Кримінально-правова охорона законної професійної діяльності журналістів в Україні: дисертація

Abstract

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано способи вирішення спірних питань у доктрині кримінального права і судовій практиці. Дисертація складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано загальні засади дослідження. Можна стверджувати, що, попри значну кількість наукових розроблень щодо цієї проблематики, не всі актуальні аспекти цієї теми є вирішеними. І якщо ст. 171 Кримінального кодексу України, яка передбачає перешкоджання законній професійній діяльності журналістів аналізувалась чималою кількістю науковців і загалом не викликає суттєвих зауважень, то спеціальні статті стосовно журналістів, які відносно нещодавно з’явились у чинному законодавстві України, викликають чимало запитань та ставлять під сумнів необхідність їхнього існування загалом. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за посягання на журналістів та їх діяльність полягає у тому, що праця журналіста – це, з одного боку, інформування громадян про події у суспільстві, а з іншого – досить важка, стресова і небезпечна робота, яка потребує особливого державноправового захисту, у тому числі і за допомогою засобів кримінально-правового впливу. Аналізуючи зарубіжний досвід правового регулювання кримінальної відповідальності за розглядувані злочини за законодавством окремих зарубіжних держав, можна констатувати, що наявні спільні і відмінні ознак. Аналіз кримінального законодавства країн Співдружності незалежних держав показав наступні особливості: 1) по-перше, в усіх кримінальних законах зазначених держав у диспозиціях статей виділено обов’язкову ознаку об’єктивної сторони кримінального правопорушення – предмет кримінального правопорушення, яким є інформація; 2) по-друге, особливістю кваліфікованих видів перешкоджання законній професійній діяльності журналістів є наявність такої ознаки, як вчинення кримінального правопорушення особою з використанням свого службового становища; 3) по-третє, у досліджених кримінальних законах норми щодо перешкоджання журналістській діяльності містять положення, що посилюють відповідальність за вчинення діяння: - поєднаного з насильством чи погрозою його застосування; - поєднаного зі знищенням або пошкодженням майна чи погрозою його здійснення; - поєднаного з погрозою розповсюдження відомостей, що потерпілий бажає зберегти в таємниці; - поєднаного з погрозою обмеження прав. Водночас, далеко не у всіх країнах законна, професійна діяльність журналіста перебуває під охороною кримінального закону, відтак жодної згадки про перешкоджання законній професійній діяльності журналіста чи посягання на журналіста у зв’язку з його родом діяльності немає у КК Австрії, КК Данії, Пенітенціарному кодексі Естонської Республіки, КК Іспанії, КК Королівства Норвегія, КК Латвійської Республіки, КК Литовської Республіки, КК Нідерландів, КК Польщі, КК Республіки Болгарія, КК Франції, КК ФРН, КК Швеції, кримінальному законодавстві США, Італії. Однак, рівень забезпечення свободи слова у цих країнах є набагато вищим. У другому розділі дисертації здійснено комплексну характеристику кримінальних правопорушень, пов’язаних із посяганням на законну, професійну діяльність журналістів в Україні. Загалом, найпоширенішою в кримінальноправовій літературі є позиція щодо визнання об’єктом складу кримінального правопорушення суспільних відносини. Акцентовано, що значущість і важливість об’єкта складу кримінального правопорушення розкривається через сукупність його елементів та певну особливість, що дає змогу правильно кваліфікувати протиправне діяння та конкретизує відтак суспільну небезпеку кримінального правопорушення та важливість покарання за його вчинення. Аналіз родового об’єкта кримінальних правопорушень що посягають на журналістів та їх законну професійну діяльність свідчить що під ним варто розуміти громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні та культурні права і свободи людини і громадянина. Розміщення ст. ст. 163, 171 Кримінального кодексу у розділі V Особливої частини є вірним, запитання виникають лише до найменування самого розділу, водночас розміщення ст. ст. 3451, 3471, 3481, 3491 Кримінального кодексу України у розділі XV Особливої частини є неправильним, адже родовим об’єктом кримінальних правопорушень що зосереджені у ньому є суспільні відносини у сфері державного управління, складовою частиною яких є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. У розділі досліджується поняття потерпілого від кримінальних правопорушень, що посягають на журналістів та їх діяльність, відтак встановлено, що потерпілими від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 171 КК України слід визнавати професійних журналістів. У статті 163 КК України потерпілими можуть виступати лише приватні особи, водночас у кваліфікованому складі цього кримінального правопорушення, а саме у ч. 2 ст. 163 КК України, передбачено спеціального потерпілого – журналіста. Потерпілими від кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3451, ст. 3471, ст. 3481 , ст. 3491 КК України, визнаються не лише журналісти, а й близькі родичі чи члени сім’ї. Констатовано, що предмет кримінального правопорушення виступає обов’язковим елементом складу кримінального правопорушення лише у ст. ст. 163, 171, 3471 Кримінального кодексу України. Розглянуто всі три форми кримінально-протиправного впливу на журналіста, що містяться у ст. 171 Кримінального кодексу України, та зауважено, що виділення таких двох самостійних форм – як «вплив» та «перешкоджання» має штучний характер і лише ускладнює застосування зазначеної кримінально-правової норми. Запропоновано внести зміни до примітки ст. 3451 КК України, зокрема примітку до ст. 3451 КК України варто викласти у новій редакції: «під професійною діяльністю журналіста слід розуміти систематичну (регулярну) діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, підготовкою, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації на невизначене коло осіб через будь-які засоби масової інформації. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією (в т. ч. інтернет-видання), засновником ЗМІ або професійною чи творчою спілкою журналістів». Водночас запропоновано примітку до ст. 3451 КК України перенести до ст. 171 КК України. Аргументується що, доповнення ч. 2 ст. 163 КК України кваліфікуючою ознакою «вчинення дій, вказаних у ч. 1, відносно журналіста» є недоцільним. А відтак, згадку про журналістів варто виключити із зазначеної статті. Аналіз усіх спеціальних норм щодо захисту журналістської діяльності, зокрема йдеться про ст. ст. 3451, 3471, 3481, 3491 КК України показав що ці норми практично не застосовуються на практиці, вони є «не працюючими» та неефективними і несуть лише лексичне навантаження, аж ніяк не смислове, з огляду на це запропоновано виключити всі спеціальні норми із Кримінального кодексу України. Зазначено, що суб’єкт кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 163 (ч. 2), 171 (ч. 1, 2), 3451, 3471, 3481, 3491 КК України - загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку. У ст. 171 (ч. 3) КК України передбачено спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення. Водночас зауважено, що у спеціальних статтях, а саме ст. ст. 3451, 3471, 3481, 3491 відповідальність за скоєне повинна наставати з 14-ти річного віку, оскільки злочини є тяжкими та особливо тяжкими, тому для виправлення ситуації законодавцю потрібно внести зміни у ч. 2 ст. 22 КК України, шляхом передбачення у ній даних статей або прислухатись до основної пропозиції даної дисертації і просто їх виключити. Встановлено, що суб’єктивна сторона кримінальних правопорушень, що посягають на законну, професійну діяльність журналістів характеризується виною у формі умислу. Кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 163 (ч. 2), 171, 3451 (ч. 1), 3481 , 3491 КК України можуть бути вчинені лише з прямим умислом. А кримінальні правопорушення що містяться у ст. ст. 3451 (ч. 2, ч. 3), 3471 КК України можуть бути вчинені як з прямим так і непрямим умислом. У третьому розділі роботи досліджено питання кваліфікації та меж відповідальності за кримінальні правопорушення, що посягають на законну, професійну діяльність журналістів в Україні. Зазначено, що для здійснення правильної кваліфікації кримінальних правопорушень, що посягають на законну професійну діяльність журналістів, передбачених ст. ст. 171, 3451, 3471, 3481, 3491, ч. 2 ст. 163 КК України, обов’язковим є встановлення наступних ознак. По-перше, встановлення факту що потерпілим виступає саме журналіст, по-друге, необхідно, щоб діяльність журналіста була законною і по-третє, особа має займатись власне «професійною діяльністю». Водночас, констатовано, що наявність додаткових спеціальних норм у Кримінальному законі зумовила складніший процес кримінально-правової кваліфікації. До появи спеціальних статей дії винних осіб у випадку перешкоджання законній журналістській діяльності способом, що є самостійним кримінальним правопорушенням, кваліфікувалися за сукупністю кримінальних правопорушень. Обґрунтовано необхідність підвищення розмірів штрафів за ст. 171 Кримінального кодексу України та впровадження альтернативних видів покарань, що будуть менш суворими ніж обмеження волі, зокрема запропоновано покарання у виді громадських робіт. Доведено, що такі кваліфікуючі ознаки, як «вчинення кримінального правопорушення службовими особами з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб», що містяться у ч. 3 ст. 171 КК України, стосуються лише ч. 2 ст. 171 КК України. Запропоновано їх передбачити і для ч. 1 ст. 171 КК України, адже у переважній більшості випадків, наприклад, відмова у доступі журналіста до інформації чи незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб вчиняється власне службовими особами з використанням винними свого службового становища. Аналіз покарань що мітяться у ст. ст. 3451, 3471, 3481, 3491 КК України показав що здебільшого вони пов’язані із позбавленням волі на певний строк. Однак, варто зауважити, що покарання у спеціальних статтях про журналістів є аналогічними до покарань що передбачені за посягання на права та свободи працівників правоохоронних органів, так як законодавець механічно продублював покарання, і, відповідно, помилки що були допущені при їх розробленні. В цілому у роботі наголошується на необхідності виключення усіх спеціальних статей щодо журналістів, у кожному з розділів наводяться аргументи на підтримку такої позиції, зокрема це підтверджує судова практика. З метою подальшого вдосконалення механізму кримінально-правової охорони законної, професійної діяльності журналістів в Україні в роботі обґрунтовується доцільність внесення до КК України відповідних змін та доповнень. The dissertation is devoted to the research of the problems of responsibility for encroaching on the lawful, professional activity of journalists under the criminal law of Ukraine. Theoretical generalizations are made and ways of resolving controversial issues in the doctrine of criminal law and judicial practice are offered. The dissertation consists of three sections. The first section analyzes the general principles of the study. It can be argued that, despite the significant number of scientific developments on this issue, not all relevant aspects of this topic have been resolved. And if Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine, which provides for obstruction of the legitimate professional activities of journalists has been analyzed by a large number of scholars and generally does not raise significant comments, then special articles on journalists, which have appeared relatively recently in the current legislation of Ukraine, raise many questions and call into question the necessity of their existence in general. The social conditionality of criminal liability for assaulting journalists and their activities is that the work of a journalist is, on the one hand, informing citizens about events in society, and on the other - quite difficult, stressful and dangerous work that requires special state and legal protection, including by means of criminal law influence. Analyzing the foreign experience of legal regulation of criminal liability for crimes under the laws of individual foreign countries, it can be stated that there are common and distinctive features. The analysis of the criminal legislation of the Commonwealth of Independent States showed the following features: 1) first, in all criminal laws of these states in the dispositions of articles highlighted the mandatory feature of the objective side of the criminal offense - the subject of the criminal offense, which is information; 2) secondly, the peculiarity of qualified types of obstruction of the lawful professional activity of journalists is the presence of such a feature as the commission of a criminal offense by a person using his official position; 3) thirdly, in the investigated criminal laws, the norms on obstruction of journalistic activity contain provisions that strengthen the responsibility for committing an act: - combined with violence or threat of its use; - combined with the destruction or damage of property or the threat of its implementation, - combined with the threat of dissemination of information that the victim wishes to keep secret; - combined with the threat of restriction of rights. At the same time, not in all countries the legal, professional activity of a journalist is protected by criminal law, so there is no mention of obstruction of lawful professional activity of a journalist or encroachment on a journalist in connection with his activity in the Austrian Criminal Code, Danish Criminal Code, Penitentiary Code of the Republic of Estonia, Criminal Code of Spain, Criminal Code of the Kingdom of Norway, Criminal Code of the Republic of Latvia, Criminal Code of the Republic of Lithuania, Criminal Code of the Netherlands, Criminal Code of Poland, Criminal Code of the Republic of Bulgaria, Criminal Code of France, Criminal Code of Germany, Criminal Code of Sweden, Italy. However, the level of freedom of speech in these countries is much higher. In the second section of the dissertation the complex characteristic of the criminal offenses connected with encroachment on lawful, professional activity of journalists in Ukraine is carried out. In general, the most common in the criminal law literature is the position of recognizing the object of a criminal offense of public relations. It is emphasized that the significance and importance of the object of a criminal offense is revealed through the set of its elements and a certain feature that allows to correctly classify the offense and thus specifies the public danger of a criminal offense and the importance of punishment for its commission. An analysis of the generic object of criminal offenses against journalists and their legitimate professional activities shows that it should be understood as civil (personal), political, socio-economic and cultural rights and freedoms of man and citizen. Placement of Art. Art. 163, 171 of the Criminal code in section V of the Special part is correct, questions arise only to the name of the section, at the same time placement of Art. Art. 3451, 3471, 3481 , 3491 of the Criminal Code of Ukraine in Section XV of the Special Part is incorrect, because the generic object of criminal offenses that are concentrated in it are public relations in the field of public administration, part of which is the authority public authorities, local governments and associations of citizens. The section examines the concept of a victim of criminal offenses that encroach on journalists and their activities, so it is established that the victims of a criminal offense under Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine should recognize professional journalists. In Article 163 of the Criminal Code of Ukraine, victims can be only private persons, at the same time in the qualified composition of this criminal offense, namely in Part 2 of Art. 163 of the Criminal Code of Ukraine, provides for a special victim - a journalist. Victims of criminal offenses under Art. 3451, art. 3471, art. 3481, art. 3491 of the Criminal Code of Ukraine, not only journalists but also close relatives or family members are recognized. It is stated that the subject of a criminal offense is a mandatory element of a criminal offense only in Art. Art. 163, 171, 3471 of the Criminal Code of Ukraine. All three forms of criminal-illegal influence on a journalist contained in Art. 171 of the Criminal code of Ukraine are considered, and it is noted that allocation of such two independent forms - as «influence» and «obstruction» has artificial character and only complicates application of the specified criminal law norm. It is proposed to amend the note to Art. 3451 of the Criminal Code of Ukraine, in particular the note to Art. 3451 of the Criminal Code of Ukraine should be reworded: «a journalist is an individual who legally systematically (regularly) carries out professional activities related to the collection, receipt, creation, preparation, dissemination, storage or other use of information on an indefinite number of people through any media. The status of a journalist or his affiliation with a mass media shall be confirmed by an editorial or official certificate or other document issued by a mass media, its editorial office (including an online publication), a media founder or a professional or creative union of journalists». At the same time, a note to Art. 3451 of the Criminal Code of Ukraine is suggested to transfer to Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine. It is argued that the addition of Part 2 of Art. 163 of the Criminal Code of Ukraine with qualifying feature «committing actions specified in Part 1, against a journalist» is impractical. Therefore, the mention of journalists should be excluded from this article. Analysis of all special norms for the protection of journalistic activities, in particular Art. Art. 3451, 3471, 3481, 3491 of the Criminal Code of Ukraine showed that these norms are practically not applied in practice, they are «not working» and ineffective and carry only a lexical load, not semantic, in view of this it is proposed to exclude all special norms from the Criminal Code of Ukraine. It is noted that the subject of criminal offenses under Art. Art. 163 (part 2), 171 (part 1,2), 3451, 3471, 3481, 3491 of the Criminal Code of Ukraine – is general, it can be physically sane person who has reached 16 years. In Art. 171 (part 3) of the Criminal Code of Ukraine a special subject of a criminal offense is provided. At the same time, it is noted that in special articles, namely Art. Art. 3451, 3471, 3481, 3491 responsibility for the committed should come from 14 years, as crimes are serious and especially serious, therefore for correction of the situation the legislator needs to make changes in part 2 Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine, by providing in it these articles or listen to the main proposal of this dissertation and simply exclude them. It has been established that the subjective side of criminal offenses that encroach on the lawful, professional activities of journalists is characterized by guilt in the form of intent. Criminal offenses under Art. Art. 163 (part 2), 171, 3451 (part 1), 3481, 3491 of the Criminal Code of Ukraine can be committed only with direct intent. And the criminal offenses contained in Art. Art. 3451 (part 2, part 3), 3471 of the Criminal Code of Ukraine can be committed with both direct and indirect intent. The third section examines the issues of qualification and limits of liability for criminal offenses that encroach on the legal, professional activities of journalists in Ukraine. It is noted that in order to properly qualify criminal offenses that encroach on the lawful professional activities of journalists under Art. Art. 171, 3451, 3471, 3481, 3491, part 2 of Art. 163 of the Criminal Code of Ukraine, it is mandatory to establish the following features. Firstly, establishing the fact that the victim is a journalist, secondly, it is necessary that the journalist 's activity be legal and thirdly, the person must be engaged in his / her own «professional activity». At the same time, it was stated that the presence of additional special norms in the Criminal Code led to a more complex process of criminal-legal qualification. Until the appearance of special articles, the actions of guilty persons in the case of obstruction of lawful journalistic activity in a way that is an independent criminal offense were qualified by a set of criminal offenses. The need of increasing the size of fines under Art. 171 of the Criminal code of Ukraine is substantiated and introduction of alternative types of punishments which will be less severe than restriction of liberty, in particular punishment in the form of public works is offered. It is proved that such qualifying features as «commission of a criminal offense by officials using their official position or by prior conspiracy by a group of persons» contained in Part 3 of Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine, apply only to Part 2 of Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine. It is proposed to provide them for Part 1 of Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine too, because in the vast majority of cases, for example, denial of access to information to a journalist or illegal prohibition of coverage of certain topics, showing individuals is made by officials using their official position. Analysis of penalties under Art. Art. 3451, 3471, 3481, 3491 of the Criminal Code of Ukraine showed that most of them are related to imprisonment for a certain period. However, it should be noted that the penalties in special articles about journalists are similar to those for infringing on the rights and freedoms of law enforcement officers, as the legislator mechanically duplicated the penalties and, consequently, the mistakes made in their development. In general, the work emphasizes the need to exclude all special articles on journalists, in each of the sections there are arguments in support of this position, in particular, this is confirmed by judicial practice. In order to further improve the mechanism of criminal law protection of legal, professional activity of journalists in Ukraine, the expediency of making appropriate changes and additions to the Criminal Code of Ukraine is substantiated.