Корисливий мотив у складах кримінальних правопорушень проти власності

Abstract

У науковій статті аналізуються підходи щодо визначення поняття корисливого мотиву у кримінальних правопорушеннях проти власності та його кримінально-правове значення. Зокрема, звернено увагу, що у науці кримінального права та у судовій практиці панує позиція, що корисливий мотив охоплює діяння, спрямоване як на отримання майна, на яке винний не має права, так і на ухилення від здійснення обов’язкових платежів зі своїх власних коштів. Корисливий мотив – це мотив отримання наживи, прагнення збагачення завдяки вчиненню кримінального правопорушення. Кримінальні правопорушення з корисливим мотивом безпосередньо можуть бути вчинені на користь особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також на користь будь-яких інших третіх осіб. В той же час, досліджено, що у кримінально-правовій науці та у судовій практиці містяться різні підходи щодо впливу корисливого мотиву на кримінально-правову кваліфікацію кримінальних правопорушень проти власності. Один підхід полягає у тому, що одним із завдань сучасного кримінального права є захист власника чи законного користувача від будь яких посягань, незалежно від мотивів якими керувався винний і мети його діяльності, а інший – полягає у тому, що необхідність наявності саме корисливого мотиву визначається змістом самого поняття викрадення як діяння, що криміналізоване у ст. 185 КК, незалежно від окремого зазначення цього мотиву у змісті диспозиції цієї статті. Така ситуація зумовлена тим, що у статтях розділу VI Особливої частини КК не передбачено мотиви вчинення того чи іншого кримінального правопорушення проти власності, у тому числі і корисливого мотиву. Адже мотив є факультативною ознакою суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення і виступає обов’язковою ознакою лише у випадках, коли прямо зазначений в законі або однозначно випливає з його змісту. Підтримано позицію, що корисливий мотив аксіоматично випливає із аналізу інших ознак складу кримінальних правопорушень, зокрема, базується на змісті відповідних суспільно небезпечних діянь. Окрім цього, такий вид покарання як конфіскація майна дає можливість віднести кримінальні правопорушення проти власності, які пов’язані із розкраданням до корисливих. The scientific article analyzes approaches to defining the concept of a self-interested motive in criminal offenses against property and its criminal-legal significance. In particular, attention is drawn to the fact that in the science of criminal law and in judicial practice, the prevailing position is that a self-interested motive encompasses an act aimed both at obtaining property to which the offender has no right and at evading mandatory payments from his own funds. A selfish motive is a motive for obtaining profit, a desire to enrich oneself through the commission of a criminal offense. Criminal offenses with a selfish motive can be committed directly for the benefit of the person who committed the criminal offense, as well as for the benefit of any other third parties. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2025. Серія ПРАВО. Випуск 91: частина 4 190 At the same time, it is studied that in criminal law science and judicial practice there are different approaches to the influence of a self-interested motive on the criminal-legal qualification of criminal offenses against property. One approach is that one of the tasks of modern criminal law is to protect the owner or legal user from any encroachments, regardless of the motives that guided the offender and the purpose of his activity, and the other is that the need for the presence of a self-interested motive is determined by the content of the very concept of theft as an act that is criminalized in Art. 185 of the Criminal Code, regardless of the separate indication of this motive in the content of the disposition of this article. This situation is due to the fact that the articles of Section VI of the Special Part of the Criminal Code do not provide for the motives for committing a particular criminal offense against property, including a mercenary motive. After all, the motive is an optional feature of the subjective side of the composition of a criminal offense and acts as a mandatory feature only in cases where it is directly indicated in the law or clearly follows from its content. The position is supported that the mercenary motive axiomatically follows from the analysis of other features of the composition of criminal offenses, in particular, it is based on the content of the corresponding socially dangerous acts. In addition, such a type of punishment as confiscation of property makes it possible to attribute criminal offenses against property that are associated with theft to mercenary ones.