Удосконалення соціального контролю як напрямки попередження злочинності (Scopus) (Web of Science)

Abstract

Зміни в системі суспільних відносин детермінують необхідність створення моделі попередження злочинності, яка враховує особливості соціальної взаємодії в сучасних умовах. Ключовим елементом такої моделі є соціальний контроль, суб'єктами якого виступають як державні, зокрема правоохоронні, органи, так і представники громадянського суспільства. Однак розуміння сутності соціального контролю в роботах різних дослідників неоднозначно, а існуючі моделі характеризуються деякою еклектичністю і інерційністю по відношенню до змін, що не завжди сприяє їх ефективності. У статті виділено три ключові чинники, які повинні бути враховані при виборі стратегії державної політики в досліджуваній сфері. Обґрунтовано необхідність дотримання балансу між батьківським контролем і створенням простору для саморозвитку індивіда, оскільки самоідентифікація і формування відповідальності особистості за прийняті рішення виступають обов'язковими факторами її соціалізації. Відзначено, що ефективність обраної моделі попередження злочинності залежить від інтеграційного з'єднання в системі соціального контролю всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що детермінують делінквентна поведінка. Процес переходу від позитивістської до постмодерністської моделі протидії злочинності супроводжується численними кризами і конфліктами ментальних установок, що закономірно для будь-якої глобальної соціальної трансформації. Серед виникаючих при цьому в державах пострадянського простору проблем слід назвати наявність складно корегуючої домінуючої позиції щодо патерналістської ролі держави, відмова від особистої соціальної відповідальності в обмін на гарантовану державою безпеку, що обумовлює пасивність деякої частини населення і низький рівень рефлексії з приводу свого місця і ролі в системі попередження делінквентної поведінки. Сформульовано основні завдання трансформації існуючих моделей соціального контролю як напрямки попередження злочинності. Changes in the system of public relationships determine the necessity of creating a crime prevention model that would take into consideration the specific features of social interaction in modern conditions. A key element of such a model is social control, whose subjects could be both state and private law enforcement bodies and representatives of civil society. However, there is a diversity in how different researchers understand the essence of social control, and the existing models are somewhat eclectic and not easily adjusted to changes, which could affect their effectiveness. The authors single out three key factors that should be taken into account when choosing the strategy of state policy in the sphere under consideration. The authors also prove that it is necessary to strike a balance between parental control and creating a space for self-development because self-identification and development of personal responsibility for one’s decisions are obligatory factors of socialization. It is noted that the effectiveness of the selected model of crime prevention depends on the integration of all objective and subjective factors that determine delinquent behavior in the system of social control. The transition from the positivist to the post-modernist model of crime counteraction is accompanied by numerous crises and conflicts of mental attitudes, which is typical for any global social transformation. The problems emerging in this connection in the post-Soviet states include the resilient dominance of the paternalist model of the state, the denial of personal social responsibility in exchange for security guaranteed by the state, which leads to a passive attitude of some part of the society and a low level of reflection on one’s place and role in the system of delinquent behavior’s prevention. The authors formulate key tasks of transforming the existing models of social control as directions of crime prevention.