Вплив безпекової культури на прийняття управлінського рішення

Abstract

В статті проведено аналіз змісту та структури прийняття управлінського рішення, за результатами якого встановлено, що цей процес має два основних пов’язаних між собою етапи: етап підготовки варіантів дій та етап вибору кінцевого варіанту. Обґрунтовано, що на кожному з цих етапів на якість управлінського рішення, окрім інших чинників, суттєвий вплив має безпекова культура тих хто його приймає. Удосконалено визначення поняття «безпекова культура» під яким розуміється система безпекових цінностей, які сформовані у межах організаційної культури людини і виявляються у формі безпекового мислення та безпекової поведінки як норми у відносинах, що має позитивний вплив на сприйняття, процес, ситуацію чи стан. Для глибшого розуміння її внутрішньої структури розроблено концентричну модель безпекової культури, де наочно продемонстровано, що ядром є безпекові цінності, які проявляються у формі безпекового мислення та безпекової поведінки. Розроблено й обґрунтовано модель та механізм впливу безпекової культури як складової організаційної культури менеджера на прийняття управлінського рішення. У цій моделі запропонована структурна схема, яка відображає об’єктивний процес впливу безпекових цінностей суб’єктів прийняття управлінських рішень на міжособистісні та ділові комунікації з іншими учасниками комунікації, який формує у них безпекове мислення та безпекову поведінку, що згодом стає нормою у відносинах. У підсумку, комунікації на основі безпекових цінностей підвищують: рівень стійкості у суб’єктів прийняття управлінських рішень в умовах дії загроз, створюючи умови для визначення їх джерела, ймовірності реалізації, спрямованість та руйнівної сили, а також рівень власної готовності та можливості щодо протидії цій загрозі чи загрозам, а у найгіршому випадку відновлення; спрямовують комунікації на цілісне й упорядковане пізнання і відображення безпекової дійсності у зовнішньому середовищі та формування відносин і вибору варіанту рішення, спрямованість його дії на стабільність та розвиток, тобто цілеспрямовані зміни, що ведуть до покращення. У даній моделі також запропоновано схему і механізм, коли у суб’єкта прийняття управлінських рішень безпекова культура не сформована або сформована, але на рівні поведінки (дії) не проявляється, в силу різних причин чи обставин, то тоді його комунікації, поведінка заповнюються провокаціями, збуренням. У такій ситуації процес прийняття управлінського рішення на всіх його етапах буде дестабілізуватися, і як наслідок воно буде спрямоване на нанесення збитків та руйнування. Також визначено основні ознаки безпекової культури, через які вона проявляється та має вплив на процес прийняття управлінського рішення. Запропоновано визначення таких понять як: безпекова культура, безпекові цінності, безпекове мислення, безпекова поведінка, безпекова стійкість суб’єкта прийняття управлінського рішення. The article analyzes the content and structure of managerial decision-making and identifies two interrelated core stages of this process: the stage of preparing action alternatives and the stage of selecting the final option. It is substantiated that at each of these stages, along with other influencing factors, the security culture of the decision-maker plays a significant role in shaping the quality of the managerial decision. The definition of “security culture” is refined and conceptualized as a system of security values developed within the framework of a person’s organizational culture. These values manifest themselves through security-oriented thinking and behavior, which become normative in interpersonal and professional relations, positively affecting the perception of threats, decision-making processes, situational awareness, and overall resilience. To provide a deeper understanding of the internal structure of security culture, a concentric model is developed, where the core is represented by security values that are expressed through security thinking and security behavior. A conceptual model and mechanism of the influence of security culture – understood as a component of a manager’s organizational culture – on managerial decision-making is proposed and substantiated. This model includes a structural scheme illustrating how the security values of decision-making subjects influence interpersonal and business communications with others, forming security-oriented thinking and behavior, which subsequently become normative relational patterns. Ultimately, communications based on security values enhance the resilience of decision-makers under threat conditions by enabling them to identify threat sources, estimate their probability and destructive potential, and assess their own preparedness and response capabilities – including recovery potential in worst-case scenarios. Such value-based communication also contributes to coherent, system-oriented perception of external security realities and supports the formulation of decisions aimed at systemic stability and progressive development. The model also outlines scenarios where the subject of managerial decision-making either lacks a developed security culture or possesses it only nominally – without consistent behavioral manifestation – due to external or internal constraints. In such cases, communication and behavior become susceptible to provocation and disruption, destabilizing the decisionmaking process at all stages and potentially leading to decisions that cause damage or destruction. Additionally, the paper identifies the key indicators through which security culture manifests and exerts influence on managerial decision-making, and offers refined definitions of the concepts “security culture”, “security values”, “security thinking”, “security behavior” and “security resilience of the decision-making subject”.