Право на повагу до приватного і сімейного життя для засуджених до довічного позбавлення волі у світлі практики Європейського суду з прав людини щодо України: умови правомірного обмеження та класифікація порушень

Abstract

Засуджені в Україні до довічного позбавлення волі відповідно до ст.ст. 3, 30, 31, 32 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та інших міжнародних договорів, мають право на повагу до їхнього приватного і сімейного життя. Законодавство України, яке регулює режим відбування покарання зазначеною категорією засуджених, у частині надання можливостей засудженим реалізувати це право в багатьох аспектах не відповідало європейським стандартам. Суди ж, як зазначають дослідники, вважали Кримінально-виконавчий кодекс України єдиним джерелом права, яке вичерпно регламентує зміст і обсяг прав засуджених в Україні, зокрема й на повагу до приватного і сімейного життя. Під впливом звернених до України вимог Європейського суду з прав людини кримінальне і кримінально-виконавче право України змінювалось, наближаючись до європейських стандартів, але цілковитої узгодженості ще не досягнуто. Реалізація права на повагу до приватного і сімейного життя особами, позбавленими волі, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини та рекомендацій, наданих Комітетом Міністрів Ради Європи у Європейських пенітенціарних правилах, здійснюється через контакти із зовнішнім світом, які охоплюють певне коло цілком конкретних можливостей. Право встановлювати і розвивати відносини з іншими людьми і зовнішнім світом не є абсолютним. Згідно з умовами режиму відбування покарання у виді довічного позбавлення волі воно може бути обмежене. Європейським судом з прав людини у справах за заявами позбавлених волі осіб напрацьована усталена практика, яку складають правові позиції, що відображені як у рішеннях щодо інших держав, так і у рішеннях щодо України, щодо розмежування сфери дії ст. 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі сферами дії інших її статей, зокрема й ст. 3 «Заборона катування», законності умов обмеження права на повагу до приватного і сімейного життя в межах режиму відбування покарання засудженими та видів порушення державами цього права. Ця практика проаналізована та узагальнена в цій статті. Individuals sentenced to life imprisonment in Ukraine according to Articles 3, 30, 31, 32 of the Constitution of Ukraine, and Article 8(1) of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and other international treaties, have the right to respect for their private and family life. The legislation of Ukraine regulating the regime of serving punishment by this category of convicts, in terms of providing opportunities for convicts to exercise this right, did not correspond to European standards in many aspects. Researchers have considered the Criminal Executive Code of Ukraine as the sole source of law, which comprehensively regulates the content and scope of rights of convicts in Ukraine, including respect for private and family life. Under the influence of demands addressed to Ukraine from the European Court of Human Rights, Ukraine's criminal and criminal-executive law changed, approaching European standards, but complete compliance has not been achieved yet. The realization of the right to respect for private and family life by individuals deprived of liberty, by the established practice of the European Court of Human Rights and recommendations provided by the Committee of Ministers of the Council of Europe in the European Prison Rules, is carried out through contacts with the outside world, encompassing a specific set of concrete opportunities. The right to establish and develop relationships with other people and the outside world is not absolute. It can be restricted according to the conditions of serving a sentence of life imprisonment. The European Court of Human Rights has developed an established practice in cases brought by individuals deprived of liberty. This practice includes legal positions reflected in decisions regarding other states and decisions concerning Ukraine. This concerns the delineation of the scope of Article 8 «Right to respect for private and family life» of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms with the spheres of action of its other articles, including Article 3 «Prohibition of torture». In addition, considered the legality of the conditions limiting the right to respect for private and family life within the regime framework of serving sentences by convicts and the types of violations of this right by states. In this article, this such practice is analysed and summarized.