Розвиток резильєнтності особистості засобами позитивної психотерапії

Abstract

У статті висвітлено актуальність дослідження феномену психологічної резильєнтності, яка набуває особливого значення в контексті російсько-української війни, а також політичної та соціальної нестабільності в світі. Життя в таких умовах потребує мобілізації особистісних і державних ресурсів для збереження психічного здоров’я та виживання. Резильєнтність розкрито як динамічний і багатовимірний процес успішної адаптації до значних життєвих негараздів, що передбачає не лише стійкість, а й потенціал до зростання. У статті проаналізовано еволюцію концептуального осмислення резильєнтності від статичної риси характеру до керованої динамічної взаємодії між особистістю та її оточенням. Метою статті є комплексний аналіз резильєнтності як ключового чинника психічного здоров’я крізь призму теоретичних поглядів та емпіричних досліджень ефективності позитивної психотерапії Носсрата Пезешкіана. У статті висвітлено ключові концептуальні моделі, що пояснюють механізми формування резильєнтності: компенсаторну, захисну та модель виклику. Узагальнено погляди провідних дослідників на це явище, які підкреслюють, що здатність долати труднощі є результатом звичайних щоденних процесів і ресурсів, які можуть бути розвинені в більшості людей. Також представлено позитивну психотерапію Н. Пезешкіана як ефективний інструмент підвищення резильєнтності у вузькому, широкому та всеохоплюючому значеннях. За допомогою цього підходу резильєнтність проаналізовано як здатність особистості балансувати сфери життя (Тіло, Діяльність, Стосунки, Смисли) на основі розвитку гнучких базових емоційних установок. Окремо висвітлено вплив біологічних, психологічних та соціальних факторів на формування індивідуальної та колективної резильєнтності. Узагальнено та представлено ключові практичні навички, що сприяють формуванню резильєнтності, зокрема: когнітивну гнучкість, оптимізм, самоефективність, а також розвиток емоційного інтелекту, саморегуляції та пошук сенсу життя. Підкреслено, що резильєнтність полягає не лише в актуалізації потенціалу, а й у вмінні його доцільно використовувати. Акцентовано увагу, що резильєнтність є динамічним, багатовимірним конструктом, який піддається розвитку і сприяє посттравматичному зростанню, що дозволяє особистості успішно справлятися з кризовими явищами в особистому та суспільному житті. This article highlights the relevance of researching the phenomenon of psychological resilience, which is of particular importance in the context of the Russian-Ukrainian war as well as political and social instability around the world. Life in such conditions requires the mobilization of personal and state resources to preserve mental health and survival. Resilience is revealed as a dynamic and multidimensional process of successful adaptation to significant life adversities, which involves not only endurance but also the potential for growth. The article analyzes the evolution of the conceptual understanding of resilience from a static character trait to a controlled, dynamic interaction between the individual and their environment. The purpose of the article is to provide a comprehensive analysis of resilience as a key factor in mental health through the lens of theoretical views and empirical studies on the effectiveness of Nossrat Peseschkian’s positive psychotherapy. The article also covers the key conceptual models that explain the mechanisms of resilience formation: compensatory, protective, and the challenge model. It summarizes the views of leading researchers on this phenomenon, who emphasize that the ability to overcome difficulties is the result of ordinary daily processes and resources that can be developed in most people. Peseschkian’s positive psychotherapy is also presented as an effective tool for increasing resilience in narrow, broad, and comprehensive senses. With this approach, resilience is analyzed as the ability of an individual to balance the spheres of life (Body, Activity, Relationships, Meanings) based on the development of flexible basic emotional attitudes. The influence of biological, psychological, and social factors on the formation of individual and collective resilience is highlighted separately. Key practical skills that contribute to the formation of resilience are summarized and presented, including: cognitive flexibility, optimism, self-efficacy, and the development of emotional intelligence, self-regulation, and the search for the meaning of life. The article emphasizes that resilience is not only about actualizing one’s potential but also about the ability to use it appropriately. It is stressed that resilience is a dynamic, multidimensional construct that can be developed and contributes to post-traumatic growth, allowing individuals to successfully cope with crises in their personal and public lives.