Медіація vs врегулювання спору за участю судді: основні способи урегулювання цивільних та господарських правових конфліктів

Abstract

У статті досліджено основні способи урегулювання цивільних та господарських правових конфліктів крізь призму інституту врегулювання спору за участю судді та медіації. Зазначено, що медіація – переговорний процес, у межах якого обговорюються правові аспекти конфліктної ситуації, а також робиться спроба ідентифікації інтересів, зокрема особистих, комерційних, ділових, сімейних тощо, які лежать в основі конфлікту. Мета медіації – пошук взаємоприйнятного рішення, яке відповідало б інтересам сторін-сперечальників і дозволило б їм зберегти конструктивне спілкування в майбутньому. Медіатор тільки сприяє комунікації сперечальників, які завжди зберігають контроль і над самою процедурою медіації, і над остаточним результатом процедури вирішення спору, самостійно визначаючи можливість, а також умови його врегулювання. Тож медіація являє собою процес спілкування конфліктуючих сторін за участю третьої неупередженої особи – гаранта досягнення сторонами угоди, яка має відновити позитивні взаємини або принаймні пом’якшити умови конфлікту між сторонами конфлікту та запобігти його виникненню в майбутньому. Наголошено, що цілі і завдання медіації в цивільному й господарському праві, хоч і не є ідентичними, проте певною мірою збігаються, і для цього є підстави. По-перше, норми про медіацію та норми цивільного й господарського судочинства за своєю сутністю процесуальні, оскільки регулюють конкретний юридичний процес. Теорія «єдиного юридичного процесу», що активно розроблялася в 70-х роках минулого століття, має своєю основою положення про те, що процесуальне право охоплює все, чим встановлюється процедура і закріплюється форма здійснення будь-яких дій. Норми про медіацію та цивільні (господарські) процесуальні норми регулюють правовідносини в їх динаміці. Виходячи із цього, до предмета регулювання завжди обов’язково входять не тільки юридичні зв’язки між учасниками правовідносин, але й процесуальна діяльність з реалізації їхніх суб’єктивних прав та обов’язків. Зроблено висновок, що під час урегулювання спору за участю судді метою є не відновлення порушеного, оспорюваного або невизнаного права позивача та захист від обвинувачень відповідача, а спільне напрацювання ними взаємовигідних шляхів вирішення спору. Отже, процедура врегулювання спору за участю судді в цивільному та господарському праві є новою для національної правової системи. При цьому ця процедура є не медіацією, а самостійним інститутом господарського та цивільного процесуального права, спрямованим на мирне врегулювання спору між сторонами судової справи за участю судді, на розгляд якого передано ту чи іншу справу. The main modes of resolving civil and economic conflicts in the light of the institution of dispute settlement with the participation of a judge and mediation are investigated. It is noted that mediation is a negotiation process, in which the legal aspects of the conflict situation are discussed. An attempt to identify the interests, including personal, commercial, business, family, etc., which underlie the conflict, is made. The purpose of mediation is to find a mutually acceptable solution that would meet the interests of the disputant parties and allow them to maintain constructive communication in the future. The mediator only promotes the communication of the disputants, who always retain control over the mediation procedure and the result of the dispute resolution procedure, independently determining the possibility and conditions of its settlement. Therefore, mediation is a process of communication between the conflicting parties with the participation of an impartial third party – the guarantor of the agreement reached by the parties, which should restore positive relations or at least mitigate the conditions of the conflict between the parties and prevent it in the future. It is emphasized that the goals and objectives of mediation in civil and economic law are not identical, but to some extent, they coincide, and there are grounds for this. First, the mediation rules and the norms of civil and economic litigation are inherently procedural, as they regulate a specific legal process. The theory of "single legal process", which was actively developed in the 70s of the last century, is based on the provision that procedural law covers everything that establishes the procedure and enshrines the form of any action. Mediation rules and civil (economic) procedural norms regulate legal relations in their dynamics. Thus, the subject matter of regulation always includes not only legal relations between the parties to the legal relationships, but also the procedural activities for the implementation of their subjective rights and obligations. It is concluded that in resolving a dispute with the participation of a judge, the purpose is not to restore the violated, disputed or unrecognized right of the plaintiff and protect the defendant from accusations, but to work conjointly on mutually beneficial ways to resolve the dispute. Thus, the procedure for resolving a dispute involving a judge in civil and economic law is new one for the national legal system. At the same time, this procedure is not mediation, it is an independent institution of economic and civil procedural law aimed at the peaceful settlement of disputant parties with the participation of a judge who tries a case.