Ставлення до термінальних захворювань та смерті учнів у вчителів з різним рівнем емоційного вигорання (дослідження проводилось під час пандемії COVID-19)//Екзистенція страху життя і смерті в сучасних реаліях: колективна монографія

Abstract

На сьогодні рідко порушується питання ставлення людей до онкохворих. Особливо нагальним є вивчення ставлення до термінальних захворювань та смерті учнів у вчителів. Кожен суб’єкт має власні фантазії щодо такого важкого захворювання, власні переживання, власні страхи, власні досвіди у родинах тощо, які проєктує на стосунок з хворими. За первинними результатами наших досліджень виявилось, що на теренах лише Львівської області 15% вчителів навчають дітей, хворих на онкологічні захворювання. У взаєминах з такими дітьми виявляються різні комунікативні взаємодії, деякі з них є вкрай травматичними для обох сторін взаємодії. Тому у первинному дослідженні нас зацікавила група вчителів, що є у зоні емоційного вигорання, як у них відбуваються зміни в емоційному фоні й як наслідок у всіх сферах комунікативної взаємодії. Today the question of people’s attitude to cancer patients is rarely raised. Particularly urgent is the study of teachers’ attitudes towards terminal illness and death. Each subject has his/her own fantasies about such a serious illness, his/her own experiences, his/her own fears, his/her own experiences in families, etc., which he/she projects on the relationship with the sick. According to the initial results of our research, it turned out that only in the Lviv region, 15% of teachers teach children with cancer. Relationships with such children reveal different communicative interactions, some of which are extremely traumatic for both parties of the interaction. Therefore, in the initial study we were interested in a group of teachers who are in the zone of emotional burnout, the way they change in the emotional background and as a consequence in all areas of communicative interaction.