Юридична відповідальність за порушення людських прав і воєнні злочини під час агресії Російської Федерації проти України: передумови та перспективи

Abstract

Агресія Російської Федерації (РФ) проти України поставила перед світовою спільнотою та українським суспільством низку питань, без вирішення яких існування як сучасної системи міжнародного права загалом, так і міжнародного права людських прав і міжнародного гуманітарного права зокрема в подальшому неможливе. Серед таких питань – дієвість існуючих механізмів притягнення винних держав та винних осіб до відповідальності за масові порушення людських прав і міжнародні злочини, оновлення системи міжнародних інституцій для запобігання подібної ситуації у майбутньому. Практичне застосування цих механізмів передбачає теоретичне осмислення їх результатів. Комплексність підходу притягнення до відповідальності за міжнародні злочини, спричинені агресією, потребує не лише застосування різних міжнародно-правових, регіональних і національних інструментів та механізмів, а й їхнє узгодження як єдиної цілісної системи. Остання дала б змогу максимально ефективно притягнути до відповідальності не лише державу, а й винних осіб, які приймали відповідні рішення, віддавали накази чи безпосередньо здійснювали міжнародні злочини чи вчиняли масові порушення людських прав. Мета статті – огляд й упорядкування правових інструментів притягнення до юридичної відповідальності за порушення людських прав і вчинення воєнних злочинів унаслідок російської агресії в Україні, висвітлення наявних напрямів і підходів для формування комплексного бачення та використання таких засобів та інструментів. Встановлено, що питання притягнення до міжнародної юридичної відповідальності за порушення людських прав і міжнародних злочинів внаслідок російської агресії в Україні залишається предметом дослідження з боку низки міжнародно-правових інститутів. У зв’язку з цим залишаються невирішеними такі проблеми, як притягнення до відповідальності російських посадовців за агресію, екстрадиція винних осіб з території РФ до відповідних міжнародно-правових інституцій, формування реєстру шкоди, заподіяної внаслідок агресії та оцінка цієї шкоди, фіксація на належному процесуальному рівні воєнних злочинів та порушень людських прав, учинених унаслідок російської агресії в Україні. З’ясовано, що притягнення до юридичної відповідальності за агресію та порушення людських прав і міжнародні злочини має забезпечуватися на таких рівнях: “доказовому” (фіксація міжнародних злочинів, первинна та основна); інституційному (створення нових і належне функціонування чинних міжнародно-правових та національних інституцій для узагальнення фактів та доказів, здійснення їх оцінки та винесення рішення); забезпечувальному (доставка підозрюваних осіб до відповідних інституцій, арешт і конфіскація майна для забезпечення компенсації за вчинену шкоду, виконання рішення міжнародних інституцій). Для відновлення справедливості та забезпечення належного функціонування міжнародного права міжнародне співтовариство має вирішити такі завдання: визнання агресії РФ злочинною, притягнення до міжнародної відповідальності винних посадових осіб Російської Федерації та держави загалом, матеріальна компенсація постраждалим особам та їхнім родичам, створення системи відновлення економіки та довкілля України, що постраждали внаслідок російської агресії. The aggression of the Russian Federation against Ukraine has called into question the possibility of the future existence of international law. These issues are the effectiveness of mechanisms for holding guilty states and perpetrators accountable for massive violations of human rights and international crimes and updating the system of international institutions to prevent a recurrence of aggression in the future. To this end, it is necessary to coordinate different international, regional, and national legal instruments of accountability for international crimes. The article aims to review the legal instruments for bringing to legal responsibility for human rights violations and war crimes committed as a result of Russian aggression in Ukraine and to highlight the existing areas and approaches to form a comprehensive vision and use of such means and instruments. The author points out that the following issues need to be resolved: prosecution of Russian officials for aggression, extradition of perpetrators from the territory of the Russian Federation to the relevant international legal institutions, formation of a register of damage caused by aggression, and assessment of this damage, and recording of war crimes and human rights violations committed as a result of Russian aggression in Ukraine at the appropriate procedural level. Legal accountability for human rights violations and international crimes is carried out at the following levels: evidential (recording of international crimes, primary and basic); institutional (creation of new and proper functioning of existing international legal and national institutions to summarize facts and evidence, evaluate them and make a decision); provisional (delivery of suspects to the relevant institutions, seizure and confiscation of property to ensure compensation for the damage, enforcement of decisions of international institutions). The fairness of international legal efforts implies recognition of the Russian Federation’s aggression as criminal, bringing to international responsibility the guilty officials of the Russian Federation and the state as a whole, material compensation to the victims and their relatives, and creation of a system for restoring the economy and environment of Ukraine affected by the Russian aggression.