Самоменеджмент та саморозвиток в організації: засади забезпечення сталого безпекового розвитку

Abstract

Мета цієї статті полягає в обґрунтуванні ролі самоменеджменту та саморозвитку в організації як дієвих механізмів забезпечення сталого безпекового розвитку. Об’єктом дослідження виступає процес формування й реалізації самоменеджменту та саморозвитку на індивідуальному та колективному рівнях, а основними завданнями є аналіз сутнісних засад самоменеджменту, визначення ключових ознак саморозвитку, встановлення впливу цих чинників на безпековий потенціал організації та розроблення рекомендацій щодо інтеграції самоменеджменту й саморозвитку у стратегію сталого розвитку. У статті розглядається важливість самоменеджменту та саморозвитку в контексті організаційного середовища, яке характеризується високим рівнем невизначеності й постійними трансформаціями. Обґрунтовано, що ефективна взаємодія кожного працівника зі своїми внутрішніми ресурсами, уміння керувати часом, завданнями та емоціями створює підґрунтя для підвищення стійкості організації та формування цілісної системи безпеки. Акцент зроблено на тому, що самоменеджмент дає змогу знизити ризик внутрішніх помилок, посилити дисципліну та відповідальність за результати спільної діяльності, а також ефективніше реагувати на внутрішні й зовнішні загрози. Розкрито сутнісні засади самоменеджменту: усвідомлене планування, мотиваційну саморегуляцію, конструктивну самооцінку та цілеспрямовану адаптивність, які у комплексі забезпечують високу продуктивність роботи і сприяють запобіганню небажаних відхилень у робочих процесах. Доведено, що культура саморозвитку, що ґрунтується на постійному навчанні, проактивності, саморефлексії та орієнтації на результат, безпосередньо впливає на ефективність організації, оскільки сприяє швидкому опануванню нових навичок та готовності до інновацій. Окреслено чотири ключові засади впливу самоменеджменту на безпековий розвиток організації: запобігання внутрішнім ризикам, зміцнення корпоративної дисципліни, підвищення інформаційної безпеки та формування культури попереджувальних дій. Запропоновано розглядати самоменеджмент і саморозвиток як комплексну систему взаємопов’язаних процесів, які сприяють узгодженню інтересів працівників із загальними стратегічними цілями організації. The purpose of this article is to substantiate the role of selfmanagement and self-development in the organization as effective mechanisms for ensuring sustainable security development. The object of the study is the process of forming and implementing self-management and self-development at the individual and collective levels, and the main tasks are to analyze the essential principles of self-management, identify key features of self-development, establish the impact of these factors on the security potential of the organization, and develop recommendations for integrating self-management and self-development into the strategy of sustainable development. The article considers the importance of selfmanagement and self-development in the context of an organizational environment characterized by a high level of uncertainty and constant transformations. It is substantiated that the effective interaction of each employee with their internal resources, the ability to manage time, tasks, and emotions creates the basis for increasing the stability of the organization and forming a holistic security system. The emphasis is on the fact that self-management allows you to reduce the risk of internal errors, strengthen discipline and responsibility for the results of joint activities, as well as respond more effectively to internal and external threats. The essential principles of self-management are revealed: conscious planning, motivational self-regulation, constructive self-assessment and purposeful adaptability, which in combination ensure high work productivity and help prevent unwanted deviations in work processes. It is proven that a culture of selfdevelopment, based on constant learning, proactivity, self-reflection and result orientation, directly affects the effectiveness of the organization, as it contributes to the rapid acquisition of new skills and readiness for innovations. Four key principles of the influence of self-management on the security development of the organization are outlined: preventing internal risks, strengthening corporate discipline, increasing information security and forming a culture of preventive actions. It is proposed to consider self-management and self-development as a complex system of interconnected processes that contribute to the coordination of employees' interests with the general strategic goals of the organization.