary to fght not only with the consequences of violence, but also to prevent it, to reduce the risks of committing it. Thus, in order to confrm its readiness to follow the path of development and observance of equal rights, Ukraine needs to revise many aspects regarding the issues of violence at the level of both legislation and ideology in general. One of the important steps in this area is the approval of the State Social Program for the Prevention and Counteraction of Domestic Violence and Gender-Based Violence for the period until 2025, which aims to improve the mechanism for preventing and countering domestic violence and gender-based violence in conditions of decentralization, taking into account international standards.