Довіра і сумнів як детермінанти розвитку впевненості засобами позитивної психотерапії

Abstract

У сучасному світі, що характеризується стрімкими соціальними трансформаціями та кризовими ситуаціями, зростає потреба в психологічних ресурсах для збереження особистісної цілісності. Серед таких ключових ресурсів виділяються довіра, сумнів та впевненість. У статті узагальнено існуючий масив досліджень щодо феноменів довіри та впевненості, які є фундаментальними детермінантами психологічного благополуччя та ефективної адаптації особистості. На основі проведеного теоретичного аналізу визначено, що довіра і сумнів не є взаємовиключними, а становлять діалектичну пару, гармонійна взаємодія якої є необхідною умовою для розвитку зрілої та стабільної впевненості. Впевненість у собі розглядається як інтегральна характеристика, що охоплює когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти і формується на базі самодовіри, віри у власні сили та позитивного ставлення до себе. Окрему увагу приділено феномену сумніву. Обґрунтовано, що гіпертрофований та деструктивний сумнів, який не відображає об’єктивної реальності, може призводити до тривожних розладів та зниження самооцінки. Водночас, розкрито його конструктивну природу: такий сумнів є потужним стимулом для саморефлексії та особистісного зростання, дозволяючи критично оцінювати власні погляди та знаходити нові стратегії життєздійснення. Для гармонізації цієї динамічної взаємодії, у статті обґрунтовано ефективність інтегративного підходу позитивної психотерапії Н. Пезешкіана. Розкрито механізми впливу її ключових інструментів – балансної моделі, кроскультурного підходу та п’ятикрокової моделі – на процеси формування довіри та подолання деструктивного сумніву. Використання цих методів дозволяє трансформувати дезадаптивні реакції в адаптивні копінг-стратегії, перетворюючи сумнів із перешкоди на важливий ресурс. Таким чином, у роботі узагальнено теоретичні засади і практичні інструменти позитивної психотерапії, що сприяють формуванню довіри до себе як основи для стійкої впевненості. In today’s world, which is characterized by rapid social transformations and crises, the need for psychological resources to maintain personal integrity is growing. Among these key resources, trust, doubt, and confidence stand out. This article summarizes the existing research on the phenomena of trust and confidence, which are fundamental determinants of psychological well-being and effective personal adaptation. Based on the theoretical analysis conducted, it is determined that trust and doubt are not mutually exclusive but form a dialectical pair, the harmonious interaction of which is a necessary condition for the development of mature and stable confidence. Self-confidence is viewed as an integral characteristic that includes cognitive, emotional, and behavioral components and is formed on the basis of self-trust, belief in one’s own abilities, and a positive attitude toward oneself. Special attention is paid to the phenomenon of doubt. It is argued that hypertrophied and destructive doubt, which does not reflect objective reality, can lead to anxiety disorders and low self-esteem. At the same time, its constructive nature is revealed: such doubt is a powerful stimulus for self-reflection and personal growth, allowing one to critically evaluate their own views and find new strategies for living. To harmonize this dynamic interaction, the article justifies the effectiveness of the integrative approach of N. Peseschkian’s Positive Psychotherapy. It reveals the mechanisms of influence of its key tools – the balance model, cross-cultural approach, and five-step model – on the processes of forming trust and overcoming destructive doubt. The use of these methods allows for the transformation of maladaptive reactions into adaptive coping strategies, turning doubt from an obstacle into a valuable resource. Thus, the work summarizes the theoretical foundations and practical tools of positive psychotherapy that contribute to the formation of self-trust as the basis for stable confidence.