Таємниця досудового розслідування та свобода вираження поглядів (на прикладі рішення ЄСПЛ «Sellami v. France»)

Abstract

Статтю присвячено дослідженню проблеми співвідношення таємниці досудового розслідування та свободи вираження поглядів. На основі аналізу судової практики доктринальних підходів до понять «таємниця досудового розслідування», «відомості досудового розслідування», тлумачення ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України доведено, що наразі неможливо говорити про чітке розуміння поняття «відомості досудового розслідування» у аспекті їх розголошення. Обсяг цих відомостей слід уточнити на нормативному рівні (виходячи з того, що це інформація, яка перебуває у володінні дізнавача, слідчого, прокурора), надавши юридичну визначеність дискреційному повноваженню слідчого, прокурора вирішувати питання стосовно розголошення відомостей досудового розслідування. До таких відомостей мають бути віднесені відомості, які містять усі захищені законом таємниці, починаючи з моменту отримання заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, а також відомості, які неможливо отримати шляхом механізмів звернення громадян та доступу до публічної інформації, включаючи загальнодоступні документи, крім відомостей, які були досліджені у відкритому судовому засіданні. З урахуванням вироблених практикою ЄСПЛ стандартів ефективності розслідування розглянуто співвідношення таємниці досудового розслідування та свободи вираження поглядів у контексті журналістської діяльності. З урахуванням рішень ЄСПЛ “Sellami v. France”, “Bédat v. Switzerland” проаналізовано співвідношення розголошення секретної інформації та дотримання ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аргументовано, що ЄСПЛ у рішеннях “Bédat v. Switzerland”, “Sellami v. France” підтвердив легітимну мету таємниці досудового розслідування та можливість застосування обмежувальних заходів щодо її розголошення. Проте в аспекті національного законодавства можуть бути питання у разі звернення до ЄСПЛ (і не тільки щодо діяльності журналістів, а й у разі засудження за ст. 387 КК України) у аспекті передбачення законом у тому сенсі, що немає чіткого розуміння обсягу таємниці досудового розслідування, а режими поширення відомостей досудового розслідування чітко не ідентифіковані у кореляції матеріального та процесуального законодавства. The article is devoted to the study of the problem of the correlation between the confdentiality of pre-trial investigation and the freedom of expression. Based on the analysis of judicial practice of doctrinal approaches to the concepts of “confdentiality of pre-trial investigation”, “information of pre-trial investigation”, interpretation of Art. 222 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, it has been proven that currently it is impossible to talk about a clear understanding of the concept of “information of pre-trial investigation” in the aspect of their disclosure. The scope of this information should be clarifed at the regulatory level (based on the fact that it is information that is held by inquiring ofcer, investigator, prosecutor), giving legal certainty to the discretionary authority of the investigator, prosecutor to resolve issues related to the disclosure of information of pre-trial investigation. Such information should include information that contains all information protected by law, starting from the moment of receiving a statement or notifcation of a criminal offense, as well as information that cannot be obtained through the mechanisms of citizens’ appeals and access to public information, including publicly available documents, except for information, which were examined in open court hearing. Taking into account the standards of investigation effectiveness developed by the practice of the ECHR, the correlation between the confdentiality of the pre-trial investigation and the freedom of expression in the context of journalistic activity is considered. Taking into account the decisions of the ECHR “Sellami v. France”, “Bédat v. Switzerland” analyzed the correlation between the disclosure of confdential information and compliance with Art. 10 of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. It is argued that the ECHR confrmed the legitimate purpose of the confdentiality of the pre-trial investigation and the possibility of applying restrictive measures regarding its disclosure in the decision “Bédat v. Switzerland”, “Sellami v. France”. However, in the aspect of national legislation, there may be questions in the case of an appeal to the ECHR (and not only in relation to the activities of journalists, but also in the case of a conviction under Article 387 of the Criminal Code of Ukraine) in the aspect of provision by law in the sense that there is no clear understanding of the scope of the confdentiality of the pre-trial investigation, and the modes of dissemination of information of pre-trial investigation are not clearly identifed in the correlation of substantive and procedural legislation.