Disciplinary responsibility issues in COVID-19 pandemic environment

Abstract

У статті визначено особливості дисциплінарної відповідальності в умовах пандемії коронавірусу COVID-19. Запропоновано поняття дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни як правовідносин, в яких відбувається поєднання двох моделей поведінки суб’єктів правовідносин: а) правомірної, яка втілюється у бажаних для суспільства, держави, підприємства (установи, організації) діях, що тягнуть за собою заохочення; та б) неправомірної, яка уявляє собою порушення правових приписів, якими визначено обов’язки, заборони та межі повноважень вказаних суб’єктів, що тягне за собою застосування особливої міри адміністративного примусу – дисциплінарного стягнення. Підставою дисциплінарної відповідальності запропоновано вважати службове правопорушення і охарактеризовано його сутність. До особливостей трудових відносин в умовах пандемії коронавірусу COVID-19 віднесено наступні: а) наявність правових прогалин у регулюванні трудових відносин в аспекті забезпечення самоізоляції працівників, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19; б) наявність проблем, пов’язаних із приховуванням працівниками факту коронавірусної хвороби у них або у членів їх сімей, з якими вони постійно мешкають; в) правову невизначеність щодо ухилення працівників у разі наявності достовірної інформації щодо можливості зараження COVID-19 від медичного огляду і тестування, якщо працівник виконує функції, які передбачають контакти з іншими особами; г) проблеми у розумінні правомірності відмови працівника, діяльність якого передбачає активні соціальні контакти, від проведення вакцинації. ґ) проблеми правового регулювання поведінки осіб, які відмовляються користуватися засобами індивідуальної гігієни під час виконання своїх трудових обов’язків, пов’язаних з контактами з іншими особами. З’ясовано, що за своїм змістом умисне поставлення інших осіб під час виконання особою трудових обов’язків під загрозу зараження коронавірусною хворобою COVID-19 уявляє собою неналежне виконання їх службових обов’язків і може тягнути за собою дисциплінарну відповідальність. Такий дисциплінарний проступок має ознаки винності та небезпечності і уявляє собою свідоме порушення встановлених обмежень. The article contains an analysis of the essence of labor discipline. The theoretical approaches to its understanding are considered. The article substantiates expediency to use in the concept of labor discipline definition purely legal categories. It is also emphasized on negative attributes and contradictions in the Labor Code of Ukraine and the Disciplinary Statute of the Armed Forces of Ukraine. The article proposes the author's definition of labor discipline. It is proposed to consider a service offense as the basis for disciplinary liability. At the same time the essence of disciplinary liability is characterized. The peculiarities of labor relations in the context of the COVID-19 pandemic include the following: a) legal gaps in the regulation of labor relations in the aspect of ensuring self-isolation of workers who had contact with COVID-19 confirmed patients; b) concealment by employees the facts of coronavirus disease (personal or family members); c) legal uncertainty regarding the evasion of workers in the presence of reliable information about the possibility of infection with COVID-19 from medical examination and testing; d) problems in understanding the legality of the refusal from vaccination of those employees, whose activity involves active social contacts. It has been found that deliberately placing others at risk of contracting COVID-19 while a person is on duty constitutes improper performance of their duties and may lead to disciplinary liability. Such a disciplinary offense carries signs of guilt and danger and constitutes a deliberate violation of established restrictions.