Цивільно-правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту: дисертація

Abstract

Дисертація спрямована на комплексне вирішення наукових і практичних завдань та дослідження цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням, у якому проведено детальний науково-теоретичний аналіз цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, і розроблено на його основні рекомендації та пропозиції з метою удосконалення нормативно-правового регулювання у цій сфері відносин. - У розділі 1 «Загальнотеоретичні засади охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту» досліджено типові способи визначення штучного інтелекту. За результатами аналізу вказаних тлумачень штучного інтелекту сформульовано авторську дефініцію терміну «технологія штучного інтелекту», під якою слід розуміти комп’ютерну систему, яка є сукупністю алгоритмів, програм для електронних обчислювальних машин, баз даних та апаратного забезпечення, що працюють шляхом використання можливостей та функціоналу штучного інтелекту. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2020 року № 1556-р було схвалено Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні. Вказана Концепція визначає штучний інтелект як організовану сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань. Проаналізовано Закон про штучний інтелект, який ухвалений 13 березня 2024 року Європейським парламентом, який має на меті класифікувати та регулювати програми штучного інтелекту на основі їхнього потенційного ризику. Розкрито поняття «творчості» та визначено роль штучного інтелекту у творчій діяльності. Запропоновано тлумачити поняття «творчість» як процес створення людиною нового оригінального результату, який набув об’єктивної форми вираження. Незважаючи на те, що творчість є складною та багатогранною, її можна сформулювати на основі трьох базових компонентів: новизни (творчі ідеї є інноваційними), цінності ідеї та відповідності (ідея відповідає завданню та епосі її виникнення). Оскільки процес створення результатів інтелектуальної діяльності традиційно та юридично пов’язується з творчою діяльністю людини, більш доцільно говорити про створення технологіями штучного інтелекту не результатів інтелектуальної діяльності, а результатів, потенційно охороноздатних як об’єкти права інтелектуальної власності. Запропоновано такі напрями вдосконалення законодавства у сфері розвитку та застосування технологій штучного інтелекту: прийняття комплексних профільних нормативно-правових актів у галузі штучного інтелекту; забезпечення створення профільного органу публічної влади в галузі штучного інтелекту. У розділі 2 «Право інтелектуальної власності та штучний інтелект» встановлено, що концептуальні підходи до визначення технологій штучного інтелекту в сфері права інтелектуальної власності можуть бути виокремлені за критерієм розподілу авторських прав та різновидів об’єктів права інтелектуальної власності, які створюються за участі технологій штучного інтелекту, та є такими: технологія штучного інтелекту як повноправний автор створених нею творів – результатів інтелектуальної діяльності; технологія штучного інтелекту як співавтор людини у створенні результатів інтелектуальної діяльності; технологія штучного інтелекту як найманий працівник, який створює результати інтелектуальної діяльності, що презюмуються та позиціонуються як службовий твір; технологія штучного інтелекту як інструмент людини у створенні результатів інтелектуальної діяльності; перехід результатів інтелектуальної діяльності технології штучного інтелекту у суспільне надбання. На основі проведеного аналізу щодо з’ясування ймовірних суб’єктів права інтелектуальної власності на об’єкти, створені із використанням технологій штучного інтелекту, запропоновано визначити як початкового володільця виключного права на об’єкт, створений із використанням технології штучного інтелекту, власника цієї технології на момент створення результату. Наявне правове регулювання застосування технологій штучного інтелекту Європейського Союзу, США, Китаю, правовий режим Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, а також чинна практика правозастосування дає підстави стверджувати, що критеріями охороноздатності об’єктів авторського права, є: оригінальність, зовнішня форма вираження твору та авторство. Водночас, об’єкти, створені виключно технологією штучного інтелекту не охороняються авторським правом, оскільки вони не відповідають критерію людського авторства. У роботі доведено, що здатність технології штучного інтелекту імітувати когнітивні функції людини та можливість її використання для здійснення будьякого виду діяльності без участі людини виходить за межі пропонованого Законом України «Про авторське право і суміжні права» розуміння суті комп’ютерної програми, а тому не дозволяє поширювати правовий режим охорони, пропонований статтею 33, на об’єкти права інтелектуальної власності, які створені з використанням технології штучного інтелекту, та які є потенційно охороноздатними з боку права інтелектуальної власності. У розділі 3 «Перспективи вдосконалення правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технології штучного інтелекту» запропоноване авторське бачення та розкрито зміст детермінантів доцільності унормування відносин, пов’язаних з правовою охороною об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, серед яких: рівень соціальної значимості технологій штучного інтелекту та суспільні вимоги щодо появи відповідного правового регулювання їх діяльності; транскордонні відносини та міжнародна співпраця; доступ до інформації; захист прав інтелектуальної власності; необхідність вирішення питання стосовно правового статусу технології штучного інтелекту; юридична зручність; етичні вимоги. - Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше: встановлено, що внаслідок відсутності прямого зв’язку між творчою діяльністю фізичних осіб, які беруть участь у розробці та забезпеченні функціонування технологій штучного інтелекту, і кінцевими результатами, які автономно створюються технологіями штучного інтелекту, неможливо визнати вказаних осіб авторами об’єктів права інтелектуальної власності; доведено, що доктринальні підходи та чинне законодавство України у сфері інтелектуальної власності не дозволяють забезпечити належну правову охорону об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, і обґрунтована необхідність змін законодавства України у сфері інтелектуальної власності з метою забезпечення ефективної охорони та використання вказаних об’єктів; сформульовано авторську дефініцію терміну «технологія штучного інтелекту», під якою слід розуміти комп’ютерну систему, яка є сукупністю алгоритмів, програм для електронних обчислювальних машин, баз даних та апаратного забезпечення, що працюють шляхом використання можливостей та функціоналу штучного інтелекту; обґрунтовано доцільність включення об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, до переліку об’єктів цивільних прав як «рівнозначних» охоронюваним результатам інтелектуальної діяльності та наділення їх виключними майновими правами без надання кому-небудь права на авторство та інших особистих немайнових прав на них; аргументовано точку зору, що початковим володільцем виключних прав на об’єкти права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, слід визнавати власника технології штучного інтелекту або її користувача/ліцензіата (у разі надання технології у тимчасове користування) на момент створення об’єкта; обґрунтовано доцільність внесення змін до Цивільного кодексу України: 1) статтю 177 ЦК України після слів «творчої діяльності» доповнити словами «та об’єкти, створені з використанням технологій штучного інтелекту»; 2) у частині 1 статті 420 доповнити перелік підпунктом такого змісту:» об’єкти права інтелектуальної власності (твори, комп’ютерні програми, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо, створені з використанням технологій штучного інтелекту». 3) главу 35 доповнити статтею 421-1 такого змісту: «Стаття 420-1. Права інтелектуальної власності на об’єкти, створені з використанням технологій штучного інтелекту. 1. На об’єкт, створений з використанням технологій штучного інтелекту, що є комп’ютерною системою у вигляді сукупності алгоритмів, програм для електронних обчислювальних машин, баз даних та апаратного забезпечення, що працюють на основі штучного інтелекту, визнається виключне право без визнання особистих немайнових прав та інших прав. 2. Виключне право на результат, створений з використанням технологій штучного інтелекту, належить власнику технології штучного інтелекту чи користувачу/ліцензіату технології штучного інтелекту, якщо інше передбачено договором чи законом. 3. Виключне право на результат, створений з використанням технологій штучного інтелекту, може бути передано власником технології штучного інтелекту або її користувачем/ліцензіатом іншій особі за договором, а також може перейти до інших осіб на підставах, встановлених законом. 4. Виключне право на результат, створений з використанням технологій штучного інтелекту, може належати кільком особам спільно.»; 5). доповнити книгу 4 главою 37-1 «Право на літературні та художні твори, комп’ютерні програми та компіляції даних (бази даних), створені з використанням технологій штучного інтелекту», в якій будуть визначені основи та особливості охорони перерахованих об’єктів, включаючи термін дії виключного права, а також зазначені окремі норми глав 36, 37, які будуть поширюватися на ці об’єкти; 6) статтю 464 доповнити частиною 3 такого змісту: «3. Власнику технології штучного інтелекту або користувачу технології штучного інтелекту, якщо інше не передбачено договором між власником технології штучного інтелекту та користувачем, належить виключне право на створені з використанням технологій штучного інтелекту винаходи, корисні моделі та промислові зразки.»; 7) статтю 462 доповнити частиною 4 такого змісту: «4. Патент та свідоцтво на створені з використанням технологій штучного інтелекту винахід, корисну модель та промисловий зразок відповідно засвідчують пріоритет створених з використанням технологій штучного інтелекту винаходу, корисної моделі та промислового зразка та виключне право на них.»; 8) статтю 463 доповнити частиною 2 такого змісту: «Право отримання патенту та свідоцтва на створені з використанням технологій штучного інтелекту винахід, корисну модель і промисловий зразок відповідно належить власнику технології штучного інтелекту чи користувачу/ліцензіату технології штучного інтелекту, якщо інше передбачено договором чи законом.»; 9) доповнити книгу 4 главою 39-1 «Особливості правової охорони та використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка, створених із використанням технологій штучного інтелекту», в якому будуть визначені особливості охорони та використання перелічених об’єктів, включаючи термін дії виключного права, а також зазначені окремі норми глави 39; аргументовано точку зору про те, що здатність технології штучного інтелекту імітувати когнітивні функції людини та можливість її використання для здійснення будь-якого виду діяльності без участі людини виходить за рамки пропонованого Законом України «Про авторське право і суміжні» розуміння суті комп’ютерної програми, а відтак не дозволяє поширювати правовий режим охорони, пропонований статтею 33, на об’єкти права інтелектуальної власності, створені із використанням технології штучного інтелекту, які є потенційно охороноздатними з боку права інтелектуальної власності. Також у роботі удосконалено: підхід про наукове уявлення щодо аспекту творчої діяльності як обов’язкової умови надання правової охорони об’єктам права інтелектуальної власності з урахуванням сучасного стану та перспектив розвитку технологій штучного інтелекту; позиції щодо комплексного наукового уявлення про актуальні проблеми правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з забезпеченням цивільно-правової охорони і належністю прав на об’єкти права інтелектуальної власності, створених з використанням технологій штучного інтелекту; підхід щодо розуміння моделі цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням технологій штучного інтелекту, та належності прав на них. Окрім цього, набули подальшого розвитку: положення про можливі форми та механізми цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням технологій штучного інтелекту; положення про переваги та недоліки різних варіантів належності виключних прав на об’єкти права інтелектуальної власності, створені з використанням технологій штучного інтелекту, та обґрунтовано як оптимальний конкретний варіант; підходи щодо тенденцій та перспектив розвитку правового регулювання охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням технологій штучного інтелекту, на підставі аналізу іноземного досвіду такого регулювання у межах таких юрисдикцій, як Австралія, Велика Британія, ЄС, Китай, США та Японія. Сформульовані у роботі висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані для подальших доктринальних напрацювань, удосконалення правового регулювання цивільно-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, застосовані у науковій, правозастосовній та нормотворчій діяльності, у навчальному процесі при підготовці здобувачів вищої освіти бакалаврського і магістерського рівнів вищої освіти за спеціальністю «Право», а також при розробці підручників, посібників, інших навчально-методичних матеріалів. The dissertation aims to conduct a comprehensive study of the features of legal protection for intellectual property objects created using artificial intelligence technologies, and to identify problems that may arise in forming the practice of their protection. Additionally, the dissertation includes practical developments for improving the norms of civil legislation of Ukraine and their further application in regulating public relations that arise in the field of protecting intellectual property objects created using artificial intelligence technologies. In Chapter 1, «General theoretical foundations and conceptual apparatus of protection of intellectual property objects created using artificial intelligence technologies», typical methods of defining artificial intelligence are examined. Based on the analysis of these interpretations of artificial intelligence, the author formulates a definition of artificial intelligence technology: «artificial intelligence technology is a computer system that is a combination of algorithms, software for electronic computing machines, databases, and hardware that operate by utilizing the capabilities and functionality of artificial intelligence». In Ukraine, the Concept of Artificial Intelligence Development was approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine on December 2, 2020, under Decree No. 1556-r. This Concept defines artificial intelligence as an organized set of information technologies that can perform complex tasks by using a system of scientific research methods and algorithms for processing information that is either obtained or selfcreated during operation. It also includes the ability to create and use its own knowledge bases, decision-making models, information processing algorithms, and determine methods for achieving set tasks. Additionally, the Law on Artificial Intelligence, adopted by the European Parliament on March 13, 2024, is analyzed. According to this law, artificial intelligence is a rapidly developing family of technologies that contribute to a wide range of economic, environmental, and social benefits across various sectors and social activities. The proposed EU Artificial Intelligence Law aims to classify and regulate artificial intelligence applications based on their potential risk. The research delves into the concept of «creativity» and attempts to define the role of artificial intelligence in creative activities. It is proposed to interpret the notion of «creativity» as the process of generating a new original result by a human, which has acquired an objective form of expression. Although creativity is complex and multifaceted, it can be formulated based on three fundamental components: novelty (creative ideas are innovative), the value of the idea, and relevance (the idea corresponds to the task and the era of its emergence). Since the process of creating intellectual activity results is traditionally and legally associated with human creative activity, it is more appropriate to speak about the creation of results by artificial intelligence technologies as potentially protectable objects of intellectual property rights rather than as results of intellectual activity. The following directions for improving legislation in the field of development and application of artificial intelligence technologies are proposed: adoption of comprehensive specialized normative legal acts in the field of artificial intelligence; ensuring the establishment of a specialized public authority in the field of artificial intelligence. In Chapter 2, «Intellectual property law and artificial intelligence», it is established that conceptual approaches to defining artificial intelligence technologies in the field of intellectual property law can be distinguished based on the criteria for the distribution of authorship rights and the types of intellectual property objects created with the participation of artificial intelligence technologies. These approaches are as follows: artificial intelligence technology as the full-fledged author of the works it creates—results of intellectual activity; artificial intelligence technology as a kind of co-author with a human in creating results of intellectual activity; artificial intelligence technology as an employee creating results of intellectual activity, presumed and positioned as a work for hire; artificial intelligence technology as a tool used by humans in creating results of intellectual activity; and the transition of results of intellectual activity created by artificial intelligence technology into the public domain. Based on the analysis conducted to identify the probable subjects of intellectual property rights for objects created using artificial intelligence technologies, it is proposed to define the initial holder of the exclusive right to an object created with the use of artificial intelligence technology as the owner of the technology at the time the result is created. The existing legal regulation of the application of artificial intelligence technologies in the European Union, the United States, China, the legal regime of the Berne convention for the protection of literary and artistic works, as well as current legal practice, indicate that the criteria for the protectability of copyright objects are: the criterion of originality, the criterion of the external form of expression of the work, and the criterion of authorship. Meanwhile, objects created solely by artificial intelligence technology are not protected by copyright because they do not meet the criterion of human authorship. The dissertation research demonstrates that the ability of artificial intelligence technology to mimic human cognitive functions and its capability to perform any type of activity without human involvement goes beyond the proposed understanding of the essence of a computer program as defined by the Law of Ukraine «On copyright and related rights». Consequently, it does not allow for the extension of the legal protection regime proposed by Article 33 to intellectual property objects created using artificial intelligence technology that are potentially protectable under intellectual property law. In Chapter 3, «Prospects for improving the legal protection of intellectual property objects created using artificial intelligence technology», the author’s vision is proposed and the content of the determinants for the appropriateness of regulating relations related to the legal protection of intellectual property objects created using artificial intelligence technologies is revealed. These determinants include the following: the level of social significance of artificial intelligence technologies and societal demands for appropriate legal regulation of their activities; cross-border relations and international cooperation; access to information; protection of intellectual property rights; the necessity of resolving the issue of the legal status of artificial intelligence technology; legal convenience; ethical requirements. The scientific novelty of the research results lies in the fact that the dissertation provides a comprehensive theoretical analysis of the civil law protection of intellectual property objects created using artificial intelligence technologies. Based on this analysis, conclusions have been drawn, and recommendations and proposals have been developed to improve legal regulation in this area. From the conducted analysis, the author has formulated the following scientific provisions that contain elements of novelty. For the first time, it has been established that due to the absence of a direct link between the creative activities of individuals involved in the development and maintenance of artificial intelligence technologies and the final results autonomously created by these technologies, it is impossible to recognize these individuals as authors of intellectual property objects. It has been proven that doctrinal approaches and current Ukrainian legislation in the field of intellectual property do not provide adequate legal protection for intellectual property objects created using artificial intelligence technologies. This underlines the need for changes in Ukrainian legislation to ensure effective protection and utilization of these objects. An author’s definition of artificial intelligence technology has been proposed: «Artificial intelligence technology is a computer system that is a combination of algorithms, software for electronic computing machines, databases, and hardware that operate by utilizing the capabilities and functionality of artificial intelligence». The feasibility of including intellectual property objects created using artificial intelligence technologies in the list of civil rights objects as «equivalent to protected results of intellectual activity» has been justified, and recognizing exclusive rights to them without granting anyone authorship and other personal non-property rights has been proposed. The point of view has been argued that the initial holder of exclusive rights to intellectual property objects created using artificial intelligence technologies should be determined as the owner of the artificial intelligence technology or its user/licensee (in case the technology is provided for temporary use) at the time of the creation of the object. The necessity of amendments to the Civil Code of Ukraine has been substantiated: Article 177 of the Civil Code of Ukraine should be supplemented after the words «creative activity» with the words «and objects created using artificial intelligence technologies»; in Part 1 of Article 420, the list should be supplemented with a subparagraph of the following content: «intellectual property objects (works, computer programs, inventions, utility models, industrial designs, etc.) created using artificial intelligence technologies». Chapter 35 should be supplemented with Article 421-1 of the following content: «Article 420-1. Intellectual Property Rights to Objects Created Using Artificial Intelligence Technologies. 1. An object created using artificial intelligence technologies, which is a computer system that is a combination of algorithms, software for electronic computing machines, databases, and hardware that operate by utilizing the capabilities and functionality of artificial intelligence, is recognized as having exclusive rights without recognizing personal non-property rights and other rights. 2. The exclusive right to the result created using artificial intelligence technologies belongs to the owner of the artificial intelligence technology or its user/licensee, unless otherwise provided by the contract or law. 3. The exclusive right to the result created using artificial intelligence technologies can be transferred by the owner of the artificial intelligence technology or its user/licensee to another person under a contract and can also be transferred to other persons on grounds established by law. 4. The exclusive right to the result created using artificial intelligence technologies may belong to several persons jointly.». The point of view has been argued that the ability of artificial intelligence technology to imitate human cognitive functions and its potential use for any type of activity without human involvement goes beyond the understanding of the essence of a computer program proposed by the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights». Therefore, the legal protection regime proposed by Article 33 cannot be extended to intellectual property objects created using artificial intelligence technology, which are potentially protectable from the perspective of intellectual property rights. The work also improves: the approach to the scientific understanding of the aspect of creative activity as a necessary condition for providing legal protection to objects of intellectual property, taking into account the current state and development prospects of artificial intelligence technologies; the interpretation of the concept of «creativity» as the process of generating a new original result by a human, which has acquired an objective form of expression; positions on a comprehensive scientific understanding of the current problems of legal regulation of social relations related to ensuring civil law protection and ownership rights to objects of intellectual property created using artificial intelligence technologies; an approach to understanding the model of civil law protection of objects of intellectual property created using artificial intelligence technologies, and ownership rights to them. Additionally, further development has been achieved in: provisions on possible forms and mechanisms of civil law protection of objects of intellectual property created using artificial intelligence technologies; provisions on the advantages and disadvantages of various options for ownership of exclusive rights to objects of intellectual property created using artificial intelligence technologies, and substantiation of the optimal specific option; approaches to trends and prospects for the development of legal regulation of the protection of objects of intellectual property created using artificial intelligence technologies, based on the analysis of foreign experience in such regulation within jurisdictions such as Australia, the United Kingdom, the EU, China, the United States, and Japan. The conclusions, recommendations, and proposals formulated in the work can be used for further doctrinal developments, improvement of legal regulation of the institution of codification, applied in scientific, legal, and normative activities, in the educational process in preparing students of bachelor’s and master’s levels in the field of law, as well as in the development of textbooks, manuals, and other educational materials.