Виконання судового рішення як окрема форма реалізації акта юрисдикційного органу

Abstract

У статті досліджується питання виконання судових рішень, що не містять заходи примусового виконання, зокрема рішень про визнання юридичних фактів, які виконуються в інший спосіб, ніж передбачено законодавством про виконавче провадження спеціально уповноваженими суб’єктами в контексті обов’язковості виконання рішень встановленої Конституцією України та міжнародними актами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджено специфічний характер примусовості виконання рішень, як самостійної характеристики судового рішення, що передбачає можливість зовнішнього впливу на поведінку суб’єктів через організаційні, адміністративні та дисциплінарні заходи, спрямовані на фактичне виконання судового рішення. Автором виокремлено поняття виконавчих дій, як дій, що вживаються уповноваженими суб’єктами (державні і приватні виконавці) у виконавчому провадженні і примусових дій, як дій що здійснюються без волі зобов’язаних осіб поза виконавчим провадженням. Розглянуто виконавче провадження як систему норм, що регулюють діяльність з примусового виконання судових рішень та зроблено висновок про те, що виконавче провадження є частиною процесу примусового виконання. Оскільки правова визначеність за рішеннями про визнання досягається самим змістом судового акта і такі рішення не потребують примусового виконання у межах процедур виконавчого провадження, автором запропоновано назвати таку особливу форму виконання «реалізацією», що полягає у здійсненні органами, організаціями та посадовими особами державної реєстрації, фіксації прав фізичних та юридичних осіб, видачі передбачених документів, внесенні фінансовими установами змін до статусу розрахункових рахунків клієнтів тощо. Сформульовано відмінності між виконавчими документами, необхідними для ініціювання виконавчого провадження та для «реалізації», особливості суб’єктного складу та правового статусу суб’єктів, відмінності у змісті правовідносин і характері відповідальності суб’єктів за невиконання вимог виконавчих документів у процесі реалізації та виконавчого провадження. The article explores the issue of enforcement of court decisions that do not contain enforcement measures, particularly decisions recognizing legal facts that are executed in a manner different from that provided by the legislation on enforcement proceedings by specially authorized entities, in the context of the obligation to enforce decisions established by the Constitution of Ukraine and international acts ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine. The specific nature of the enforceability of decisions as an independent characteristic of a court decision is examined, which involves the possibility of external influence on the behavior of the parties through organizational, administrative, and disciplinary measures aimed at the actual enforcement of the court decision. The author distinguishes the concept of enforcement actions as actions taken by authorized entities (state and private bailiffs) in enforcement proceedings, and coercive actions as actions carried out without the consent of the obligated parties outside of enforcement proceedings. The enforcement proceedings are considered as a system of norms regulating the activities of enforcing court decisions, and it is concluded that enforcement proceedings are part of the process of enforcement. Since the legal definiteness of decisions of recognition is achieved by the content of the judicial act itself, and such decisions do not require enforcement within the framework of enforcement proceedings, the author proposes to call this particular form of enforcement "realization," which will involve the implementation by state registration authorities, organizations, and officials of the registration, recording of the rights of individuals and legal entities, issuance of the prescribed documents, and making changes to clients' bank accounts by financial institutions, etc. The differences between enforcement documents necessary for initiating enforcement proceedings and for "realization" are formulated, as well as the peculiarities of the subjective composition and legal status of the subjects, differences in the content of legal relations and the nature of liability for noncompliance with the requirements of enforcement documents in the process of realization and enforcement proceedings.