Семіотика права як філософсько-правова парадигма: дисертація

Abstract

Обґрунтовано новий науковий напрям – семіотику права як окрему парадигму філософії права, що концептуально охоплює всі основні філософські аспекти (онтологію, гносеологію, аксіологію, антропологію та праксеологію) права як суспільного феномена, що створений і діє на основі функціонально зорієнтованих сигналів, кодів, знаків соціальної дійсності. Правовий знак визначено як матеріальний носій інформації, що є зрозумілим для представника певної правової культури, в межах якої функціонує цей знак; він має чітку прагматичну ознаку – відображення практичних інтересів людини у її поведінці (способі життя), діяльності (функціонуванні соціального суб’єкта) і способі мислення (оцінці об’єктів соціокультурного простору). Право подано як знакову інформаційно-комунікативну модель правової поведінки соціального суб’єкта, варіантів міжсуб’єктних та суб’єкт-об’єктних соціальних (зокрема правових) відносин, а також самої правової дійсності. Описано окремий тип семіотичної характеристики людини – homo semioticus, – що передбачає двояке розуміння людини: 1) як основного суб’єкта створення знаків соціонормативного простору; 2) як знакову одиницю цього простору. The research presents a new scientific direction – semiotics of law as separate field of philosophy of law that conceptually covers all major aspects of philosophy (ontology, epistemology, axiology, anthropology and praxeology) of law as a social phenomenon created and acting on the basis of functionally oriented codes, symbols, signs of social reality. Legal sign is defined as a tangible information carrier that is understandable to a certain legal culture medium within which this sign operates; it possesses a clear pragmatic feature – the reflection of human practical interests in his/her behaviour (lifestyle), activities (social entity functioning) and the way of thinking (evaluation of socio-cultural space objects). Law is presented as a symbolic information and communicative model of legal behaviour of social subject, options of inter-subjective and subject-objective social relations (legal in particular), as well as legal reality. The study describes a specific type of semiotic characteristics of a human being – homo semioticus, – that provides for a dual understanding of an individual: 1) as the main subject of creating signs of socio-regulatory space; 2) as a symbolic unit of this space.