Кримінально-правова охорона суддів в Україні: дисертація

Abstract

Забезпечення незалежності та недоторканності носіїв судової влади – суддів – є обов’язковою умовою належного функціонування судової системи будь-якої держави. В Україні кримінально-правова охорона діяльності суддів забезпечується, насамперед, наявністю в Розділі XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК України) «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» норм, які передбачають кримінальну відповідальність за здійснення протиправного впливу на суддю у той чи інший спосіб (зокрема, ст. 376 «Втручання в діяльність судових органів», ст. 377 «Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного», ст. 378 «Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного», ст. 379 «Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя»). Крім того, частково на кримінально-правову охорону діяльності певної категорії суддів також спрямовані ст. 112 «Посягання на життя державного чи громадського діяча» та ст. 346 «Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча» КК України. Положення складів кримінальних правопорушень, які містяться у цих нормах, стали предметом цієї дисертації. Перший розділ дисертації присвячено з’ясуванню загальних засад дослідження кримінально-правової охорони діяльності суддів за допомогою виявлення стану дослідження питання кримінально-правової охорони діяльності суддів у юридичній літературі та висвітлення відповідальності за посягання на діяльність суддів за законодавством окремих держав ЄС. Проведений аналіз доктринальних джерел дав можливість розподілити питання, які у своїй сукупності складають предмет дослідження цієї дисертації, на три великих групи. До першої з них належать питання, відносно яких у кримінально-правовій науці досягнуто більш менш визначених позицій. На нашу думку це: питання генезису та історичного розвитку проблем кримінально-правової регламентації відповідальності за посягання на діяльність суддів; міжнародно-правові стандарти встановлення кримінальної відповідальності у цій сфері; соціальна обумовленість криміналізації відповідних посягань тощо. До другої групи належать проблеми, які не знайшли свого одностайного вирішення та висвітлення в узгоджених наукових позиціях вчених, - це проблеми встановлення змісту родового об’єкта посягань на правосуддя, їх видових та безпосередніх об’єктів. Особливо на цей процес впливає проведена конституційна реформа, яка, як видається, здатна істотно вплинути на розуміння проблем об’єкта кримінальних правопорушень проти правосуддя. Проблемними також є практично всі питання, пов’язані із формулюванням ознак відповідних кримінальних правопорушень, що входять у групу посягань на діяльність суддів в Україні. Немає єдності вчених і у підходах щодо правил кримінально-правової кваліфікації аналізованих посягань та їх караності. Аналіз наукових джерел та судової практики не виявив проблем, які зовсім не були предметом розгляду представників науки кримінального права. Однак, застосування системного підходу до висвітлення змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною діяльності суддів, дав можливість поглянути на багато проблем під новим кутом зору, виявити розбіжності та суперечності, які ще не були предметом аналізу у науці кримінального права. Узагальнюючи досвід регламентації посягання на діяльність суддів у окремих державах ЄС, варто зазначити, що дослідження відповідних кримінальних законів, дало змогу зробити відповідні висновки. У жодному із проаналізованих кримінальних законів держав ЄС із найвищим Індексом верховенства права у сфері кримінальної юстиції немає окремих норм про посягання на діяльність виключно судді: суддя в них або взагалі прямо не виокремлюється як потерпілий, або може прямо зазначатися в певній статті кримінального закону, але поряд з іншими спеціальними потерпілими. Відсутність спеціальних норм про посягання на діяльність суддів у більшості держав-членів ЄС із найвищим Індексом верховенства права у сфері кримінальної юстиції ставить під сумнів доцільність їх виокремлення у чинному КК України. Більше того, сам факт наявності в кримінальному законі тих чи інших спеціальних норм далеко не завжди сприяє реалізації завдань КК України. Надмір кримінально-правового регулювання не сприяє послідовності правозастосування, створюючи труднощі при здійсненні кримінально-правової кваліфікації відповідних посягань. Тому у роботі розглядається позиція про можливість виключення з КК України надмірних спеціальних кримінально-правових норм як найоптимальніше вирішення проблеми. Поряд із тим, із урахуванням правових реалій, аналізові піддається чинне кримінальне законодавство і підсумком такого аналізу є пропозиції з його удосконалення без кардинальної зміни вектору кримінально-правової політики. У другому розділі дисертації розглянуті об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною суддів в Україні. Говорячи про об’єкт відповідних складів кримінальних правопорушень, варто констатувати, що в поняття «правосуддя», як основи для формування розуміння родового об’єкта кримінальних правопорушень, передбачених розділом XVIII Особливої частини КК України, включається 1) власне правосуддя як діяльність суду; 2) діяльність органів та осіб, які сприяють здійсненню судами правосуддя; та 3) відносини, пов’язані із виконанням рішень судів України. Кримінальні правопорушення, які є предметом цього дослідження і пов’язані із посяганням на діяльність суддів в Україні, з точки зору родового об’єкту посягання логічно знаходять своє місце у першій з наведених вище складових розуміння правосуддя – посягають на правосуддя у власному, конституційному смислі цього терміна: реалізації судом судової влади шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»). Із урахування такого розуміння об’єкта вирішені питання потерпілого та предмета аналізованих складів. Розгляд об’єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною суддів в Україні, у роботі проведено на підставі того, що із урахуванням основних, кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною діяльності суддів в Україні, за конструкцією об’єктивної сторони, можна виокремити 3 (три) формальних склади (ч.1 ст. 346; ч.1 ст. 376; ч.1 ст. 377 КК України); 4 (чотири) матеріальних склади (ч.3 ст. 346; ч.3 ст. 377; ч.ч. 1 та 2 ст. 378 КК України) та 5 (п’ять) змішаних формально-матеріальних складів (ст. 112, ч.2 ст. 346; ч.2 ст. 376; ч.2 ст. 377 та ст. 379 КК України) кримінальних правопорушень. Це визначило послідовність та порядок висвітлення відповідних ознак складів. У дисертації стосовно ознак об’єктивної сторони складів аналізованих кримінальних правопорушень зроблено декілька важливих висновків, які вплинули на формулювання пропозицій із удосконалення правової регламентації норм, що містять склади кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною діяльності суддів. Так, доцільним у ст. 376 КК України видається використання терміну «вплив» у поєднанні із словами «у будь-який спосіб»; потерпілого у диспозиціях аналізованих кримінально-правових норм варто називати єдиним спільним терміном «суддя», визначивши його у примітці до ст. 376 КК України як суддю, присяжного та їх близьких родичів та членів сім’ї тощо. У роботі сформульовано низку інших пропозицій, які спрямовані на удосконалення кримінального законодавства України і стосуються здебільшого формулювання об’єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, які є предметом цієї дисертації. Аналіз ознак суб’єкта складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з посяганням на діяльність суддів, свідчить, що суб’єкт у них загальний, а при кваліфікації того чи іншого кримінального правопорушення слід зважати на вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, оскільки у складах, передбачених частинами 2 статей 346 і 377 КК України (лише у формі умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження), частинами 3 статей 346 і 377, частиною 2 статті 378 та статтями 112, 379 КК України він понижений і становить 14 років. На практиці такі кримінальні правопорушення найчастіше вчиняються підозрюваним або обвинуваченим у кримінальному провадженні, рідше – іншими учасниками судового провадження (зокрема, потерпілим, позивачем, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності) або родичами таких осіб. Суб’єктивна сторона усіх досліджуваних складів кримінальних правопорушень характеризується метою або мотивом вчинення кримінального правопорушення. Обов’язковою ознакою втручання в діяльність судових органів (ст. 376 КК України) є мета перешкодити виконанню суддею службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. Зважаючи на законодавчі недоліки її формулювання, а також складність встановлення і доведення на практиці, вважаємо слушною ідею відмовитися від мети як ознаки складу цього кримінального правопорушення, замінивши її вказівкою на зв’язок посягання з діяльністю судді, пов’язаною із здійсненням правосуддя. В диспозиціях ст. ст. 377-379, 346 та 112 КК України вказівка на мету або мотив вчинення кримінального правопорушення є опосередкованою – шляхом використання законодавцем формулювання «у зв’язку з діяльністю», яке означає мету (не допустити чи перепинити правомірну діяльність потерпілого або змінити характер останньої) або мотив вчинення кримінального правопорушення (помсти за таку діяльність). При цьому, аналізовані кримінальні правопорушення можуть вчинятися як у зв’язку з теперішньою діяльністю (з метою припинити правомірну діяльність потерпілого або змінити характер останньої), так і майбутньою (з метою не допустити правомірну діяльність потерпілого) чи минулою (з мотивів помсти за таку діяльність) діяльністю відповідного потерпілого. Третій розділ дисертації присвячено висвітленню особливостей кваліфікації та притягнення до відповідальності за кримінальні правопорушення, пов’язані з посяганням на діяльність суддів. Дослідження особливостей кваліфікації кримінальних правопорушень, пов’язаних з посяганням на діяльність суддів в України, у дисертації проведено із урахуванням здобутків теорії кримінальної-правової кваліфікації. Правила її проведення, які пропонуються у спеціальній літературі та судовій практиці стосовно аналізованих посягань перевірено на відповідність принципам кримінально-правової кваліфікації та загальновизнаним підходам. Проаналізовано наявні правові позиції Верховного Суду та запропоновано власне бачення правил кваліфікації відповідних посягань. Зокрема констатовано, що зважаючи на співвідношення ст. 376, з одного боку, та ст. ст. 377-379 КК України, з іншого, як загальної та спеціальних кримінально-правових норм, втручання у діяльність судді, яке передбачене як самостійне кримінальне правопорушення у статтях 377-379 КК України, підлягає кваліфікації лише за відповідною частиною ст. 377, 378 чи 379 КК України; відтак, ст. 376 КК України підлягає застосуванню в тих випадках, коли втручання у діяльність судді здійснюється в такій формі, яка не охоплюється жодною із норм статей 377-379 КК України. Аналіз пеналізації посягань на діяльність суддів в Україні дає можливість стверджувати залежність рівня та інтенсивності репресії від виду норм, в яких закріплені відповідні санкції. Законодавець надає правозастосовувачу досить широкий арсенал інструментів кримінальноправового впливу на осіб, яких визнано винними у посяганні на суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя. Урахування зв’язків підпорядкування та координації, вертикальних та горизонтальних, дає можливість виявити неузгодженість санкцій за подібні (аналогічні) кримінальні правопорушення. Цю ситуацію можна виправити у два основних способи: 1) точковими змінами кримінального законодавства, спрямованими на системне узгодження відповідних санкцій; 2) зміною підходу до формування кримінального законодавства в цілому, виключенням необґрунтованих спеціальних норм та використання інших засобів диференціації кримінальної відповідальності. У роботі проаналізовані не лише положення чинного кримінального законодавства, а й практика його застосування, як у контексті кримінальноправової кваліфікації кримінальних правопорушень, пов’язаних із посяганням на діяльність суддів, так і у частині використання засобів, які можна віднести до кримінальної відповідальності. Було проаналізовано більшість доступних вироків, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень – всього 37. Щодо кримінальних правопорушень, відносно яких ці вироки було постановлено, то розподіл виглядає таким чином: за ст. 376 КК – 5 вироків; ст. 377 КК – 30 вироків; ст. ст. 378 та 379 КК – по одному вироку. Варто відзначити, що практика застосування кримінального законодавства дає можливість перевірити адекватність санкцій лише щодо одного посягання, визначеного у ст. 377 КК України «Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного». Емпіричне дослідження дає підстави для висновку про адекватність відповідної санкції. Ensuring independence and immunity of judges is a prerequisite for the proper functioning of the judicial system of any state. In Ukraine, criminal law protection of judges is ensured, first of all, by the presence in Chapter XVIII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter - the CC of Ukraine) "Criminal Offences against Justice" of provisions that provide for criminal liability for unlawful influence on a judge in one way or another (in particular, Art. 376 "Interference in the activities of judicial bodies", Article 377 "Threat or violence against a judge, people's assessor or juror", Article 378 "Intentional destruction or damage to property of a judge, people's assessor or juror", Article 379 "Attempt on the life of a judge, people's assessor or juror in connection with their activities related to the administration of justice"). In addition, Article 112 "Attempt on the life of a state or public figure" and Article 346 "Threat or violence against a state or public figure" of the Criminal Code of Ukraine are also partially aimed at criminal legal protection of the activities of a certain category of judges. The provisions of the corpus delicti of criminal offences contained in these provisions are the subject of this thesis. The first chapter of the thesis is devoted to clarifying the general principles of the study of criminal law protection of judges' activities by identifying the state of research on the issue of criminal law protection of judges' activities in the legal literature and highlighting the liability for encroachment on the activities of judges under the laws of certain EU States. The analysis of the doctrinal sources made it possible to divide the issues which together constitute the subject matter of this thesis into three large groups. The first of these includes the issues on which the criminal law science has reached more or less definite positions. In our opinion, these are: the issues of genesis and historical development of the problems of criminal law regulation of liability for encroachments on the activities of judges; international legal standards for establishing criminal liability in this area; social determination of criminalisation of the relevant encroachments, etc. The second group includes the problems that have not found their unanimous solution and coverage in the agreed scientific positions of scholars: these are the problems of establishing the content of the generic object of offences against justice, their specific and direct objects. This process is particularly influenced by the ongoing constitutional reform, which seems to be able to significantly affect the understanding of the problems of the object of criminal offences against justice. Almost all issues related to the formulation of the signs of the relevant criminal offences, which are included in the group of encroachments on the activities of judges in Ukraine, are also problematic. There is also no consensus among scholars on the rules of criminal law qualification of the analysed offences and their punishability. The analysis of scientific sources and court practice did not reveal any problems which were not considered by the representatives of criminal law science at all. However, the application of a systematic approach to the coverage of the content of objective and subjective elements of criminal offences related to the protection of judges' activities made it possible to look at many issues from a new perspective, to identify discrepancies and contradictions which have not yet been analysed in the science of criminal law. Summarising the experience of regulating attacks on the activities of judges in individual EU states, it should be noted that the study of the relevant criminal laws has led to the following conclusions. None of the analysed criminal laws of the EU states with the highest Rule of Law Index in the field of criminal justice has separate provisions on attacks on the activities of judges exclusively: they either do not directly single out judges as victims at all, or they may be directly mentioned in a particular article of the criminal law, but along with other special victims. The absence of special provisions on attacks on the activities of judges in most EU Member States with the highest Rule of Law Index in the field of criminal justice calls into question the expediency of their allocation in the current CC of Ukraine. Moreover, the mere fact that the criminal law contains certain special provisions does not always contribute to the implementation of the objectives of the CC of Ukraine. Excessive criminal law regulation does not contribute to the consistency of law application, creating difficulties in the criminal law qualification of the relevant offences. Therefore, the article considers the position that excessive special criminal law provisions may be excluded from the CC of Ukraine as the most optimal solution to the problem. At the same time, taking into account the legal realities, the author analyses the current criminal legislation and the result of such analysis is proposals for its improvement without a fundamental change in the vector of criminal law policy. The second chapter of the thesis examines the objective and subjective features of the corpus delicti of criminal offences related to the protection of judges in Ukraine. Speaking about the object of the respective corpus delicti of criminal offences, it should be noted that the concept of "justice" as the basis for forming an understanding of the generic object of criminal offences under Section XVIII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine includes 1) justice itself as the activity of a court; 2) the activity of bodies and persons facilitating the administration of justice by courts; and 3) relations related to the enforcement of judgments of Ukrainian courts. The criminal offences which are the subject of this study and which are related to the encroachment on the activities of judges in Ukraine, in terms of the generic object of the encroachment, logically find their place in the first of the above components of the understanding of justice - in terms of the generic object of the encroachment, they encroach on justice in the constitutional sense of the term: the exercise of judicial power by the court through the administration of justice within the framework of relevant court procedures (Article 1 of the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges"). With this understanding of the object in mind, the author addresses the issues of the victim and the subject matter of the analysed compositions. The objective features of the corpus delicti of criminal offences related to the protection of judges in Ukraine are considered in this work on the grounds that, taking into account the basic, qualified and especially qualified corpus delicti of criminal offences related to the protection of judges in Ukraine, according to the objective side, 3 (three) formal corpus delicti can be distinguished (Part 1 Art. 346; Art. 376, part 1; Art. 377, part 1); 4 (four) material elements (Art. 346, part 3; Art. 377, part 3; Art. 378, parts 1 and 2) and 5 (five) mixed formal and material elements (Art. 112, part 2, Art. 346; Art. 376, part 2; Art. 377 and Art. 379) of criminal offences. This determined the sequence and procedure for covering the relevant elements of corpus delicti. In the thesis, on the characteristics of the objective side of the elements of the criminal offenses under consideration, several important conclusions were made that influenced the formulation of proposals to improve the legal regulation of the rules containing the elements of criminal offenses related to the protection of the activities of judges. Thus, the use of the term "influence" in combination with the words "in any way" in Art. 376 of the Criminal Code of Ukraine seems to be legitimate; the victim in the dispositions of the criminal law norms under consideration should be called the only general term “judge”, defined in the note to Art. 376 as judge, jury, and their immediate relatives and family members, etc. The research formulates several other proposals aimed at improving the criminal legislation of Ukraine and mainly relating to the formulation of objective signs of criminal offenses, which are the subject of this dissertation. An analysis of the characteristics of the subject of criminal offenses related to an encroachment on the activities of judges indicates that they have a common subject, and when qualifying a particular criminal offense, one should take into account the age at which criminal liability may arise, since the compositions provided for in parts 2 of Articles 346 and 377 of the Criminal Code of Ukraine (only in the form of intentional moderate bodily injury), parts 3 of articles 346 and 377, part 2 of art. 378 and articles 112, and 379 of the Criminal Code of Ukraine, it is reduced to 14 years. In practice, such criminal offenses are most often committed by a suspect or accused in criminal proceedings, less often by other participants in judicial proceedings (in particular, the victim, the plaintiff, a person held administratively liable), or relatives of such persons. The subjective side of all studied criminal offenses is characterized by the purpose or motive for committing a criminal offense. A mandatory sign of interference in the activities of the judiciary (Article 376 of the Criminal Code of Ukraine) is the goal of preventing a judge from performing his/her official duties or achieving an unjust decision. Taking into account the legislative shortcomings of its formulation, as well as the complexity of establishing and proving in practice, we consider it correct to abandon the purpose as a sign of the composition of this criminal offense, replacing it with an indication of the connection of the assault with the activities of the judge related to the administration of justice. In the dispositions of Art. Art. 377-379, 346, and 112 of the Criminal Code of Ukraine, an indication of the purpose or motive for committing a criminal offense is indirect – through the use by the legislator of the wording “in connection with activities”, which means the goal (to prevent or stop the lawful activity of the victim or change the nature of the latter) or the motive for committing a criminal offense (revenge for such activities). At the same time, the analysed criminal offenses can be committed both in connection with current activities (to stop the lawful activity of the victim or change the nature of the latter), and future (in order to prevent the lawful activity of the victim) or past (based on revenge for such activities)) the activities of the relevant victim (or his/her close relative). The third section of the thesis is devoted to highlighting the features of qualification and prosecution for criminal offenses related to encroachment on the activities of judges. The study of the characteristics of the qualification of criminal offenses related to encroachment on the activities of judges in Ukraine in the thesis was carried out taking into account the achievements of the theory of criminal law qualification. The rules for its implementation, which are proposed in the specialized literature and judicial practice concerning the attacks in question, have been checked for compliance with the principles of criminal law qualification and generally accepted approaches. The existing legal positions of the Supreme Court are analysed, and our vision of the rules for qualifying relevant encroachments is proposed. In particular, it was stated that given the ratio of Art. 376, on the one hand, and Art. Art. 377-379 of the Criminal Code of Ukraine, on the other hand, as general and special criminal law norms, interference in the activities of a judge, provided for as an independent criminal offense in Articles 377-379 of the Criminal Code of Ukraine, is subject to qualification only under the relevant part of Art. 377, 378, or 379 of the Criminal Code of Ukraine; therefore, Art. 376 of the Criminal Code of Ukraine is subject to application in cases where interference in the activities of a judge is carried out in a form that is not covered by any of the norms of Articles 377-379 of the Criminal Code of Ukraine. An analysis of the penalization of attacks on the activities of judges in Ukraine allows us to assert the dependence of the level and intensity of repression on the type of norms in which the corresponding sanctions are enshrined. The legislator provides the law enforcement officer with a fairly wide arsenal of tools of criminal legal influence on persons found guilty of encroaching on judges in connection with their administration of justice. Taking into account the connections of subordination and coordination, vertical and horizontal, allows us to identify the inconsistency of sanctions for similar (analogous) criminal offenses. This situation can be corrected in two main ways: 1) targeted changes in criminal legislation aimed at systematically harmonizing the relevant sanctions; 2) changing the approach to the formation of criminal legislation in general, excluding unfounded special norms and using other means of differentiating criminal liability. The work analyses not only the provisions of the current criminal legislation but also the practice of its application both in the context of the criminal legal classification of criminal offenses related to an encroachment on the activities of judges and in terms of the use of means that can be attributed to criminal liability. The majority of available sentences contained in the Unified State Register of Judicial Decisions were analysed – 37 in total. As for the criminal offenses in respect of which these sentences were passed, the distribution is as follows: under Art. 376 of the Criminal Code – 5 sentences; Art. 377 Criminal Code – 30 sentences; Art. Art. 378 and 379 of the Criminal Code – one each. It is worth noting that the practice of applying criminal law makes it possible to verify the adequacy of sanctions only in one offense, as defined in Art. 377 of the Criminal Code of Ukraine “Threat or violence against a judge, people's assessor or juror” Empirical research provides grounds for concluding the adequacy of the corresponding sanction.