Проведення судового засідання у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні: доктринальні та практичні проблеми

Abstract

У статті досліджено, головним чином крізь призму права на справедливий суд та практики Європейського суду з прав людини, особливості дистанційного судового провадження у кримінальному процесі України. Проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України, які закріплюють порядок та особливості ухвалення судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження. Розглянуті процесуальні ситуації, коли суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження. Доведено, що з урахуванням положень ст. 336 КПК України проведення судового розгляду в режимі відеоконференції з обвинуваченим (засудженим), який заявив письмове клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, у випадку неможливості забезпечення його безпосередньої участі чи доставки в зал судового засідання, а також, якщо обвинувачений становить загрозу / небезпеку життю чи здоров’ю інших учасників судового процесу в силу свого захворювання, є істотним порушенням вимог КПК України. В роботі також звернено увагу на останні зміни, яких зазнав Кримінальний процесуальний кодекс України, щодо дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану. Аргументовано, що дистанційна участь у судовому засіданні за допомогою власних технічних засобів не суперечить КПК України та конвенційним гарантіям, якщо забезпечується можливість ефективної участі у судовому провадженні. Обмеження, встановлені ст. 336 КПК України щодо проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції, якщо учасник перебуває або в іншому суді, або в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань, торкаються лише одного з проявів порядку дистанційної участі, що не перешкоджає реалізації інших форм, що підтверджується і сучасною судовою практикою. The article examines, mainly through the prism of the right to a fair trial and the practices of the European Court of Human Rights, the peculiarities of remote court proceedings in the criminal process of Ukraine. The provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which fx the order and features of the court’s decision on conducting remote court proceedings, have been analyzed. Considered procedural situations when the court does not have the right to make a decision on remote court proceedings. It has been proven that, taking into account the provisions of Art. 336 of the Criminal Procedure Code of Ukraine conducting a trial by video conference with the accused (convict) who has submitted a written request for direct participation in the trial, in the case of impossibility of ensuring his direct participation or delivery to the courtroom, as well as if the accused poses a threat / danger to life or the health of other participants in the legal process due to his illness, is a signifcant violation of the requirements of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The work also draws attention to the latest changes to the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding remote court proceedings under martial law. It is argued that remote participation in a court session using one’s own technical means does not contradict the Criminal Procedure Code of Ukraine and conventional guarantees, if the possibility of effective participation in court proceedings is ensured. Restrictions established by Art. 336 of the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the conduct of procedural actions in the mode of video conference, if the participant is either in another court, or in a pre-trial detention facility or an institution for the execution of punishments, touch only one of the manifestations of the remote participation procedure, which does not prevent the implementation of other forms, which is confrmed and modern judicial practice.