Civil liability through the lens of a restraining order: Opportunities for protecting victims of domestic violence (Scopus)

Abstract

The relevance of this study is driven by the need to improve the legal mechanisms for protecting victims of domestic violence in Ukraine. The aim of this research was to identify the specifc features of civil law aspects of protection against domestic violence in Ukraine compared to administrative and criminal law approaches, with an emphasis on the necessity of implementing a systematic approach to safeguarding the rights of victims. A comprehensive methodology was applied in this work, encompassing comparative analysis, examination of current legislation, judicial practice, and legal application in Ukraine. The main fndings of the research demonstrated that there are three primary grounds for implementing measures against perpetrators: (1) within the framework of administrative and criminal proceedings, (2) protection of victimsʼ civil rights through civil proceedings, and (3) service-based interventions by the National Police, particularly the issuance of an urgent restraining order. Importantly, these measures are not mutually exclusive and can be applied simultaneously or in parallel. Special attention was given to procedural differences, such as evidence requirements, regulatory frameworks, and the objectives of these measures. It was emphasized that the legal mechanism of a restraining order can be applied in the absence of a legal offense, based solely on the presence of substantiated risks of violations of fundamental human rights, a characteristic more commonly associated with civil law remedies. The study highlighted the importance of civil legislation, which provides mechanisms for protecting victimsʼ rights before they are actually violated, as well as the distinctions between civil, administrative, and criminal consequences of domestic violence. The research established that a restraining order in Ukraine can be considered a form of civil liability (in the broadest sense of the term) aimed at ensuring the safety of victimsʼ rights and freedoms from domestic violence. The practical value of this work lies in creating a scientifc basis for improving law enforcement practices and enhancing the protection of individuals suffering from domestic violence through the use of appropriate legal mechanisms tailored to specifc situations. Актуальність цього дослідження зумовлена ​​необхідністю вдосконалення правових механізмів захисту жертв домашнього насильства в Україні. Метою цього дослідження було визначити особливості цивільно-правових аспектів захисту від домашнього насильства в Україні порівняно з адміністративно-правовими та кримінально-правовими підходами, з акцентом на необхідності впровадження системного підходу до захисту прав жертв. У цій роботі було застосовано комплексну методологію, що охоплює порівняльний аналіз, вивчення чинного законодавства, судової практики та правозастосування в Україні. Основні результати дослідження показали, що існують три основні підстави для вжиття заходів проти кривдників: (1) в рамках адміністративного та кримінального провадження, (2) захист громадянських прав жертв через цивільне судочинство та (3) втручання Національної поліції на основі послуг, зокрема, видача термінового заборонного наказу. Важливо, що ці заходи не є взаємовиключними та можуть бути застосовані одночасно або паралельно. Особлива увага була приділена процесуальним відмінностям, таким як вимоги до доказів, нормативно-правова база та цілі цих заходів. Було наголошено, що правовий механізм обмежувального припису може бути застосований за відсутності правопорушення, виключно на основі наявності обґрунтованих ризиків порушення основоположних прав людини, що частіше асоціюється із засобами цивільного права. У дослідженні було підкреслено важливість цивільного законодавства, яке забезпечує механізми захисту прав жертв до їх фактичного порушення, а також відмінності між цивільними, адміністративними та кримінальними наслідками домашнього насильства. У дослідженні було встановлено, що обмежувальний припис в Україні можна вважати формою цивільної відповідальності (у найширшому сенсі цього терміну), спрямованої на забезпечення захисту прав і свобод жертв від домашнього насильства. Практична цінність цієї роботи полягає у створенні наукової основи для вдосконалення правоохоронної практики та посилення захисту осіб, які страждають від домашнього насильства, шляхом використання відповідних правових механізмів, адаптованих до конкретних ситуацій.