Законна сила ухвал суду у цивільному та господарському процесі України, як умова виконання судового акта

Abstract

У статті розглядається проблематика питань, пов'язаних із набранням законної сили ухвал суду у цивільному та господарському процесі України, як умови виконання судового акта. Особлива увага звертається на те, що правові наслідки законної сили ухвали, які полягають у виконуваності та обов'язковості судового акта, обумовлють зміст її законної сили, забезпечуючи визначеність у встановлених судовим актом правовідносинах. А також, що правова характеристика та теоретичне обґрунтування порядку набрання законної сили ухвалою суду створює передумови для дослідження шляхів реалізації зазначеного виду судових актів, виокремлення форм та способів виконання ухвали суду, визначення правових наслідків їх постановлення. Акцентується увага на тому, що в інститут набрання законної сили судовим актом бере свій початок із реалізації принципів римського цивільного процесу. Норми римського права декларували неможливість повторного розгляду цивільного позову між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав (тотожного позову), як наслідку набрання судовим рішенням законної сили, та застосовували поняття «res iudicata» (питання, що вже вирішувалося) для заперечення позовних вимог із зазначеними ознаками. Станом на момент публікації процесуальні дослідження законної сили ухвали суду, як правило, зводились до проведення аналогії із порядком набрання законної сили рішенням суду та характеристикою законної сили заключних ухвал, тобто тих судових актів, що є результатом правосуддя – державної діяльності суду шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі спорів між суб’єктами правовідносин. Також виокремлено ознаки, за якими судова ухвала відрізняється від рішення суду як остаточного акта, серед яких виділила: вирішення постановленням ухвали тільки поточних питання судового розгляду, пов’язаних з рухом справи в суді, вирішення ухвалами процесуальних питань без можливості матеріального розгляду спору, вторинний, проміжний характер. The article deals with issues related to the entry into force of court decisions in the civil and economic process of Ukraine, as conditions for the execution of a judicial act. Special attention is drawn to the fact that the legal consequences of the legal force of the resolution, which consist in the enforceability and binding nature of the judicial act, will determine the content of its legal force, ensuring certainty in the legal relations established by the judicial act. And also that the legal characteristics and theoretical substantiation of the order of entry into legal force by a court decision creates prerequisites for researching the ways of implementing the specified type of judicial acts, distinguishing the forms and methods of execution of the court decision, determining the legal consequences of their decision. Emphasis is placed on the fact that the institution of legal force by a judicial act originates from the implementation of the principles of Roman civil procedure. The norms of Roman law declared the impossibility of re-examination of a civil claim between the same parties, about the same subject on the same grounds (identical claim), as a result of the acquisition of legal force by a court decision, and applied the concept of "res iudicata" (issue that had already been decided) for denial of claims with the specified features. As of the time of publication, procedural studies of the legal force of a court decision were, as a rule, reduced to conducting an analogy with the procedure for gaining legal force by a court decision and the characteristics of the legal force of final decisions, i.e. those judicial acts that are the result of justice - the state activity of the court through consideration and decision in court sessions in a special, legally established procedural form of disputes between subjects of legal relations. She also singled out the signs by which a court decision differs from a court decision as a final act, among which she singled out: decision by decision of the decision of only the current issues of the court proceedings, related to the movement of the case in court, decision of procedural issues without the possibility of material consideration of the dispute, secondary, intermediate character.