Правове регулювання протидії та запобіганню домашнього насильства щодо дитини

Abstract

Питання захисту дітей, забезпечення їхнього повноцінного розвитку - проблема національного значення, яка повинна розглядатися й розв’язуватися в різних контекстах: історичному, соціологічному, культурологічному, демографічному, педагогічному та, безумовно, юридичному. Мова йде про закріплення певними законами й іншими нормативно-правовими актами чітко визначених правил, норм, стандартів і вимог щодо організації життєдіяльності дитини. У статті подано характеристику й ієрархічну структуру нормативно-правової бази захисту дітей від домашнього насильства в Україні. Зроблено висновок, що жорстоке поводження з дітьми надалі формує з них соціально дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім’ю, бути хорошими батьками, а також є поштовхом до виявлення жорстокості щодо власних дітей. Наголошено, що дитина потребує соціально-правового захисту. Protection of children, provision their full development is a problem of national importance, which must be considered and solved in different contexts: historical, sociological, cultural, demographic, pedagogical and certainly legal. We are talking about consolidation by certain laws and other normative legal acts clearly defined rules, norms, standards and requirements regarding organization of the child's life activities. The article describes the characteristics and hierarchical structure of the legal framework for the protection of children from violence in Ukraine. It was concluded that the cruel treatment of children in the future makes them socially maladapted people, unable to create a full-fledged family, to be good parents, and is also an impetus to reveal cruelty towards their own children. It was emphasized that the child needs social and legal protection. Thanks to the analysis of the growing trend of crimes committed by minors and against children, the author comes to the conclusion about the inability of the legacy of the Soviet system to cope with the pressing problem. The author concludes that it is impossible to fight child crime only by repressive methods, and it is not relevant in a society that calls itself humane and democratic. It is at this time that the question arises about the need to introduce juvenile justice at the state and legislative levels, and not only in the scientific works of scientists. It was emphasized that the main provisions that permeate almost all international legal acts are absolute prohibitions against cruel treatment of a person, especially children. This principle must not be violated in any situation without exception. But, unfortunately, it is violated quite often in different ways and in different countries. However, despite a relatively orderly legal framework, the results of scientific research and analysis of practice on overcoming the consequences of family violence against children prove that cruelty and violence continue to spread. We can state that the problem of cruel treatment and family violence against children is relevant and has a complex nature. Finally, it ceased to be considered as intra-family or personal and acquired state significance.