Публічно-управлінський підхід до формування громадянського суспільства: сучасні виклики та перепони

Abstract

Досліджено сучасні виклики і перепони публічно-управлінського підходу до формування громадянського суспільства. Констатовано, що знання про державно-правові закономірності є, передовсім, осягненням сукупності каузальних детермінант, що обов’язково виражаються у їхньому прояві. Обґрунтовано, що вивчення зазначених державно-правових закономірностей управління як соціального феномена неможливе без аналізу причин їх виникнення. Чим більше інформації про причини тієї чи іншої події, тим імовірніше адекватне формулювання змін процесів у державно-правовій сфері. Окрім того, керуючи причинами, конструюючи їх, чи навпаки, усуваючи, можна впливати і на саму закономірність, полегшуючи чи обтяжуючи її реалізацію. Зауважено, що таке становище дає змогу стверджувати про державно-правові закономірності управління як про обумовлені різноманітними детермінантами, що існують у момент дії. У цьому випадку багатоманітність причин обумовлює прояв будь-якої закономірності в управлінській сфері, що безпосередньо продукуються у владних відносинах у державно-правовій сфері. Таким є механізм здійснення державної влади, а отже і закономірності її функціонування. З’ясовано, що узгодження управлінських дій призводить до встановлення між ними вертикальних зв’язків – субординаційних відносин. Своєю чергою, налагодження між ними аналогічних горизонтальних зв’язків трактується як координація, тобто поєднання двох і більше однорівневих дій, що забезпечують досягнення запланованого результату. Чим вища міра відповідності системи, що нею управляють, тим ефективніший результат управління як діяльності. Урешті, усе це дає підстави стверджувати: управління характеризується цілісністю і діалектикою системи, що нею управляють, та системи, яка управляє їх частинами, причинно-наслідковими зв’язками між ними. The article is devoted to the study of modern challenges and obstacles of the publicadministrative approach to the formation of civil society. It is stated that knowledge of state and legal laws is, frst of all, an understanding of the set of causal determinants, which are necessarily expressed in their manifestation. It is substantiated that the study of these state and legal laws of management as a social phenomenon is impossible without studying the causes of their occurrence. The more information about the causes of an event, the more likely it is to adequately formulate changes in the processes in the state and legal sphere. Moreover, controlling the causes, constructing them, or vice versa, eliminating, you can influence the law itself, facilitating or complicating its implementation. It is stipulated that this state of affairs allows us to speak of state and legal laws of management as due to the various determinants that exist at the time of action. In this case, the variety of reasons causes the manifestation of any pattern in the management sphere, directly produced in power relations in the state and legal sphere. This is the mechanism of exercising state power, and hence the laws of its functioning. It was found that the coordination of management actions leads to the establishment of vertical links between them - subordinate relations. In turn, the establishment of similar horizontal links between them is interpreted as coordination, ie, a combination of two or more single-level actions that ensure the achievement of the intended result. The higher the degree of compliance of the system that manages it, the more effective the result of management as an activity. Ultimately, all this gives grounds to assert that management is characterized by the integrity and dialectic of the system that governs it and the system that governs, their parts, the causal relationships between them.