Цифрові платформи у контексті надання публічних послуг

Abstract

У статті на підставі комплексного системного аналізу національного законодавства та нормативних актів Європейського Союзу розглянуто класифікація цифрових платформ для надання публічних послуг. Актуальність теми зумовлена необхідністю комплексного наукового вивчення питань правового регулювання діяльності цифрових платформ для надання публічних послуг з точки зору інформаційного права для подальшого розвитку законодавства та юридичної науки у даній сфері. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані з регулюванням цифрових платформ у правовому аспекті. Предметом дослідження є норми законодавства України та ЄС, правозастосовна практика та доктринальні джерела з теми, що вивчається. Зазначено, що в останні роки економіка України зіткнулася з глобальними викликами цифровізації, які зумовлюють нові цілі та завдання сукупністю програм для електронних обчислювальних машин, пов’язаних з ними інформаційних технологій, інформаційних систем і інформаційних ресурсів, які забезпечують надання публічних послуг, а також взаємодію учасників відповідних правовідносин в інформаційно-комунікаційній мережі. Цифровізації надання публічних послуг розглядається як необхідна передумова цифрової трансформації, що базується на впровадженні та застосуванні цифрових платформ і технологій, що відрізняється інтеграцією внутрішнього та зовнішнього цифрового середовища. Галузеве законодавство, інформаційне, адміністративне, цивільне, яке регулює окремі питання функціонування цифрових платформ, тривалий час розвивалося власним шляхом, вводячи у правове поле різні визначення терміна «цифрова платформа». Завдяки порівняльно-правовому методу пізнання на основі вивчення досвіду країн Європейського Союзу було здійснено аналіз правової природи цифрових платформ з точки зору інформаційного права, запропоновано дефініцію та класифікацію цифрових платформ. Водночас система правового регулювання діяльності цифрових платформ з надання публічних послуг з точки зору інформаційного права на сьогоднішній день остаточно не сформувалася, залишається ряд невирішених питань наукового та практичного характеру, що вимагає подальших досліджень. The article considers the classifcation of digital platforms for the provision of public services based on a comprehensive systematic analysis of national legislation and regulatory acts of the European Union. The topicality of the topic is due to the need for a comprehensive scientifc study of the issues of legal regulation of the activities of digital platforms for the provision of public services from the point of view of information law for the further development of legislation and legal science in this area. The object of the study is social relations related to the regulation of digital platforms in the legal aspect. The subject of the study is the legislation of Ukraine and the EU, law enforcement practice and doctrinal sources on the subject under study. It is noted that in recent years, the economy of Ukraine has faced global challenges of digitization, which determine new goals and objectives for a set of programs for electronic computers, related information technologies, information systems and information resources that ensure the provision of public services, as well as interaction participants of relevant legal relations in the information and communication network. Digitization of the provision of public services is considered a prerequisite for digital transformation, based on the implementation and application of digital platforms and technologies, characterized by the integration of the internal and external digital environment. Branch legislation, informational, administrative, and civil, which regulates certain issues of the operation of digital platforms, has developed for a long time in its own way, introducing different defnitions of the term “digital platform” into the legal feld. Thanks to the comparative legal method of knowledge based