Дезадаптивні стани та їх корекція у співробітників МВС України – учасників бойових дій: дисертація

Abstract

В роботі на основі комплексного та всебічного дослідження феномену постстресової психологічної дезадаптації, здійснено аналіз проявів, стану механізмів психологічного захисту, копінг-стратегій, характеристик дістресу, особливостей адаптації та рівнів дезадаптації у співробітників МВС України, які приймали участь у бойових діях. Встановлені варіанти перебігу та проаналізовані механізми розвитку й формування постстресової дезадаптації. На їх основі розроблена та апробована схема їх диференційованої психокорекції та профілактики постстресової психологічної дезадаптації. Результати дослідження показали наявність двох варіантів структури та перебігу дезадаптивних змін – екстрапунітивно-афективного та інтрапунітивноособистісного, які різнились своїми проявами, станом психологічного захисту та копінг-стратегій, рівнями дістресу та ефективністю адаптації. Екстрапунітивно-афективному варіанту дезадаптації були характерні переважаючі прояви з боку емоційної сфери, тоді як при інтрапунітивноособистісному переважали поведінкові й когнітивні прояви та невротичні включення на тлі емоційних скарг. Факторний аналіз результатів підтвердив ці особливості двома факторами, які за ознаками відповідали характеристикам встановлених варіантів. Поведінкові прояви та особливості реагування особистості учасники розцінювали як позитивні набуті якості, що допомагають їм у мирному житті, тоді як оточуючі негативно оцінювали нові варіанти їхньої поведінки та реагування. З перебуванням в зоні бойових дій учасники пов’язували лише емоційні прояви, тривогу, диссомнію та вегетативні порушення. У досліджуваних виявлено високі рівні фрустрованості, які залежали від варіантів дезадаптації. За значних загальних рівнях, при екстрапунітивноафективному варіанті переважали суспільно та професійно значимі, а при інтрапунітивно-особистісному – пов’язані з особистісним життям, фактори. Встановлено значне зниження ефективності механізмів психологічного захисту. Вони найбільш значні при інтрапунітивно-особистісному варіанті в порівнянні з екстрапунітивно-афективним варіантом і групою порівняння. Результати ознак психологічного захисту при інтрапунітивно-особистісному варіанті за шкалами витіснення, регресії та заміщення достовірно вищі, а компенсації – нижчі по відношенню до групи порівняння; а за шкалами витіснення і регресії вищі, а компенсації – нижчі ніж при екстрапунітивно-афективному. Високі рівні схильності до відхиляючої поведінки як способу уникнення взаємодії з оточенням, підтверджують неефективність захисту, особливо при екстрапунітивно-афективному варіанті. Факторний аналіз даних виявив 2 фактори, які за ознаками, що їх формували, відповідали встановленим варіантам перебігу, що підтвердило виявлені особливості психологічного захисту. При психологічній дезадаптації виявлено зниження продуктивності когнітивних, емоційних та поведінкових копінг-стратегій. Зміни по більшості показників більш виражені при інтрапунітивно-особистісному варіанті. Висновок підтверджують дослідження проактивної подолаючої поведінки в залежності від варіанту дезадаптації та схильності до відхиляючої поведінки. Результуючі вказують на менш виражене зниження продуктивності копінгстратегій при екстрапунітивно-афективному варіанті. Рівень дистресу, важкість психологічних порушень та ступінь дезадаптивних змін значно виразніші при інтрапунітивно-особистісному варіанті. Рівень життєстійкості при екстрапунітивно-афективному варіанті достовірно вищи, а при інтрапунітивно-особистісному – нижчий відносно групи порівняння. Показники посттравматичного зростання значно вищі при екстрапунітивно-афективному варіанті. Встановлено, що посттравматична психологічна дезадаптація складається з двох структур, які мають різне походження та грають різні ролі в її формуванні. Це нові поведінкові стратегії та власне посттравматичні порушення. Кожній встановленій структурі відповідно варіанту дезадаптації характерні відповідні зміни в поведінковій, емоційній та когнітивній сферах особистості. Витоки встановлених варіантів постстресової психологічної дезадаптації знаходяться в особливостях виховання та набутого життєвого досвіду. Це підтверджено виділеними факторами факторного аналізу. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше здійснено всебічне дослідження феномену постстресової психологічної дезадаптації у співробітників МВС, що брали участь у бойових діях, який обґрунтовано й розглянуто в рамках моделі «передхвороби», з наявними патогномонічними особливостями та специфічними мішенями психокорекційного впливу, притаманними для даного контингенту. Запропонована та апробована схема надання психологічної корекції при постстресовій психологічній дезадаптації у співробітників МВС України, що приймали участь у бойових діях, яка має вагому практичну значущість. Диференційована в залежності від варіанту дезадаптації, психокорекція дозволяє побороти її прояви та попередити трансформацію в клінічно окреслені, нозологічні форми. Катамнестичне спостереження показало ефективність та стійкість змін, що були досягнуті в процесі психологічної корекції явищ дезадаптації. The aim of this study is to analyze symptoms, states of psychological defense mechanisms, coping strategies, distress characteristics, peculiarities of adaptation and levels of disadaptation in MIA employees of Ukraine who participated in military actions on the base of integrated and comprehensive study of the post stressed psychological disadaptation phenomenon. A detailed analysis of mechanisms development, options of clinical course and formation of poststressed disadaptation has been carried out. The scheme of their differential correction and prevention of poststressed psychological disadaptation was made and tested on the basis of data mentioned above. The results showed that there are two variants of the structure and clinical course of disadaptive changes – extrapunitively affective and intrapunitively personal that varied their manifestations, a condition of psychological defense and coping strategies, levels of distress and effectiveness of adaptation. Prevailing manifestation characteristics in the emotional sphere are typical for extrapunitively effective version of disadaptation. Behavioral and cognitive manifestations and neurotic inclusion on the background of emotional complaints are typical for intrapunitively personal variant of disadaptation. Factor analysis of results confirmed these features with help of two factors that correspond to characteristics of determined variants. Behaviours and peculiarities of the individual reaction participants considered as positive qualities that help them in civil life, while the people around them evaluate their new variant of behavior and response in a negative light. Only such states as: emotional expression, anxiety, dyssomnia and autonomic disorders participants associate with being in a combat zone. High levels of frustration that depended on the variants of disadaptation were revealed in adult subjects. Socially and professionally significant factors dominated in extrapunitively affective variants of disadaptation, while factors associated with personal life dominated in intrapunitively personal variant of disadaptation Significant reduce in effectiveness of psychological defense mechanisms is determined. It is more significant in intrapunitively personal variant compared to the extrapunitively affective variants and the comparison group. In intrapunitively personal variant result signs of psychological protection on the scales of displacement, regressions and replacement are significantly higher and compensation are lower in relation to the comparison group; and in relation to the scales of repression and regression are higher and results of compensation are lower than in intrapunitively personal variants of disadaptation. High levels of susceptibility to deflective behavior as a way to avoid interaction with other people prove the inefficiency of protection, especially in extrapunitively affective form. Factor analysis revealed two factors correspond to established variants , which confirmed determined peculiarities of psychological defense. Reduction in performance of cognitive, emotional and behavioral coping strategies was revealed in psychological disadaptation. Changes of most indicators are more significant in intrapunitively personal variant. What counts here is conclusion that the study of proactive overcoming behavior depending on the version of disadaptation and a tendency to deflective behavior. The results point to a less significant decrease in performance of coping strategies in extrapunitively affective variants. The level of distress, severity of psychological disorders and degree of disadaptation changes are much more vivid in extrapunitively affective form. The level of resilience in affective variant was significantly higher, while in intrapunitively personal variant is lower in relation to the comparison group. Indicators of posttraumatic growth are much higher in extrapunitively affective form. It is concluded that posttraumatic psychological disadaptation consists of two structures that have different origins and have different roles in its formation. Each structure according to the variant of disadaptation characterized by corresponding changes in behavioral, emotional and cognitive sphere of personality. The origins of installed poststressed psychological disadaptation variants are connected with peculiarities of upbringing and acquired life experience. This has confirmed by mentioned factors of factor analysis. Scientific novelty of the work. A comprehensive investigation of the phenomenon of post-stressful psychological maladjustment among the employees in the interior Ministry who took part in the fighting has carried out for the first time. The phenomenon was justified and discussed as a model of “premorbidly condition” with pathognomonic features and specific targets of psychological effects according to the contingent. The scheme for the provision of psychological correction in post-stressful psychological maladjustment among the employees in the interior Ministry who took part in the fighting has been proposed and tested. It has important practical significance. Psychological correction depending on the variant of disadaptation allows to overcome its manifestations and to prevent the transformation of a clinically defined, nosological forms. Follow-up observations showed the effectiveness and sustainability of the changes that have been made in the course of psychological treatment.