Кримінальна відповідальність за пропаганду комуністичного та нацистського тоталітарних режимів: дисертація

Abstract

Досліджено кримінально-правову охорону миру та безпеки людства від кримінальної протиправної ідеології тоталітаризму щодо недопущення повторення злочинів комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Запропоновано збільшити обсяг символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, передбачивши у п. 5 ст. 1 ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 9 квітня 2015 р. відповідальність за поширення або публічне використання: зображень, написів, присвячених подіям, пов’язаним з діяльністю підрозділів НСДАП (СС (Schutzstaffeln)); нацистських вітань «Heil Hitler», «Зіґхайль»; зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, які обіймали керівні посади у вищих органах державної влади Німеччини та які, відповідно до рішення Міжнародного військового трибуналу, визнані винними у злочинах проти людяності. Обґрунтовано необхідність розширити межі кримінально-правової заборони пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, передбачивши відповідальність за публічні заклики до розбудови комуністичного та націоналсоціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, публічне заперечення чи виправдання злочинів комуністичного чи націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, які визнані на державному та (або) міжнародному рівні. Найбільш значущі результати окресленої розвідки спрямовані на те, щоб слугувати теорії кримінального права та правозастосовній діяльності. У розділі 1 здійснено аналіз стану теоретичного дослідження питань кримінальної відповідальності за пропаганду комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, що надало змогу висвітлити положення, які є загальновизнаними, а також ті, які отримали належну увагу з боку поодиноких авторів. Коротко окреслено питання, що досі невирішені, зокрема: ознаки понять «комуністичний тоталітарний режим» та «націоналсоціалістичний тоталітарний режим»; яка відмінність між злочинною пропагандою та публічними закликами до вчинення суспільно небезпечних дій; чи є доцільною криміналізація виготовлення символіки тоталітарних режимів; чи є потреба у розширенні меж кримінально-правової заборони пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарних режимів; чи є публічне виконання гімнів різновидом публічного використання символіки, чи належить мережа Інтернет до ЗМІ, вчинення пропаганди з використанням яких визнається кваліфікуючою обставиною. Проаналізувавши зарубіжний досвід кримінально-правової протидії пропаганді комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, виокремлено положення, які є вартими для наслідування (заперечення (оспорювання, виправдання) злочинів нацистів, а також фактів геноциду, які є офіційно визнаними), а також ті, які не слід запозичувати українському законотворцю (встановлення загальної кримінально-правової заборони заперечення, виправдання чи схвалення фашистських, нацистських та інших тоталітарних режимів; передбачення надмірно суворої міри покарання за заперечення злочинів націонал-соціалізму). Виокремлено ознаки комуністичного (наявність ідеалізованої фігури вождя, який здійснював одноосібну владу, тобто виступав загальнонаціональним лідером; єдина ідеологія, яка мала виражений класовий характер та виступала об’єктом фанатичної віри; встановлення тотального контролю за усіма сферами життя суспільства та кожної людини; проголошення «великої» мети, окресленої перед суспільством; використання терору, що полягав у застосуванні насильницьких методів у широких масштабах щодо так званих противників системи (інакодумців) і надуманих «ворогів» народу) тоталітарного режиму. Охарактеризовано поняття нацистського тоталітарного режиму (наявність беззаперечного лідера (фюрера) в особі Гітлера; єдина злочинна ідеологія, яка зводилась до встановлення «нового расового порядку»; використання пропаганди для укріплення кримінально-протиправної ідеології; масовий терор). У розділі 2 здійснено юридичний аналіз складу пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Здобуто аргументи, що безпосереднім об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 436-1 КК України, слід вважати суспільні відносини, спрямовані на охорону миру та безпеки людства від кримінальної протиправної ідеології тоталітаризму щодо недопущення повторення злочинів комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Здійснено аналіз предмета складу злочину, яким, відповідно до ч. 1 ст. 436-1 КК України, виступає символіка комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Виокремлено форми злочинного діяння, передбаченого ст. 436-1 КК України, а саме: «виготовлення», «поширення», «публічне використання» та «публічне виконання». Продемонстровано, що законодавець дещо обмежено сформулював відповідний припис, залишивши поза увагою інші форми пропаганди символіки. Запропоновано розширити межі кримінальноправової заборони злочинної пропаганди, передбачивши відповідальність за публічні заклики до розбудови комуністичного та нацистського тоталітарних режимів або за публічне заперечення чи виправдання злочинів комуністичного чи нацистського тоталітарних режимів, які визнані на державному та (або) міжнародному рівнях. Розглянуто зміст загальних і спеціальних ознак суб’єкта складу пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Констатовано, що законодавцем наразі унеможливлено застосування інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи за вчинення її уповноваженою особою пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, оскільки у переліку складів кримінальних правопорушень, які можуть бути вчинені від імені юридичної особи (ст. 96-3 КК України),немає посилання на ст. 436-1 КК України. Водночас у ст. 96-9 КК України передбачена ліквідація юридичної особи як найбільш суворий захід у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 436-1 КК України, що свідчить про внутрішньогалузеву колізію. З огляду на це, обґрунтовано необхідність унести зміни до п. 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України, доповнивши перелік складів кримінальних правопорушень, за вчинення яких від імені юридичної особи можуть бути застосовані заходи кримінальноправового характеру, складом злочину, передбаченого ст. 436-1 КК України. Відображено, що для аналізованого посягання характерна умисна форма вини у виді прямого умислу, що зрозуміло з аналізу інтелектуальної ознаки умислу, а також того, що відповідний злочин описаний як такий, що має формальний склад. Констатовано, що якщо особа не усвідомлювала того, що здійснює поширення символіки, то її дії не вважатимуться кримінально караними. Виокремлено групу суміжних складів кримінальних правопорушень зі складом злочину про пропаганду комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Сформульовано їхні спільні та розмежувальні ознаки. Аргументовано, що таке відмежування загалом не повинно створювати труднощів для правозастосовних органів завдяки чіткості законодавчих конструкцій розглядуваних складів кримінальних правопорушень. Завдяки аналізу караності пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарних режимів засвідчено законодавчі непослідовні рішення. Зокрема, під час побудови кримінально-правових санкцій були порушені правила їх конструювання, а саме: 1) необґрунтовано в основному та кваліфікованому складі злочину передбачений додатковий вид покарання у виді конфіскації майна, чим порушено вимоги ст. 59 КК України, оскільки злочин, передбачений ст. 436-1 КК України, не входить до переліку таких, за вчинення яких передбачається відповідне покарання; 2) не узгоджені санкції, які передбачають однорідні за характером і ступенем суспільної небезпеки діяння; 3) законодавець невиправдано «ставить в один ряд» злочин пропаганди комуністичного та нацистського тоталітарного режимів із такими посяганнями, які значно перевищують ступінь його суспільної небезпеки. Обґрунтовано, що санкція ст. 436-1 КК України не відповідає типовій суспільній небезпеці та повинна бути менш суворою. Запропоновано шляхи удосконалення КК України щодо регламентації кримінально-правової заборони пропаганди тоталітаризму. The dissertation is a study of criminal law protection of peace and security of mankind from the criminal unlawful ideology of totalitarianism in terms of preventing the repetition of crimes of the communist and Nazi totalitarian regimes. As a result, it is proposed to increase the scope of symbols of the national socialist (Nazi) totalitarian regimes by providing in paragraph 5 of Article 1 of the Law of Ukraine «On Condemnation of Communist and National Socialist (Nazi) Totalitarian Regimes in Ukraine and Prohibition of Propaganda of Their Symbols» of April 9, 2015, liability for the distribution or public use of images, inscriptions devoted to events related to the activities of NSDAP units (SS (Schutzstaffeln)); Nazi greetings «Heil Hitler», «Sieg Heil»; images, monuments, memorials, inscriptions dedicated to persons who held senior positions in the highest state authorities of Germany and who were found guilty of crimes against humanity by the International Military Tribunal. The author substantiates the need to expand the scope of the criminal law prohibition of propaganda of communist and Nazi totalitarian regimes by providing for liability for public calls for the development of communist and national socialist (Nazi) totalitarian regimes, public denial or justification of crimes of communist or national socialist (Nazi) totalitarian regimes recognized at the national and/or international level. The most significant results of this study are aimed at serving the theory of criminal law and law enforcement. Chapter 1 analyses the state of theoretical research on criminal liability for propaganda of the communist and Nazi totalitarian regimes, which made it possible to highlight the provisions which are generally recognized, as well as those which have received due attention from individual authors. The issues that remain unresolved are briefly outlined, in particular: the features of the concepts of «communist totalitarian regime» and «national socialist totalitarian regime»; what is the difference between criminal propaganda and public calls for socially dangerous actions; whether it is appropriate to criminalize the production of symbols of totalitarian regimes; whether there is a need to expand the boundaries of the criminal prohibition of propaganda for the communist and Nazi totalitarian regimes; whether public performance of anthems is a form of public use of symbols; whether the Internet is a media outlet for which propaganda is recognized as a qualifying circumstance. Based on the analysis of foreign experience of criminal law counteraction to propaganda of communist and Nazi totalitarian regimes, the author identifies provisions that are worthy of imitation (denial (contestation, justification)) of Nazi crimes and officially recognized facts of genocide), as well as those that should not be adopted by Ukrainian lawmakers (establishment of a general criminal law prohibition of denial, justification or approval of fascist, Nazi and other totalitarian regimes); providing for excessively harsh penalties for denying the crimes of National Socialism). The author identifies the features of communism (the presence of an idealized figure of a leader who exercised sole power, i.e., acted as a national leader; a single ideology that had a pronounced class character and was the object of fanatical faith; establishment of total control over all spheres of society and each person; proclamation of a «great» goal set for the society; use of terror, which consisted of the use of violent methods on a large scale against the so-called opponents of the system (dissidents and contrived «enemies» of the people) of the totalitarian regime. The author characterizes the concept of the Nazi totalitarian regime(the presence of an undisputed leader (Fuhrer) in the person of Hitler; a single criminal ideology, which was reduced to the establishment of a «new racial order»; the use of propaganda to strengthen the criminal ideology; mass terror). Chapter 2 provides a legal analysis of the composition of propaganda of the communist and Nazi totalitarian regimes. The author argues that the direct object of the crime under Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine should be considered social relations aimed at protecting peace and security of mankind from the criminal unlawful ideology of totalitarianism in terms of preventing the repetition of crimes of the communist and Nazi totalitarian regimes. The author analyses the subject matter of the crime, which, according to Part 1 of Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine, is the symbolism of the communist and Nazi totalitarian regimes. The author distinguishes the forms of criminal acts provided for in Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine, namely: «production», «distribution», «public use» and «public performance». The author demonstrates that the legislator has taken a somewhat limited approach to the formulation of the relevant provision, leaving out other forms of propaganda of symbols. The author proposes to expand the scope of the criminal law prohibition of criminal propaganda by providing for liability for public calls for the development of the communist and Nazi totalitarian regimes or for public denial or justification of the crimes of the communist or Nazi totalitarian regimes recognized at the national and/or international level. The article examines the content of general and special features of the subject of propaganda of the communist and Nazi totalitarian regimes, and states that the legislator currently makes it impossible to apply the institute of criminal law measures to a legal entity for the commission of propaganda of the communist and Nazi totalitarian regimes by its authorized person, since the list of criminal offenses which may be committed on behalf of a legal entity (Article 96-3 of the Criminal Code of Ukraine) does not contain a reference to Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine. At the same time, Article 96-9 of the Criminal Code of Ukraine provides for the liquidation of the legal entity as the most severe measure in case of committing the crime under Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine, which indicates the intrasectoral conflict. In view of this, there is a justified need to amend clause 4 of part 1 of Article 96-3 of the Criminal Code of Ukraine by supplementing the list of criminal offenses for which criminal law measures may be applied on behalf of a legal entity with the offense under Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine. The author shows that the analysed offense is characterized by a deliberate form of guilt in the form of direct intent, which follows from the analysis of the intellectual feature of intent, and also from the fact that the relevant crime is described as having a formal composition. It is stated that if a person did not realize that he or she was disseminating symbols, then his or her actions will not be considered criminalized. The author distinguishes a group of related corpus delicti of criminal offenses with the crime of propaganda of communist and Nazi totalitarian regimes. Their common and distinguishing features are derived. It is stated that such a distinction should not, in general, create difficulties for law enforcement agencies due to the clarity of the legislative constructions of the criminal offenses under consideration. The analysis of the punishability of propaganda of the communist and Nazi totalitarian regimes shows inconsistent legislative decisions. In particular, the rules of their construction were violated in the process of building criminal sanctions, namely: 1) an additional type of punishment in the form of confiscation of property was unreasonably provided for in the basic and qualified elements of the crime, which violates the requirements of Article 59 of the Criminal Code of Ukraine, since the crime under Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine is not included in the list of crimes for which appropriate punishment is provided; 2) sanctions that provide for acts of homogeneous nature and degree of public danger are not coordinated; 3) the legislator unjustifiably «puts on a par» the crime of propaganda of the communist and Nazi totalitarian regimes with such encroachments that significantly exceed the degree of its public danger. The author substantiates that the sanction of Article 436-1 of the Criminal Code of Ukraine does not correspond to the typical public danger and should be less severe. As a result, the author suggests ways to improve the Criminal Code of Ukraine in terms of regulating the criminal law prohibition of totalitarianism propaganda.