Конституційно-правові підстави набуття та припинення громадянства в Україні та країнах Європейського Союзу: порівняльний аналіз: дисертація

Abstract

У дисертації здійснено порівняльний аналіз конституційно-правових підстав набуття та припинення громадянства в країнах Європейського Союзу й Україні. З огляду на актуальність цього дослідження в контексті запитів сучасного суспільства, у роботі висвітлено поняття та сутність громадянства в правовому вимірі. Вивчено доктринальні підходи науковців до тлумачення та конституційно-правового закріплення підстав набуття і припинення громадянства. Досліджено генезу й еволюцію розвитку поняття громадянства в національному та міжнародному праві. Зауважено, що громадянство – це юридично визначений, стійкий, необмежений у часі та просторі правовий зв’язок особи з певною державою, що виявляється у взаємних їхніх правах та обов’язках. У законодавстві щодо громадянства переважної більшості країн (Франція, Іспанія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина тощо) встановлено змішаний принцип, за яким переважає «право крові», що узгоджується зі складовими «права ґрунту». Попри значну кількість досліджень інституту громадянства, до цього часу так і не сформульовано єдиного, універсального визначення поняття «громадянство», не окреслено вичерпний перелік його ознак. Право на громадянство прямо не передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, однак у практиці Європейського суду з прав людини це право розглядають у контексті статей 8 та 14 Конвенції. Тому будь-які обмеження права на громадянство мають бути законними й необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Зауважено, що реформування системи органів державної влади, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України, слід здійснювати комплексно, на підставі розробленої та ухваленої доктрини громадянства, з огляду на найкращі практики європейських країн, національні правові традиції та досягнення. Кожна держава є суверенною в регулюванні питань громадянства, оскільки це дискреційні повноваження органів державної влади як України, так і Європейського Союзу. Однак свобода дій органів публічної влади обмежується нормами міжнародного права, а також правами інших держав. Запровадження подвійного громадянства в Україні за зразком деяких країн Європейського Союзу (Франція, Іспанія, Федеративна Республіка Німеччина) можливе лише за умови утвердження доктрини запровадження подвійного громадянства, оскільки європейські держави, визнаючи подвійне європейське громадянство, легалізують його шляхом визнання другого громадянства в повному обсязі або з певними обмеженнями. На підставі вивчення практики Європейського Суду з прав людини сформульовано висновок, що деякі права можуть бути реалізовані тільки через здійснення права на громадянство, що передбачає необхідність їх розгляду крізь призму громадянства (його збереження або позбавлення). Зокрема, громадянство стає предметом захисту під час розгляду скарг на порушення права на повагу до приватного та сімейного життя у випадках, коли заявника позбавляють громадянства й він підлягає видворенню. За певних обставин порушенням права на повагу до приватного життя є довільне позбавлення громадянства, факт якого суд перевіряє на предмет неправомірності прийняття державою такого рішення та серйозності наслідків. У межах захисту від дискримінації право на громадянство захищають, наприклад, у суперечках про громадянство позашлюбних дітей батьків з різними громадянствами. У європейській судовій практиці вже є прецедент щодо відступу від вимог міжнародно-правових актів про заборону позбавлення громадянства. Ідеться про рішення Європейського суду з прав людини від 21 червня 2016 року щодо справи № 76136/12 «Рамадан проти Мальти». Цей прецедент зумовив розгортання гострих дискусій і започаткував нову сторінку в розвитку інституту позбавлення громадянства. Констатовано, що в умовах сьогодення дедалі більша кількість науковців акцентує увагу не лише на загальних питаннях становлення та розвитку країн Європейського Союзу, тому чимало досліджень у цій галузі присвячено процесам євроінтеграції, особливостям набуття та припинення громадянства в кожній з країн Європейського Союзу. У дисертації детально проаналізовано розробки наукових рекомендацій, спрямованих, на думку автора, на вдосконалення правового регулювання громадянства в Україні. Аргументовано, що чинні положення Закону України «Про громадянство України» є застарілими й не враховують сучасні міграційні процеси, а також проєвропейський вектор розвитку України. Здебільшого вони не відповідають Європейській конвенції про громадянство 1997 року, тож потребують внесення відповідних змін і доповнень. Для України вартим уваги є досвід Латвії щодо врегулювання подвійного громадянства, згідно з яким дозволено мати, крім латвійського, громадянство країн Європейського Союзу й інших країн у разі наявності двостороннього міжнародного договору. У зв’язку з анексією Автономної Республіки Крим і збройним конфліктом на території Донецької та Луганської областей в Україні актуальним є питання запровадження спрощених підстав для набуття громадянства особами, які стали на захист національних інтересів України та є громадянами інших держав або особами без громадянства, а також позбавлення громадянства України тих осіб, які набули громадянства іншої держави, зашкодили національним інтересам України і їх вину доведено в установленому законом порядку. Аналіз законодавчих ініціатив щодо врегулювання питання громадянства дає підстави для висновку, що жоден із внесених до Верховної Ради України законопроєктів не пропонує комплексного підходу до розв’язання актуальних проблем у сфері громадянства. Законопроєкти, спрямовані на заборону множинного громадянства, що передбачають норми про припинення громадянства особами, які відмовляються добровільно припиняти громадянство інших держав (або не вчиняють визначених законом дій), у разі прийняття можуть призвести до виникнення загроз національній безпеці України. Результати дослідження дають змогу обґрунтувати концептуальні підходи до проблеми громадянства й вирішення конкретних питань правового регулювання. Висновки та пропозиції з оптимізації законодавства України можуть бути використані під час підготовки нових й удосконалення чинних законодавчих актів, що регулюють питання громадянства України на підставі досвіду деяких країн Європейського Союзу. Обґрунтовано твердження, що положення нормативно-правових актів, які регламентують інститут громадянства в Україні, потребують суттєвого доопрацювання або ж ухвалення цілком нового закону відповідно до найкращих європейських практик. In the dissertation the comparative analysis of the constitutional and legal bases of acquisition and termination of citizenship in the countries of the European Union and in Ukraine is carried out. Given the extreme relevance of the study and the needs of modern society, the author analyzes the concept of citizenship in the legal sense. Some doctrinal approaches of scientists to the understanding of this concept are characterized. The genesis and evolution of the concept of citizenship in national and international law are studied. It is noted that citizenship is a legally defined, stable, unlimited in time and space legal relationship of a person with a particular state, which is manifested in their mutual rights and responsibilities. Legislation on the citizenship of the vast majority of countries (France, Spain, Italy, the Federal Republic of Germany, etc.) establishes a mixed principle, according to which the dominant is the "right to blood", consistent with the elements of "soil law". Despite a significant amount of research on the institution of citizenship, so far no single, universal concept of "citizenship" has been developed and no comprehensive features have been identified. The right to a nationality is not explicitly provided for in the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, but in the case law of the European Court of Human Rights this right is considered in the context of Articles 8 and 14 of the Convention. Therefore, any restrictions on the right to citizenship must be lawful, legitimate and necessary in a democratic society to achieve a legitimate aim. It is noted that the reform of the system of public authorities involved in addressing the issues of Ukrainian citizenship should be carried out comprehensively, on a clearly developed and approved docrine of citizenship, taking into account the best practices of European experience and their own legal traditions and achievements. The introduction of dual citizenship in Ukraine, like some countries of the European Union (France, Spain, the Federal Republic of Germany), is possible only if the doctrine of the introduction of dual citizenship is clearly developed. Because European states, recognizing dual European citizenship, legalize it by recognizing the second citizenship in full, or with certain restrictions. Based on the study of the case law of the European Court of Human Rights, it is concluded that some rights can be exercised only through the exercise of the right to citizenship, which implies the need to consider them through the prism of citizenship (preservation or deprivation). In particular, citizenship becomes the subject of protection when dealing with complaints of violations of the right to respect for private and family life in cases where the applicant is deprived of citizenship and is subject to expulsion. In certain circumstances, the violation of the right to respect for private life is the arbitrary deprivation of citizenship, the fact of which the court examines for the illegality of the state's decision and the seriousness of the consequences. Within the framework of protection against discrimination, the right to citizenship is protected, for example, in disputes over the citizenship of illegitimate children of parents of different nationalities. There is already a precedent in European jurisprudence for derogating from the requirements of international law prohibiting deprivation of citizenship. This is the decision of the European Court of Human Rights of 21.06.2016 in the case № 76136/12 "Ramadan v. Malta". This precedent provoked a lot of heated debates and opened a new page for the development of the institution of deprivation of citizenship. It is stated that today more and more scholars pay attention not only to the general issues of formation and development of the European Union, a significant amount of research in this area focuses on European integration, acquisition and termination of citizenship in each country of the European Union. In this context, we note the following that considerable attention in the dissertation is paid to the development of scientific recommendations aimed, according to the author, at improving the legal regulation of citizenship in Ukraine. Theoretical and practical significance of the research. The results of this work allow to substantiate conceptual approaches to the problem of citizenship and address specific issues of legal regulation: conclusions and proposals to improve the legislation of Ukraine can be used in the preparation of new and improved legislation governing the citizenship of Ukraine based on the experience of individual European Union countries. In the course of the research, the author argues that the provisions of regulations governing the institution of citizenship in Ukraine need significant refinement or even the adoption of a completely new one using European best practices.