Спеціальне судове провадження (in absentia): дисертація

Abstract

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що має вагоме значення для подальшого розвитку спеціального судового провадження (in absentia). На підставі ретроспективного аналізу наукових джерел та досліджень зроблено висновок, що інститут in absentia має глибокі історичні корені та розвився протягом усього часу існування кримінального процесу, в межах обвинувального, розшукового (інквізиційного) та змішаного (слідчо-судового) типів. Виокремлено два періоди розвитку досліджуваного інституту: І період – зародження інституту здійснення кримінального провадження за відсутності особи, витоки формування його окремих елементів (з моменту зародження державності на теренах сучасних українських земель (ІХ – Х ст. ст.) до 1864 року); ІІ період – розвиток інституту здійснення кримінального провадження за відсутності особи (з 1864 року по теперішній час) із проходженням різних етапів його формування, закріпленням на нормативному рівні певного порядку здійснення. Сформульовано та охарактеризовано етапи регламентації спеціального судового провадження у період незалежності України з 1991 року. З’ясовано, що з 1991 року даний інститут піддавався неодноразовим законодавчим трансформаціям, і відповідно були різні етапи у реалізації процедури in absentia, як з позиції нормативної регламентації (від повної відсутності до регламентації у різних законодавчих редакціях) так і з позиції правозастосування (від відсутності будь-якої практики до поширеності по всій Україні, зокрема після 2022 року). Дослідження міжнародно-правової основи здійснення спеціального судового провадження засвідчило той факт, що забезпечуючи право особи на особисту присутність у судовому процесі міжнародно-правові акти допускають можливість здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, але за умови дотримання певних умов та процедур з метою забезпечення права особи на справедливий суд. Акцентовано, що у національному законодавстві мають бути враховані вимоги міжнародних механізмів in absentia та зокрема вимоги щодо забезпечення прав особи, відносно якої здійснюється спеціальне судове провадження. Доведено, що спеціальне судове провадження є засобом досягнення компромісу між забезпеченням своєчасного правосуддя та забезпеченням права особи на справедливий суд. Розкрито сутність спеціального судового провадження крізь призму прояву диференціації кримінальної процесуальної форми. Вказано, що спеціальне судове провадження слід віднеси до особливих порядків кримінального провадження, оскільки порядок його здійснення обумовлений наявністю відмінностей порівняно зі звичайним порядком. З’ясовано функціональне призначення спеціального судового провадження, яке полягає у таких аспектах: по-перше, дотриманні балансу прав потерпілого та обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності, по-друге, забезпеченні невідворотності притягнення особи, яка ухиляється, до кримінальної відповідальності та її покарання після з’явлення або доставлення до суду; по-третє, забезпеченні офіційного осуду держави осіб, які вчинили кримінальні правопорушення; по-четверте, забезпеченні розгляду кримінального провадження в розумні строки та збереженні доказів, які з плином часу можуть зникнути, втратити властивості. Розкрито зміст підстав та умов здійснення спеціального судового провадження. Аргументовано, що підставами здійснення спеціального судового провадження є основні правила, на яких базується здійснення даного виду провадження, водночас, умовами здійснення спеціального судового провадження є обставини, які роблять можливим здійснення спеціального судового провадження. Встановлено, що фактичними підставами здійснення спеціального судового провадження є: 1) ухилення обвинуваченого від явки на судовий виклик (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази); 2) оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук; 3) виїзд, перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Зазначено, що умови здійснення спеціального судового провадження чітко не визначені у законі як такі, але виокремлені нами як обставини, що роблять можливим здійснення спеціального судового провадження. Виокремлено й охарактеризовано такі умови здійснення спеціального судового провадження: 1) вік особи (обвинуваченим є неповнолітній); 2) обвинувачення особи у вчиненні певних видів злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КК України; 3) переховування обвинуваченого від органів суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 4) обізнаність обвинуваченого про розпочате кримінальне провадження. Запропоновано під порядком здійснення спеціального судового провадження розуміти сукупність виняткових процесуальних норм, які регламентують особливу процедуру судового розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia). Виокремлено й охарактеризовано такі елементи порядку здійснення спеціального судового провадження: 1) ініціювання здійснення спеціального судового провадження: подання прокурором клопотання про здійснення спеціального судового провадження; надання прокурором доказів, що обвинувачений знав або повинен був знати про кримінальне провадження, а також ухилявся від явки до суду; 2) розгляд клопотання судом, перевірка обґрунтованості підстав для здійснення спеціального судового провадження, заслуховування сторін та ухвалення рішення щодо можливості його здійснення; 3) забезпечення обов’язкової участі захисника на всіх етапах провадження для гарантування права обвинуваченого на правничу допомогу; 4) інформування обвинуваченого про проведення процесуальних дій, рішення суду; 5) повне, всебічне й неупереджене дослідження судом усіх доказів у кримінальному провадженні; 6) здійснення судового розгляду з урахуванням можливості відновлення загального порядку провадження у випадку появи обвинуваченого або усунення причин його відсутності, що передбачає початок розгляду справи заново за загальними правилами. Визначено поняття судового рішення у спеціальному судовому провадженні, яким є процесуальне рішення, що приймається судом під час спеціального судового провадження у передбаченому законом порядку та яке має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Виокремлено ознаки судових рішень у спеціальному судовому провадженні: 1) індивідуально-правовий характер; 2) законність; 3) обґрунтованість і вмотивованість; 4) правові наслідки; 5) обов’язковість виконання; 6) спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження; 7) дотримання визначеної законом форми. Акцентовано, що у спеціальному судовому провадженні (in absentia) особливої ваги набуває обов’язок суду забезпечити підвищений стандарт обґрунтованості вироку. Судове рішення має містити чітке й переконливе підтвердження того, що сторона обвинувачення вжила всіх передбачених законом заходів для гарантування прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист і доступ до правосуддя. Здійснено систематизацію судових рішень у спеціальному судовому провадженні за наступними критеріями: 1) за суб’єктами прийняття: а) одноособові та б) колегіальні судові рішення; 2) за функціональним призначенням: а) початкові, б) проміжні, в) підсумкові; 3) залежно від етапу судового провадження, зокрема, ті, що приймаються на підготовчому етапі; під час судового розгляду та дослідження доказів; на етапі ухвалення та проголошення судового рішення по суті; 4) за формою вираження: а) ухвали, б) постанови; в) вирок; 5) за характером питань, що вирішуються: а) рішення пізнавального характеру; б) рішення пізнавально-розпорядчого характеру; в) рішення організаційно-розпорядчого характеру; г) рішення по суті кримінального провадження. Констатовано, що забезпечення права на оскарження судових рішень, ухвалених у порядку спеціального судового провадження, є невід’ємною гарантією забезпечення права на справедливий суд та ключовим міжнародним стандартом, закріпленим у низці актів Ради Європи та ЄС. Акцентовано, що право засудженого in absentia на перегляд справи повинно бути ефективним і гарантувати усунення процесуальних порушень, зокрема неналежного повідомлення або об’єктивної неможливості участі у провадженні. Відтак, потребує законодавчого врегулювання порядок оскарження або повторного розгляду вироку, ухваленого у спеціальному судовому провадженні, що сприятиме посиленню гарантій справедливого суду та відповідності кримінального процесу України міжнародним стандартам. Проведений порівняльний аналіз законодавства Боснії і Герцеговини, Хорватії, Грузії, Німеччини, Румунії, Іспанії, Нідерландів, Республіки Молдова та Великобританії (Англії й Уельсу, Північної Ірландії, Шотландії) засвідчив про значну варіативність підходів до регламентації спеціального судового провадження (in absentia), що зумовлено різними правовими традиціями, моделями кримінального процесу, історичним досвідом та особливостями міжнародних зобов’язань держав. На підставі порівняльного аналізу законодавства окремих держав а також з урахуванням контексту російської загарбницької війни проти Україна, що порушує ряд правових і практичних питань, які, на сьогодні, не мають чіткого вирішення, сформульовано перспективи імплементації зарубіжних підходів у національне кримінальне процесуальне законодавство. Доведено, що підвищення ефективності здійснення спеціального судового провадження є багатовекторним процесом, що потребує комплексного підходу до вдосконалення законодавчої, організаційної та матеріально-технічної складових системи кримінальної юстиції. Встановлено, що основними напрямами підвищення ефективності здійснення спеціального судового провадження є: вдосконалення нормативно-правового регулювання, серед іншого гармонізація національного законодавства з міжнародними стандартами та правом ЄС; реформування організаційної структури системи кримінальної юстиції; модернізація матеріально-технічного забезпечення; підвищення рівня професійної підготовки суддів, працівників апарату суду та адвокатів, зокрема щодо міжнародних стандартів, етичних норм і особливостей спеціальних процедур; активізація просвітницької діяльності (проведення освітніх ініціатив, тренінгів, інформаційних кампаній для формування високого рівня правової культури серед учасників судового провадження і громадськості, залучення громадськості до контролю за прозорістю судового розгляду); створення Реєстру спеціалізованих захисників для залучення через регіональні/міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги адвокатів із спеціальною підготовкою до проваджень in absentia, особливо у кримінальних провадженнях, що стосуються воєнних злочинів і злочинів проти основ національної безпеки. Thesis provides a theoretical generalization and proposes a new solution to a scientific problem that is of significant importance for the further development of the special court proceedings (in absentia). Based on a retrospective analysis of scholarly sources and research, it has been concluded that the institute of in absentia has deep historical roots and has developed throughout the entire existence of criminal proceedings, within accusatory, investigative (inquisitorial), and mixed (investigative-judicial) types. Two periods in the development of this institute have been identified: The first period – the emergence of the institute of conducting criminal proceedings in the absence of a person, the origins of the formation of its individual elements (from the beginning of statehood in the territories of present-day Ukrainian lands (9th–10th centuries) to 1864); The second period – the development of the institute of conducting criminal proceedings in the absence of a person (from 1864 to the present) through various stages of its formation, including the normative consolidation of certain procedural practices. The stages of regulation of special court proceedings during the period of Ukraine’s independence since 1991 have been formulated and characterized. It has been established that since 1991, this institute has undergone repeated legislative transformations, and accordingly, there have been different stages in the implementation of in absentia procedures, both from the perspective of normative regulation (from complete absence to regulation in various legislative editions) and from the perspective of law enforcement practice (from the absence of any practice to widespread application throughout Ukraine, especially after 2022). The study of the international legal foundation for special court proceedings has demonstrated that, while ensuring a person’s right to personal presence at trial, international legal instruments allow for the possibility of conducting criminal proceedings in the absence of the suspect or accused, provided certain conditions and procedures are met to guarantee the person’s right to a fair trial. It is emphasized that national legislation must take into account the requirements of international mechanisms for in absentia, particularly those concerning the protection of the rights of persons subject to special court proceedings. It has been proven that special court proceedings serve as a means of achieving a compromise between the provision of timely justice and the guarantee of the individual’s right to a fair trial. The essence of special court proceedings is disclosed through the prism of differentiation of criminal procedural forms. It is stated that special court proceedings should be classified as special types of criminal proceedings, as the procedure is determined by the presence of differences compared to the ordinary process. The functional purpose of special court proceedings has been clarified and consists of the following aspects: firstly, maintaining a balance of rights between the victim and the accused who evades criminal liability; secondly, ensuring the inevitability of bringing a person who evades justice to criminal liability and their punishment following their appearance or delivery to court; thirdly, ensuring official condemnation by the state of persons who have committed criminal offences; and fourthly, ensuring the consideration of criminal proceedings within reasonable timeframes and the preservation of evidence, which may disappear or lose their properties over time. The content of the grounds and conditions for conducting special court proceedings is disclosed. It is argued that the grounds for conducting special court proceedings are the primary rules on which this type of proceeding is based, while the conditions for conducting special court proceedings are the circumstances that make such proceedings possible. The factual grounds for conducting special court proceedings have been established as: 1) evasion by the accused of attending court summons (failure to appear without valid reason more than twice); 2) declaration of the accused on the international wanted list; 3) departure or residence of the accused on temporarily occupied territory of Ukraine or on the territory of a state recognized by the Verkhovna Rada of Ukraine as an aggressor state. It is noted that the conditions for conducting special court proceedings are not clearly defined in law, but have been identified as circumstances that enable special court proceedings. The following conditions for conducting special court proceedings have been distinguished and characterised: 1) age of the person (the accused is a minor); 2) accusation of the person for committing certain types of crimes specified in Part 2 of Article 297-1 of the Criminal Procedure Code of Ukraine; 3) concealment by the accused from court authorities with the purpose of evading criminal liability; 4) awareness by the accused of the initiation of criminal proceedings. It is proposed that the procedure for conducting special court proceedings should be understood as a set of exceptional procedural norms regulating a special procedure for judicial review of criminal proceedings in the absence of the accused (in absentia). The following elements of the procedure for conducting special court proceedings have been distinguished and characterised: 1) initiation of special court proceedings: submission by the prosecutor of a motion to conduct special court proceedings; provision by the prosecutor of evidence that the accused knew or should have known about the criminal proceedings and was evading appearance in court; 2) consideration of the motion by the court, verification of the validity of the grounds for conducting special court proceedings, hearing the parties and making a decision on the possibility of conducting such proceedings; 3) ensuring the mandatory participation of a defense counsel at all stages of the proceedings to guarantee the accused’s right to legal assistance; 4) informing the accused about procedural actions and court decisions; 5) full, comprehensive and impartial examination by the court of all evidence in the criminal proceedings; 6) conducting the trial with the possibility of restoring the general procedure in the event of the accused’s appearance or removal of the reasons for their absence, which involves a fresh hearing of the case according to the general rules. The concept of a court decision in special court proceedings has been defined as a procedural decision made by the court during special court proceedings in accordance with the procedure prescribed by law, which must be lawful, justified, and reasoned. The following features of court decisions in special court proceedings have been distinguished: 1) individual legal nature; 2) lawfulness; 3) justification and reasoning; 4) legal consequences; 5) mandatory enforcement; 6) focus on achieving the objectives of criminal proceedings; 7) compliance with the form prescribed by law. It is emphasised that in special court proceedings (in absentia), particular importance is attached to the obligation of the court to ensure an elevated standard of justification for the verdict. The court decision should contain clear and convincing confirmation that the prosecution has taken all measures prescribed by law to guarantee the rights of the suspect or accused to defence and access to justice. Court decisions in special court proceedings have been systematised according to the following criteria: 1) by subject of adoption: a) single-judge and b) collegiate court decisions; 2) by functional purpose: a) initial, b) intermediate, c) final; 3) depending on the stage of the trial, namely those adopted at the preparatory stage; during the trial and examination of evidence; at the stage of adoption and announcement of the substantive court decision; 4) by form of expression: a) rulings, b) orders, c) verdict; 5) by nature of the issues resolved: a) decisions of cognitive nature; b) decisions of cognitive-directive nature; c) decisions of organizational-directive nature; d) decisions on the substance of criminal proceedings. It is stated that guaranteeing the right to appeal against judicial decisions made in the course of special court proceedings is an essential safeguard of the right to a fair trial and a key international standard, enshrined in a number of acts of the Council of Europe and the European Union. It is emphasized that the right of a person convicted in absentia to have the case reviewed must be effective and ensure the elimination of procedural violations, such as improper notification or objective impossibility of participating in the proceedings. Therefore, legislative regulation is needed regarding the procedure for appealing or re-examining a verdict passed in special court proceedings, which would strengthen the guarantees of a fair trial and ensure the compliance of Ukraine’s criminal process with international standards. A comparative analysis of the legislation of Bosnia and Herzegovina, Croatia, Georgia, Germany, Romania, Spain, the Netherlands, the Republic of Moldova, and the United Kingdom (England and Wales, Northern Ireland, Scotland) has shown significant variability in approaches to the regulation of special court proceedings (in absentia), which is due to differing legal traditions, models of criminal procedure, historical experience, and the particular international obligations of the states concerned. Drawing upon the comparative analysis of certain countries’ legislation and considering the context of Russia’s war of aggression against Ukraine – which raises a range of legal and practical issues yet to be definitively resolved – prospects for the implementation of foreign approaches into the national criminal procedural legislation have been formulated. It has been demonstrated that increasing the effectiveness of special court proceedings is a multifaceted process requiring a comprehensive approach to improving the legislative, organizational, and material-technical components of the criminal justice system. The main directions for enhancing the effectiveness of special court proceedings are: improving regulatory and legal frameworks, including harmonizing national legislation with international standards and EU law; reforming the organizational structure of the criminal justice system; modernizing material and technical support; raising the level of professional training for judges, court staff, and lawyers – especially regarding international standards, ethical norms, and the specifics of special procedures; intensifying educational activities (conducting educational initiatives, trainings, and information campaigns to foster a high level of legal culture among participants in court proceedings and the public, involving the public in monitoring the transparency of judicial reviews); and establishing a Register of Specialist Defense Counsels for recruiting lawyers with specialized training via regional/interregional centers for the provision of free legal assistance to in absentia proceedings, especially in criminal cases related to war crimes and crimes against the foundations of national security.