Правова праксеологія як чинник ефективності юридичної практики

Abstract

У статті висвітлено трактування поняття праксеології в історичній ретроспективі та сучасними вченими. Праксеологію аналізовано як соціально-філософську концепцію людської діяльності та як науку про загальні закони ефективності, що діють у різних соціально-історичних умовах. Проаналізовано сутність та основні особливості соціального управління як соціального явища, що стосується діяльності людей та необхідність його ефективності для трансформації суспільства. Виявлено, що результативність управління забезпечується використанням інструментарію, виробленого у результаті праксеологічних досліджень. Розглянуто вплив праксеологічних досліджень на знання як таке у контексті формування концепцій ефективного соціального управління. Правову праксеологію досліджено з огляду на її ефективність для формування та розвитку результативних механізмів функціонування юридичної практики. У статті також розглянуто різні підходи до розуміння поняття «юридична практика» як загальнотеоретичної категорії. Досліджено особливості праксеологічного підходу у юридичній практиці. Юридичну практику розглянуто як один з інструментів впливу на якість правового регулювання суспільних відносин та ефективність соціального управління. Підкреслено, що вдосконалення процесу реалізації функцій юридичної практики слугують підвищенню ефективності правового регулювання загалом. Для дослідження використано системний підхід, насамперед діалектичний (сприяє аналізу наявних наукових орієнтацій і позицій), аксіологічний (допомагає з’ясувати місце та роль застосування норм і приписів юридичної практики), а також системно-структурний метод та методи логіки. The article highlights the interpretation of the concept of praxeology in historical retrospect and by modern scholars. Praxeology is analyzed as a socio-philosophical concept of human activity and as a science of general laws of efciency operating in different socio-historical conditions. The essence and main features of social management as a social phenomenon related to human activity and the need for its effectiveness for the transformation of society are analyzed. It is found that the effectiveness of management is ensured by the use of tools developed as a result of praxeological research. The author considers the impact of praxeological research on knowledge as such in the context of forming the concepts of effective social management. Legal praxeology is studied in terms of its effectiveness for the formation and development of effective mechanisms of legal practice. The article also examines various approaches to understanding the concept of «legal practice» as a general theoretical category. The author analyzes the peculiarities of the praxeological approach to legal practice. Legal practice is considered as one of the instruments of influence on the quality of legal regulation of social relations and the effectiveness of social governance. It is emphasized that improvement of the process of realization of the functions of legal practice serves to increase the efciency of legal regulation in general. The study uses a systematic approach, primarily the dialectical approach (which facilitates the analysis of existing scientifc orientations and positions), the axiological approach (which helps to clarify the place and role of application of the rules and regulations of legal practice), as well as the systemic and structural method and methods of logic.