Права інтелектуальної власності як об’єкт міжнародних спадкових відносин

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питань міжнародного спадкування прав інтелектуальної власності. Звертається увага на те, що дієвим механізмом подолання територіального характеру прав інтелектуальної власності є міжнародні договори, завданням яких є визнання і захист прав на результати творчої діяльності, що виникли в іноземній державі на підставі іноземного права. Акцентується увага на тому, що кожна держава самостійно визначає обсяг майнових і немайнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності в спосіб закріплення їх у цивільних кодексах, спеціальному законодавстві у сфері інтелектуальної власності та передбачає можливість переходу таких прав шляхом правонаступництва до спадкоємців. Переважна більшість держав у своєму законодавстві передбачає можливість переходу від спадкодавця до спадкоємців лише майнових прав інтелектуальної власності. До переходу особистих немайнових прав інтелектуальної власності до спадкоємців законодавство різних держав підходить неоднозначно. У доктрині погляди науковців з питань можливості правонаступництва немайнових прав інтелектуальної власності розходяться. У зв’язку з цим запропоновано виділяти два види немайнових прав автора: особисті немайнові права, які тісно пов’язані із творцем та є невід’ємними, а тому не можуть входити до складу спадщини та припиняються зі смертю автора; особисті немайнові права, які тісно пов’язані із майновими правами автора, що можуть входити до складу спадщини поряд із майновими правами інтелектуальної власності та сприятимуть можливості спадкоємців здійснювати охорону та захист прав інтелектуальної власності спадкодавця. Не вирішеним є питання, пов’язане з тим, до кого переходять права інтелектуальної власності у випадку відсутності спадкоємців або відмови спадкоємців від спадщини. У зв’язку зі специфікою об’єкта спадщини вважаємо, що права інтелектуальної власності повинні в цьому випадку переходити до установи, яка забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. У статті звертається увага на те, що різний підхід у законодавстві держав до видів прав інтелектуальної власності, їх змісту, правонаступництва таких прав та їх охорони призводить до ускладнення міжнародного спадкування прав інтелектуальної власності. У зв’язку з цим виникає потреба в міжнародній і національній уніфікації норм у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та гармонізації законодавства держав. The article is devoted to the analysis of international inheritance of intellectual property rights. It is emphasized that an effective mechanism for eliminating of the territorial nature of intellectual property rights are international treaties, aiming at the recognition and protection of rights to the results of intellectual activities that have emerged in a foreign state on the basis of foreign law. It is highlighted, that each state, on its own, determines the scope of property and non-property rights of intellectual property rights by enshrining them in civil codes and special legislation in the area of intellectual property and provides for the possibility of the transfer of such rights by their succession to the heirs. The majority of states in their legislation provides the possibility of transfer from the testator to the heirs only intellectual property rights. Regarding the transfer of personal non-property intellectual property rights to heirs, the legislation of different states is ambiguous. In the doctrine, the views of scholars on the possibility of succession of nonproperty intellectual property rights are slightly differ. In this regard, it is proposed to distinguish two types of nonproperty rights of the author: personal non-property rights, which are closely related to the creator and are inalienable, and therefore cannot be part of the inheritance and ceased with the death of the author; personal non-property rights, which are closely related to the property rights of the author, which may be part of the inheritance along with intellectual property rights and will further enable the heirs to protect and defend the intellectual property rights of the testator. The issue concerning the person to whom the intellectual property rights are transferred in the case of the absence of heirs or the heirs’ refusal to inherit seems to be still unresolved. Due to the specifics of the heritage object, we believe that intellectual property rights should in this case be transferred to the Institution that ensures the formation and implementation of state policy in the field of intellectual property. The article draws attention to the fact that the different approach in the legislation of states to the types of intellectual property rights, their content, succession of such rights and their protection leads to the complication of the international inheritance of intellectual property rights. In this regard, there is a need for international and national unification of norms regarding the inheritance of intellectual property rights and harmonization of state legislation.