Імплементація міжнародного досвіду забезпечення релігійної свободи в Україні

Abstract

У статті аналізується проблема імплементації міжнародного досвіду забезпечення релігійної свободи в Україні. З’ясовано, що імплементація міжнародного досвіду нормативного забезпечення прав людини та релігійної свободи в національну правову систему відбувається за принципами: доцільності; органічного поєднання мети і засобів; розбудови законодавчої бази з урахуванням норм, які фіксуються міжнародними документами з прав людини. Зазначено, що поняття «свобода совісті» та «свобода релігії» не є ідентичними, проте між ними наявний тісний взаємозв’язок. З деякою умовністю можна стверджувати, що друге поняття є вужчим різновидом першого. Свободу релігії доцільно поділяти на такі види: свободу віровизнання та свободу віросповідання. Свобода віровизнання як природне (загальносоціальне) право людини – це можливість особи вільно обирати об’єкт своєї віри та визначати особисте внутрішнє ставлення до нього. Ця свобода стосується внутрішньої сфери індивідуума. Свобода віросповідання як природне право людини є можливістю особи вчиняти певні дії або ж утримуватися від них, унаслідок чого об’єктивується її віровизнання. Відзначено, що успішність подальшого шляху України до відповідності її законодавства міжнародним гуманітарним стандартам (свободи думки, совісті та релігії) безпосередньо залежить від того, як швидко Україна буде ратифікувати міжнародно-правові акти, використовувати у власному законодавстві вживану в них термінологію, поширювати судову практику застосування норм міжнародного права, контролювати дотримання основних прав і свобод, проводити відповідні заходи просвітницького характеру. The article analyzes the problem of implementing the international experience of ensuring religious freedom in Ukraine. It has been studied that the implementation of the international experience of regulatory provision of human rights and religious freedom into the national legal system takes place according to the principles of: expediency; an organic combination of goals and means; development of the legislative framework taking into account the norms fxed by international documents on human rights. It is indicated that the concepts of “freedom of conscience” and “freedom of religion” are not identical, but there is a close relationship between them. With a certain convention, it can be argued that the second concept is a narrower variety of the frst. Freedom of religion should be divided into such types as freedom of religion and freedom of religion. Freedom of religion as a natural (universal social) human right is an individual’s ability to freely choose the object of his faith and determine his personal internal attitude towards it. This freedom touches the inner sphere of the individual. Freedom of religion as a natural human right is a person’s ability to perform certain actions or refrain from them, as a result of which his religion is objectifed. It was noted that the success of Ukraine’s further path to compliance of its legislation with international humanitarian standards (freedom of thought, conscience and religion) directly depends on how quickly Ukraine will ratify international legal acts, use the terminology used in them in its own legislation, and spread the judicial practice of applying the norms of international law, control the observance of fundamental rights and freedoms, carry out appropriate educational activities.