Кваліфікація сукупності злочинів при вчиненні умисного вбивства: дисертація

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній кримінально-правовій науці комплексним дослідженням кваліфікації сукупності злочинів при вчиненні умисного вбивства. У роботі розкрито сучасний стан кримінально-правових досліджень проблем кваліфікації сукупності злочинів при вчиненні умисного вбивства, а також визначено розвиток нормативних підстав кваліфікації умисних вбивств у вітчизняному законодавстві. Окрему увагу приділено визначенню співвідношення сукупності та повторності як форм множинності кримінальних правопорушень та її відображення при кваліфікації умисних вбивств. Сформульовано алгоритми та правила кваліфікації умисних вбивств за сукупністю злочинів. У першому розділі, який присвячений загальним засадам дослідження проблем кваліфікації сукупності злочинів при вчиненні умисного вбивства, встановлено, що кваліфікація умисних вбивств за сукупністю як формою множинності кримінальних правопорушень є наслідком тієї системи кримінального законодавства, яка сформована в Україні у результаті певного історичного шляху, використання традиційної законотворчої техніки, відображення у кримінальному законодавстві актуальних на певний історичний період розвитку українського суспільства проблем. Після огляду історичного розвитку нормативної регламентації предмета дослідження можна стверджувати, що можливість і потреба кримінально-правової кваліфікації умисного вбивства за сукупністю із іншими кримінальними правопорушеннями обумовлена специфікою нормативної регламентації кримінальної відповідальності за цей вид суспільно-небезпечного посягання у кримінальному законодавстві України, і така особливість має свої історичні передумови. Сучасний стан правової регламентації відповідальності за умисні вбивства у КК України 2001 р., використання юридичних конструкції, що обумовлюють потенційну множинність кримінальних правопорушень під час їх кримінально-правової оцінки, обумовлено історією розвитку вітчизняного кримінального законодавства, яке передбачало посилене покарання за вчинення умисного вбивства у поєднанні з іншими кримінальними правопорушеннями. При цьому конструкції, які використовувалися законодавцем для регламентації подібних випадків, ускладнювалися із розвитком законотворчої техніки та кримінально-правової доктрини. Однією з основних особливостей розвитку цього інституту кримінального права є поступова систематизація та впорядкування складів кримінальних правопорушень, вчинення яких, поряд із вбивством, тягне застосування відповідних заходів кримінально-правової репресії. До системи норм, які встановлюють відповідальність за умисне вбивство, можна віднести всі норми, в яких закріплено посягання, що містять ознаки родового поняття вбивства. З огляду на місце розташування норм про умисні вбивства у КК України пропонується поділяти їх на ті, що передбачені у Розділі ІІ Особливої частини КК України (ст. ст. 115–118) та умисні вбивства, передбачені в інших розділах (ст. ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ст. 443). У другому розділі досліджено правила кваліфікації умисних вбивств при їх сукупності та її кримінально-правове значення, а саме: кваліфікація повторності умисного вбивства і проблема сукупності кримінальних правопорушень; кваліфікація реальної та ідеальної сукупності умисного вбивства з іншими злочинами; правила кваліфікації умисних вбивств при конкуренції кримінально-правових норм та їх відмінність від кваліфікації за сукупністю та особливостей призначення покарання як кримінально-правового наслідку сукупності умисного вбивства з іншими кримінальними правопорушеннями. Вирішуючи проблему кваліфікації сукупності злочинів при вчиненні вбивства, не можна оминути увагою проблеми повторності кримінальних правопорушень. Прикладом врахованої законодавцем при конструюванні диспозиції статті про умисне вбивство повторності кримінальних правопорушень є конструкція п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України – вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. ст. 116–118 КК. Повторним вбивством, яке потребує кваліфікації за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, буде вбивство, вчинене у проміжок часу між учиненням посягання на життя та настанням смерті потерпілої особи у попередньому епізоді кримінально-протиправної діяльності. Повторення кримінально-протиправної поведінки справді відбувається на практиці та не залежить від того, чи така поведінка відображається у однакових чи різних статтях Особливої частини КК України. Сам факт повторення кримінально-протиправних діянь означає підвищений ступінь суспільної небезпеки всього вчиненого загалом. А такий підвищений ступінь потребує адекватної реакції з боку того, хто здійснює кримінально-правову оцінку вчиненого. Видається, що такою адекватною реакцією буде кваліфікація вчиненого за сукупністю статей Особливої частини, яка, своєю чергою, відображатиме сукупність кримінальних правопорушень. Ідеальна сукупність кримінальних правопорушень наявна тоді, коли одним діянням (дією або бездіяльністю) особа (суб’єкт кримінального правопорушення) вчиняє два або більше кримінальні правопорушення. Отже, ідеальну сукупність «утворює» одне діяння однієї й тієї самої особи (суб’єкта кримінального правопорушення), яке, з позиції декількох норм Особливої частини КК України, містить ознаки двох або більше самостійних складів кримінального правопорушення, що передбачені різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України. Відмежовуючи реальну сукупність від сукупності ідеальної, слід наголосити про таке. По-перше, для реальної сукупності характерне вчинення особою двох або більше діянь (дій та/або бездіяльності), кожне з яких у поєднанні з іншими обставинами відповідає певному юридичному складу. Отже, на відміну від ідеальної сукупності, де одним діянням вчинюється два або більше кримінальні правопорушення, в реальній сукупності вчинені діяння визнаються двома або більше самостійними (окремими) кримінальними правопорушеннями. По-друге, якщо в ідеальній сукупності кримінальні правопорушення, які її «утворюють», вчинюються одночасно, то в реальній сукупності між такими правопорушеннями обов’язково має бути певний проміжок у часі. Одне кримінальне правопорушення тут завжди має бути відокремлене від іншого, вчинятися в інший час. Основне питання, яке має бути вирішене під час розгляду проблеми кваліфікації умисних вбивств при конкуренції кримінально-правових норм, – це питання наявності чи відсутності сукупності кримінальних правопорушень. Словом, можна стверджувати, що у випадку, коли вчинене підпадає одночасно під дію декількох кримінально-правових норм, кваліфікація можлива за всіма цим нормами – сукупність кримінальних правопорушень; або за однією з цих норм – у результаті подолання конкуренції кримінально-правових норм. За такої сукупності кримінальних правопорушень йдеться про той її вид, який у науці кримінального права прийнято називати «ідеальна сукупність». Конкуренція кримінально-правових норм при кваліфікації умисних вбивств наявна коли: особа вчинила умисне вбивство одного потерпілого, тобто одне вбивство; за ознаками фактичного складу вчиненого діяння, поведінка винної особи підпадає під ознаки декількох, двох або більше юридичних складів вбивств, передбачених у декількох кримінально-правових нормах; 3) ці норми перебувають між собою у такому логіко-юридичному зв’язку, який унеможливлює їх одночасне застосування до конкретного випадку та обумовлює потребу застосування лише однієї з них. У співвідношенні конкуренції загальної та спеціальної норм можуть перебувати всі норми, які передбачають відповідальність за умисне вбивство, що передбачені ч. 2 ст. 115, ст. ст. 116–118 КК України, та норми про умисне посягання на життя людини, розташовані у інших, окрім ІІ-го, розділах Особливої частини КК України (ст. ст. 112, 348, 3481, 379, 400, 443 КК України). Більш складні вияви й у теоретичному, й практичному аспекті стосовно вбивства має конкуренція частини і цілого. Складність цього виду конкуренції полягає у тому, що за своїм правовим змістом вбивство як посягання на найцінніший об’єкт не має охоплюватися нормою, що щось більш цінне, а завжди знаходити самостійне відображення у формулі кваліфікації. Однак, конструкції деяких кримінально-правових норм, відображених у статтях Особливої частини КК України, дають підстави для твердження про можливість виникнення такого виду конкуренції. Прикладами конкуренції частини і цілого із умисним вбивством можуть стати конструкції, передбачені у ч. 5 ст. 404 та ч. 2 ст. 438 КК України. В обидвох цих складах кримінальних правопорушень законодавець використовує конструкцію «дії, передбачені … цієї статті» + «пов’язані/поєднані із умисним вбивством». Іншими словами як кваліфікуючу ознаку у складі «Опору начальникові або примушуванні його до порушення службових обов’язків» (ст. 404 КК) та «Порушення законів та звичаїв війни» (ст. 438 КК) законодавець використовує не обставину, що характеризує якийсь елемент складу кримінального правопорушення, а кримінальне правопорушення цілком – весь склад, передбачений щонайменше ч. 1 ст. 115 КК України. Частинами при цьому є норма про основний склад відповідного кримінального правопорушення та норма, в якій відображено склад умисного вбивства. Вирішення питання конкуренції кримінально-правових норм при кваліфікації умисного вбивства не залежно від виду такої конкуренції зумовлює застосування лише однієї статті Особливої частини КК України, оскільки вчинене лише одне кримінальне правопорушення. Під час кваліфікації умисного вбивства правозастосовний орган може зіткнутися із типовими видами конкуренції кримінально-правових норм: загальної та спеціальної норми, частини та цілого; декількох спеціальних норм між собою, а також із ускладненими ситуаціями, які обумовлені особливостями конструкції диспозиції кримінально-правових норм. У будь-якому разі варто наголосити, що ідеальної сукупності кримінальних правопорушень, передбачених конкуруючими кримінально-правовими нормами, бути не може. Алгоритм застосування спеціальних правил призначення покарання за сукупністю умисного вбивства з іншими кримінальними правопорушеннями достатньо простий та визначений у ч. 1 ст. 70 КК України: під час сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Для того, щоб мінімальна відповідальність за вказаний вид посягання відтак відповідала верхній межі відповідальності, яка передбачена для простого виду вбивства, санкцію цього виду посягання можна змінити, встановивши верхню межу на рівні дванадцяти років позбавлення волі. Таке зниження максимального покарання за основний склад умисного вбивства загалом відповідатиме практиці призначення покарання за цей вид кримінально-протиправного посягання. Реалізація такої зміни, насамперед, дасть можливість безпосередньо в тексті закону відобразити залежність диференціації відповідальності від змін суспільної небезпеки, які відбуваються в результаті поєднання вбивства з іншими кримінальними правопорушеннями. З метою забезпечення фактичної реалізації диференціації кримінальної відповідальності у випадку множинності кримінальних правопорушень висловимо пропозицію про недопущення застосування способу поглинання покарань при вчиненні умисного вбивства у сукупності із іншими кримінальними правопорушеннями. Видається, що у цих випадках цілком слушним буде застосування способу складання покарань: якщо є фактична можливість – повного, за її відсутності – часткового. Ця пропозиція, звісно, не поширюється на випадки, коли за умисне вбивство призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. У такому разі єдиним способом визначення остаточного покарання у випадку сукупності кримінальних правопорушень буде поглинання. За результатами дисертації запропоновано внести зміни та доповнення до КК України, які спрямовані на реалізацію основних положень дослідження. The dissertation is the first comprehensive research of the qualification of a set of crimes in the case of murder in domestic criminal law science. It discloses the current state of criminal law research on the problems of qualification of the set of crimes while committing a murder, and also defines the development of normative grounds for the qualification of murders in domestic legislation. Particular attention is paid to determining the correlation of set and repetition as forms of multiplicity of criminal offenses and its reflection in the qualification of murders. Algorithms and rules for the qualification of murders by the set of crimes have been formulated. In the first chapter, which is devoted to the general principles of the research of the problems of qualification of the set of crimes in the case of murder, it is established that the qualification of murders by the set as a form of multiplicity of criminal offenses is a consequence of the system of criminal legislation that was formed in Ukraine as a result of a certain historical path, the use of traditional law-making techniques, reflection in criminal legislation of problems relevant for a certain historical period of the development of Ukrainian society. After reviewing the historical development of the normative regulation of the subject of research, it can be asserted that the possibility and need of the criminal-legal qualification of murder as a whole with other criminal offenses is due to the specificity of the normative regulation of criminal liability for this type of socially dangerous offense in the criminal legislation of Ukraine, and such a feature has its own historical prerequisites. The current state of legal regulation of responsibility for murder in the Criminal Code of Ukraine of 2001, the use of legal constructions that determine the potential multiplicity of criminal offenses during their criminal legal assessment, is due to the history of the development of domestic criminal legislation, which foreseen increased punishment for murder in combination with other criminal offenses. At the same time, the constructions used by the legislator to regulate such cases became more complicated with the development of law-making techniques and criminal law doctrine. One of the main features of the development of this institution of criminal law is the gradual systematization and ordering of the composition of criminal offenses, the commission of which, along with murder, entails the application of appropriate measures of criminal repression. All the norms that enshrine encroachment and contain signs of the generic concept of murder, can be included to the system of norms that establish responsibility for murder. Taking into account the location of the norms on murders in the Criminal Code of Ukraine, it is suggested to divide them into those provided for in Section II of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine (Articles 115–118) and murders provided for in other chapters (Articles 112, 348, 379, 400, Part 4, Art. 404, Part 2, Art. 438, Art. 443). In the second chapter, the rules for the qualification of murders in their set and their criminal-legal significance are researched, namely: the qualification of repetition of murder and the problem of the set of criminal offenses; qualification of the real and ideal set of murder with other crimes; the rules for the qualification of murders in the context of competing criminal law norms and their difference from the qualification based on the set and features of punishment as a criminal legal consequence of the set of murder with other criminal offenses. Solving the problem of qualification of the set of crimes in the case of murder, it does not seem possible to ignore the problem of repeated criminal offenses. An example of the repetition of criminal offenses taken into account by the legislator when constructing the disposition of the article concerning murder is the construction of paragraph 13, part 2 of Art. 115 of the Criminal Code of Ukraine, a murder committed by a person who previously committed a murder, with the exception of the murder provided for in Art. 116-118 of the Criminal Code. Repeated murder, which requires qualification under paragraph 13, part 2 of Art. 115 of the Criminal Code of Ukraine, will be a murder committed during the period of time between the commission of an attempt on the life and the death of the victim in the previous episode of criminal activity. Repetition of criminal and illegal behavior really occurs in practice and does not depend on whether that behavior is reflected in the same or different articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. The very fact of repeating criminal and illegal acts means an increased degree of social danger of everything committed as a whole. And such an increased degree requires an adequate reaction on the part of the one who carries out a criminal-legal assessment of the committed crime. It seems that such an adequate reaction will be the qualification of the committed under the set of articles of the Special Part, which in turn will reflect the set of criminal offenses. A perfect set of criminal offenses occurs when a person (the subject of a criminal offense) commits two or more criminal offenses by one action (act or inaction). Therefore, a perfect set is «formed» by one act of one and the same person (the subject of a criminal offense), which, from the standpoint of several norms of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, contains features of two or more independent elements of a criminal offense provided for by different articles or different parts of the same article of Special part of the Criminal Code of Ukraine. When distinguishing the real set from the perfect set, you should pay attention to the following. First of all, the real set is characterized by a person committing two or more acts (actions and/or inactions), each of which – in combination with other circumstances – corresponds to a certain legal structure. So, in contrast to the perfect set, where two or more criminal offenses are committed by one act, in the real set the committed acts are recognized as two or more independent (separate) criminal offenses. Secondly, if in the perfect set the criminal offenses that «form» it, are committed simultaneously, then in the real set there must necessarily be a certain gap in time between such offenses. One criminal offense here must always be separated from another, committed at a different time. The main issue that must be resolved when considering the problem of the qualification of murders in the context of competing criminal law norms is the question of the presence or absence of a set of criminal offenses. Simplifying, it can be argued that in the event that the committed action falls under the influence of several criminal law norms at the same time, qualification is possible according to all these norms – a set of criminal offenses; or according to one of these norms – as a result of overcoming the competition of criminal law norms. In this case, when we talk about the totality of criminal offenses, we are talking about that kind of it, which in the science of criminal law is called the ideal totality. The competition of criminal law norms in the qualification of murders occurs when: 1) a person committed the murder of one victim, that is, one murder; 2) according to the signs of the actual composition of the committed act, the behavior of the guilty person falls under the signs of several, two or more legal compositions of murder, provided for in several criminal law norms; 3) these norms are in such a logical and legal relationship that excludes their simultaneous application to a specific case and determines the need to apply only one of them. In the ratio of competition between general and special norms, all the norms that provide for responsibility for murder, which are provided for in Part 2 of Art. 115, Art. Art. 116–118 of the Criminal Code of Ukraine and the norms on intentional encroachment on human life, located in other, except II, sections of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine (Articles 112, 348, 3481, 379, 400, 443 of the Criminal Code of Ukraine). Competition between the part and the whole is more complex both theoretically and practically in relation to murder. The complexity of this type of competition lies in the fact that by its legal nature, murder, as an encroachment on the most valuable object, should not be covered by the norm that something is more valuable, but should always be reflected in the qualification formula. However, the constructions of some criminal law norms, reflected in the articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, give grounds for the assertion of the possibility of this type of competition. Examples of the competition of the part and the whole with murder can be the constructions provided for in Part 5 of Art. 404 and Part 2 of Art. 438 of the Criminal Code of Ukraine. In both of these sets of criminal offenses, the legislator uses the construction «actions provided for in ... this article». In other words, the legislator does not use a circumstance that characterizes some element as a qualifying feature in the composition of «Resisting a superior or forcing him to violate official duties» (Article 404 of the Criminal Code) and «Violation of the laws and customs of war» (Article 438 of the Criminal Code) component of a criminal offense, and a criminal offense as a whole – the entire composition provided for at least in Part 1 of Art. 115 of the Criminal Code of Ukraine. At the same time the parts are the norm on the basic composition of the corresponding criminal offense and the norm reflecting the composition of murder. The resolution of situations of competition of criminal law norms when qualifying murder, regardless of the type of such competition, entails the application of only one article of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, since only one criminal offense has been committed. When qualifying murder, the law enforcement body may encounter typical types of competition of criminal law norms: general and special norms, part and whole; several special norms among themselves, as well as with complicated situations, which are due to the peculiarities of the construction of the disposition of criminal law norms. In any case, it should be emphasized that there cannot be an ideal set of criminal offenses provided for by competing criminal law norms. The algorithm for the application of special rules for imposing a punishment based on the totality of murder with other criminal offenses is quite simple and is defined in Part 1 of Art. 70 of the Criminal Code of Ukraine: in the case of a set of criminal offenses, the court, having assigned a punishment (main and additional) for each criminal offense separately, determines the final punishment by absorbing a less severe punishment with a more severe one or by fully or partially adding up the prescribed punishments. In order that the minimum liability for the specified type of offense thus corresponds to the upper limit of liability, which is provided for a simple type of homicide, the sanction of this type of offense can be modified by establishing an upper limit of twelve years of imprisonment. Such a reduction of the maximum penalty for the main component of murder will generally correspond to the practice of imposing a penalty for this type of criminal offense. The implementation of a change of this kind will first of all make it possible to reflect directly in the text of the law the dependence of the differentiation of responsibility on changes in public danger that occur as a result of combining homicide with other criminal offenses. In order to ensure the actual implementation of the differentiation of criminal responsibility in the case of multiple criminal offenses, we will make a proposal to prevent the use of the method of absorption of punishments when committing the murder in combination with other criminal offenses. It seems that in these cases, it will be quite fair to apply the method of imposing punishments: if there is an actual possibility - full, if it is not possible - partial. This proposal, of course, does not apply to cases where murder is punishable by life imprisonment. In such a case, the only way to determine the final punishment in the case of a collection of criminal offenses will be the absorption. According to the results of the dissertation, it is proposed to make changes and additions to the Criminal Code of Ukraine, which are aimed at implementing the key provisions of the study.