Забезпечення принципу доступності правосуддя в інформаційну епоху

Abstract

Забезпечення доступності правосуддя є одним із пріоритетів у визначених Україною напрямах розвитку демократії. Даний принцип є багатогранним і охоплює як очевидну фізичну доступність судових установ для відвідування, так і можливість для кожної особи вчиняти усю сукупність необхідних процесуальних дій для захисту своїх законних прав та інтересів. У статті звертається увага, що нові виклики для належного забезпечення даного принципу постали у ХХІ столітті, коли інформаційні технології все інтенсивніше почали проникати у всі сфери суспільних відносин, на тому чи іншому рівні, у всіх країнах світу. Досвід запровадження нових технологій у судочинство країн є різним, але він має єдину узагальнену мету – полегшити роботу судового апарату та покращити взаємодію із суб’єктами процесуальних відносин. З цією ж метою в Україні уже декілька років проводиться реформування законодавства, яким уже закріплено фіксування судових засідань за допомогою технічних засобів; можливість подання електронних доказів; застосування відеоконференцій; впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та її підсистем тощо. Водночас, стає очевидним факт, що ефективність застосування інформаційних технологій з метою забезпечення доступності правосуддя залежить від ситуації в державі і рівня цифрової грамотності населення. Запровадження цифрових новацій у роботу органів державної влади демонструвало деяку ефективність, а, особливо, у період карантинних обмежень, зумовлених поширенням коронавірусу. Разом з тим, у період воєнного стану, наслідки ведення бойових дій на окремих територіях України та наслідки військової агресії на всій території – показали всю складність і ризики застосування цифрових технологій. Більше того, забезпечення принципу доступності правосуддя, у всіх його аспектах, також виявляється непростим. Автор сподівається, що весь накопичений державою досвід щодо використання нових інформаційних технологій, у майбутньому сприятиме подальшому швидкому розвитку осучасненої взаємодії органів судової влади та громадян. А представлена публікація буде джерелом для подальших наукових дискусій та напрацювань у даній сфері. Ensuring access to justice is one of the priorities in the directions of democracy development determined by Ukraine. This principle is multifaceted and covers both the obvious physical accessibility of judicial institutions for visiting, and the opportunity for each person to take the entire set of necessary procedural actions to protect their legal rights and interests. The article draws attention to the fact that new challenges for the proper provision of this principle appeared in the 21st century, when information technologies increasingly began to penetrate all spheres of social relations, at one level or another, in all countries of the world. The experience of introducing new technologies into the judiciary of countries is different, but it has a single general purpose – to facilitate the work of the judicial apparatus and improve interaction with the subjects of procedural relations. For the same purpose, Ukraine has been reforming the legislation for several years, which has already established the recording of court sessions by technical means; the possibility of submitting electronic evidence; use of video conferences; implementation of the Unifed judicial information and telecommunication system and its subsystems, etc. At the same time, the fact becomes obvious that the effectiveness of the use of information technologies in order to ensure the availability of justice depends on the situation in the state and the level of digital literacy of the population. The introduction of digital innovations into the work of state authorities demonstrated some effectiveness, especially during the period of quarantine restrictions caused by the spread of the coronavirus. At the same time, during the period of martial law, the consequences of combating in certain territories of Ukraine and the consequences of military aggression throughout the territory demonstrated all the complexity and risks of using digital technologies. Moreover, ensuring the principle of access to justice, in all its aspects, is also not easy. The author hopes that all the experience accumulated by the state in the use of new information technologies will contribute to the further rapid development of modernized interaction between judicial authorities and citizens in the future. And the presented publication will be a source for further scientifc discussions and researches in this feld.