Психологія емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості: дисертація

Abstract

Історія концептуалізації емоційного інтелекту як здатності людини до розуміння емоцій та управління ними на сьогодні оформилася у три основні моделі (традиції): модель здібностей, диспозиційну модель (модель особистісних рис) і змішану модель. На пострадянському просторі з’явилися інтегративні моделі емоційного інтелекту як різновиди моделей змішаного типу, але з відображенням ієрархічної структури емоційного інтелекту. Психолого-герменевтичний погляд на структуру емоційного інтелекту як єдності організмічного чуття та емоційної компетентності визначає його функції: ідентифікацію і розуміння власних смислових переживань та інтерпретацію смислів, представлених у просторі міжособистісної взаємодії. Сучасні нейропсихологічні дослідження підтримують конструктивістську парадигму природи і функцій емоційного інтелекту та узгоджуються з концептуально-методичним арсеналом позитивної психотерапії. Так, організмічне чуття, що забезпечує розуміння, та емоційна компетентність, яка відповідає за інтерпретацію, розвиваються із вроджених здатностей до любові й пізнання. Дисбаланс у їхньому розвитку призводить до формування наївно-первинного або вторинно-реактивного типів особистості, яким притаманні, відповідно, інтернальний або екстернальний модуси життєздійснення. Баланс обох здатностей формує оптимальний, інтегративний модус життєздійснення. У свою чергу, базові емоційні установки, представлені сферами Я і Пра-Ми, є джерелами розвитку організмічного чуття, а сфери Ми і Ти – емоційної компетентності. Удосконалення організмічного чуття відбувається головно у сферах Тіла і Сенсів, а емоційної компетентності − в Діяльності і Контактах. Провідною тенденцією сучасних досліджень емоційного інтелекту є визначення його ролі і функцій у прикладних галузях психологічної науки (організаційної, клінічної, спортивної тощо) і психологічної практики. У результаті аналізу феномену життєздійснення визначено класичний (субстанційно-есенціальний), некласичний (феноменологічноекзистенційний) ракурси його трактування. Постнекласичний погляд на процес життєздійснення передбачає виокремлення трьох його аспектів: проєктувально-моделювального (життєві домагання), діяльніснореалізаційного (виконання життєвих завдань) і аксіологічного (життєвий вибір) аспектів. Поняття «дискурс життєздійснення особистості» визначено як цілісний хронотоп психічного моделювання та реалізації бажаних і гідних людини сенсів і цілей життєдіяльності з урахуванням набутого життєвого досвіду й умов актуальної життєвої ситуації, представлений у різноманітних мовленнєвих практиках. Смисловий горизонт діяльного життєздійснення формують цінності творення зі стратегією знаходження сенсу. Стратегією осягнення сенсу в разі актуалізації цінностей ставлення є його інтуїтивно-феноменологічне вбачання. Прийняття трансцендентних цінностей як стратегія діалогічного конструювання сенсу використовується у фасилітативних психотерапевтичних стосунках. Екстремальними екзистенційнофеноменологічними проявами життєздійснення особистості є переживання щастя на позитивному емоційно-когнітивному полюсі та переживання втрати на його негативному полюсі. Психолого-герменевтичними механізмами емоційного інтелекту у дискурсі життєздійснення особистості виступають розуміння, завдяки якому відбувається осягнення смислу на ситуативному, характерологічному і базовому рівнях ідентичності, та інтерпретація, завдяки якій суб’єкт знаходить сенс життя та втілює його в просторі міжособистісної взаємодії. Тріангуляційну модель емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості утворюють три модуси: 1) інтернальний з домінуванням організмічного чуття і герменевтичного механізму розуміння; 2) екстернальний з домінуванням емоційної компетентності й герменевтичного механізму інтерпретації; 3) інтегративний зі збалансованим проявом організмічного чуття й емоційної компетентності та механізмом герменевтичного кола як передумови автентичного життєконструювання. Розгортання ціннісно-цільового потенціалу емоційного інтелекту його інтернальним напрямом відбувається у спосіб ментативної трансформації (цінності ставлення до критичних життєвих ситуацій), що представлено рухом від дискурсивної позиції Спостерігача (функція індивідуації) до Інсайдера (функція самоактуалізації) з використанням психологічних механізмів інтуїції й антиципації, а також таких способів пізнання/реалізації смислів, як їх осягнення й освоєння. Розгортання діяльнісно-реалізаційного потенціалу емоційного інтелекту екстернальним напрямом (цінності творення) відбувається у спосіб наративного конструювання, що представлено рухом від дискурсивної позиції Епігона (функція соціалізації) до Експерта (функція адаптації) з використанням психологічних механізмів децентрації та рефлексії, а також таких способів пізнання/реалізації смислів, як їх знаходження і засвоєння. Синергійне узгодження обох потенціалів емоційного інтелекту в інтегративному модусі життєздійснення особистості представлено зближенням дискурсивних позицій Інсайдера за допомогою механізму фасилітації й Експерта за допомогою механізму емпатії у «точці збирання» Автора як абсолютного (інтегрального) суб’єкта автентичного життєздійснення (цінності переживання як любовного прийняття Іншого). Протилежна Автору дискурсивна позиція Читача є стартовим майданчиком для формування тезаурусу як атрибуту дискурсу цілісного життєздійснення особистості та синтезується на підставі рецептивної здатності Спостерігача й Епігона. Обґрунтовано доцільність застосування змішаної методології (методологічної тріангуляції), що узгоджується з вимогами постнекласичної раціональності й метамодернізму. Використання змішаних методів потребує почергового або паралельного проведення номотетичних (кількісних) або ідеографічних (якісних) досліджень у психології. Емпіричне дослідження емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості здійснювалося як двома паралельними лініями, так і у форматі їх узгодженого поєднання. Згідно зі зразком номотетичного дослідження було проведено пілотажне дослідження з метою визначення чутливості відібраних психодіагностичних методик до експлікації незалежної (емоційний інтелект з асоційованими з ним характеристиками особистості) і залежної (особливості персонального життєздійснення) змінних, а згодом і скринінгове дослідження на розширеній вибірці з використанням меншої кількості психодіагностичних методик. За зразком ідеографічного дослідження відбувалося вивчення емоційного інтелекту в дискурсі персонального життєздійснення впродовж і в результаті застосування психотехнічного підходу (індивідуальне психотерапевтичне консультування і груповий тренінг). Представлено методологічні аспекти застосування якісних методів у психології: системний підхід; поєднання діагностики і психологічного впливу; особливості якісних досліджень (холізм, експлікація смислів та їх інтерпретацій, контекстуальність, рефлексивність, інтерактивність, недирективність, індуктивний підхід до даних, ситуативність, увага до окремих випадків тощо); види якісних досліджень – діагностичні, експлораційні, верифікаційні або експлораційно-верифікаційні та варіантів їх поєднання; принципи якісних досліджень – концептуальної чутливості, інтерпретативної реконструкції, рефлексивності; критерії валідності якісних методів тощо. Психолого-педагогічний (формувальний) експеримент дозволив інтегрувати обидві лінії емпіричного дослідження шляхом порівняння висновків психотерапевтичного наративу з динамікою результатів констатувального і контрольного зрізів. У результаті пілотажного дослідження діагностовано середній рівень розвитку більшості показників, за винятком внутрішньоособистісного інтелекту, розуміння емоцій та управління ними, погляду на природу людини, які перебувають на нижчому від середнього рівні розвитку. На низькому рівні розвитку перебуває здатність до самотрансценденції. Показники, вищі за середні, отримано за шкалами автономії й особистісного зростання. Внаслідок факторного аналізу було виокремлено 16 факторів, з яких найбільш інформативним є фактор «Автор – суб’єкт життєтворчості в інтегративному модусі життєздійснення», який утворюють такі чинники, як осмисленість і мета в житті, психологічне благополуччя, екзистенційна наповненість смислом, самоконтроль і самоприйняття, активність, локус контролю-життя та ін. У результаті скринінгового дослідження майбутніх психологів діагностовано виключно середній рівень розвитку показників за методиками, з яких дві стосувалися здібностей емоційного інтелекту й асоційованих із ним ціннісних диспозицій особистості (незалежна змінна), а дві інші – особливостей життєздійснення (залежна змінна). З-поміж виокремлених 8 факторів лиш фактор, маркований як «Автор – суб’єкт життєтворчості в інтегративному модусі життєздійснення», пояснює близько третини всієї дисперсії. Наповнення фактора зумовили показники осмисленої екзистенції та розуміння особистістю своїх емоцій. Фактори «Екстернальний вектор емоційного інтелекту – Експерт», «Дескриптори Авторства», «Інтернальний вектор емоційного інтелекту – Інсайдер», «Епігон – Експерт – Автор», «Спостерігач – Інсайдер – Автор», «Самоствердження як атрибут Авторства», «Адаптація – атрибут Епігона» представляють або різні модуси життєздійснення, утворені за допомогою емоційно-ціннісного потенціалу особистості, або вектори формування відповідних дискурсивних позицій особистості в процесі її життєздійснення, або характерні атрибути цих позицій. Регресійний аналіз дозволив установити, що емоційний інтелект впливає на якість життєздійснення опосередковано, через ціннісні орієнтації особистості, на що вказують результати кореляційного аналізу. Назагал реалізація номотетичної лінії емпіричного дослідження підтверджує тріангуляційну модель емоційного інтелекту в дискурсі персонального життєздійснення. З метою якісного аналізу було використано метод case study, що враховує як логіку некласичної раціональності та застосування герменевтико-феноменологічного підходу, так і постнекласичної раціональності, що відображено в увазі до соціального контексту функціонування клієнтів. Було сконструйовано низку психотерапевтичних наративів на основі роботи з клієнтами у методі позитивної психотерапії. Презентація випадків здійснювалася у форматі психотерапевтичного наративу, який містив такі розділи: 1) загальні відомості про клієнта; 2) психотерапевтичний контракт та загальна інформацію про роботу; 3) особистість клієнта; 4) соціальний контекст життя клієнта; 5) діяльність клієнта; 6) сенси клієнта; 7) актуальний конфлікт; 8) внутрішній конфлікт; 9) базовий конфлікт; 10) психотерапевтичні стосунки; 11) тематичні, процесуальні та результативні характеристики психотерапії. Увага до якісних методів дала змогу перевірити їх діагностичну спроможність у дослідженні емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості. З їх допомогою з’ясовано, що клієнту С. притаманний екстернальний модус життєздійснення, наївно-первинний тип особистості, а також комбінація параноїдної та депресивної акцентуацій. Відтак пріоритетним завданням психотерапії став розвиток організмічного чуття, що сприяло актуалізації потенціалу інтернального модусу з позиціями Спостерігача й Інсайдера, розвитку емоційної компетентності та переходу в інтегративний модус життєздійснення. У випадку клієнтки О. превалює інтернальний модус життєздійснення, депресивна характерологія і наївно-первинний тип особистості. Відтак психотерапію було спрямовано на деблокування інтуїції як механізму організмічного чуття та децентрації як механізму емоційної компетентності, що сприяло становленню інтегративного модусу життєздійснення. Інші психотерапевтичні наративи репрезентують роботу з різними типами особистостей, які володіють індивідуально неповторною комбінацією захисних механізмів і перебувають у різних модусах життєздійснення. Тренінг «Хочу і треба: три стратегії життя» було побудовано з використанням моделі навчального циклу Д. Колба і стадій розвитку групи, за Л. Мітіною, шляхом синтезу концептуально-методичних положень позитивної психотерапії, транзактного аналізу, психоаналізу, аналітичної психології, узгоджених із тріангуляційною моделлю емоційного інтелекту в дискурсі життєздійснення особистості. Тренінг передбачав збалансовану увагу до актуалізації як ціннісно-цільового, так і діяльнісно-реалізаційного векторів життєздійснення особистості, що проявлялося в роботі над афективно-інтенціональною інстанцією «хочу» (его-стан Дитини, архетип Тіні, диспозиція «Я для себе» та функція Ід) і когнітивно-нормативною інстанцією «треба» (его-стан Родителя, архетип Персони, диспозиція «Я для інших», функція Супер-Его). Інтеграція обох інстанцій за допомогою актуалізації механізмів фасилітації й емпатії забезпечила розвиток інтегративного модусу дискурсу життєздійснення, що репрезентується в креативно-волюнтативній інстанції «вибираю» (его-стан Дорослого, архетип Самості, диспозиція «Я цілісний (-а)», функція Его). Повторна психодіагностика показників емоційного інтелекту в дискурсі персонального життєздійснення показала позитивну динаміку, досягнуту в результаті формувального експерименту. Today, the historical concepts of emotional intelligence as an individual’s ability to understand and manage emotions have formed into three main models (traditions): the model of abilities, the dispositional model (model of personal traits) and the mixed model. The integrative models of emotional intelligence appeared in the post-Soviet space are a variety of mixed models, but they reflecte additionally the hierarchical structure of emotional intelligence. The psychological-hermeneutic view on emotional intelligence as a unity of bodily sensation and emotional competence help to determine emotional intelligence functions: identification and understanding of one’s own meaning experiences and interpretation of meanings existing in the field of interpersonal interactions. Modern neuropsychological studies are based on the constructivist approach to the emotional intelligence nature and functions and are consistent with the conceptual and methodological arsenal of positive psychotherapy. Thus, the bodily sensation, which provides understanding, and emotional competence, which is responsible for interpretations, are developed from innate abilities for love and cognition. Imbalance in their development leads to the formation of naive-primary or secondary-reactive personality types, which are characterized by, respectively, internal or external modes of life fulfilment. The balance between both abilities forms the optimal, integrative mode of life fulfilment. In turn, the basic emotional attitudes represented by the spheres of Self and Pra-We are the sources for the bodily sensation, and the spheres of We and You are the sources of emotional competence. The bodily sensation is improved mainly in the spheres of the Body and the Senses, and the emotional competence is done in Activities and Contacts. The leading trend in modern research of emotional intelligence is to determine its role and functions in the applied fields of psychological science (organizational, clinical, sports, etc.) and psychological practice. As it was said above, the structure of emotional intelligence from the psychological-hermeneutic view unites bodily sensation and emotional competence. Thus, the first performs identification and understanding of senses existing in emotions, and the second interprets the meanings presented in the field of interpersonal interactions. Modern neuropsychological research indicates the prospects for emotional intelligence studies in the discourse of an individual’s holistic life fulfilment. In turn, the conceptual-methodological arsenal of positive psychotherapy allows us to combine such components of emotional intelligence as bodily sensation, based on the mechanism of understanding, and emotional competence, based on the mechanism of interpretation, because they are developed from innate abilities to love and cognition.. The performed analysis of the phenomenon of life fulfilment has revealed the classical (substantial-essential) and non-classical (phenomenologicalexistential) points of view on its interpretation. The post-non-classical view on life fulfilment defines its three aspects: planning and modelling (life aspirations), activity-implementing (life tasks) and axiological (life choices). The concept of «a discourse on life fulfilment of a personality» is defined as a holistic chronotope of mental modelling and implementation of desirable and worthy human meanings and goals of life fulfilment, taking into account the acquired life experience and a current life situation, that takes place through various speech practices. The semantic horizon of active life fulfilment is formed by creativity as a value together with the searching strategy for meanings. If the values of attitudes are actualized, an intuitive-phenomenological vision becomes the strategy for comprehension of meanings. Accepted transcendental values, as a strategy for dialogic construction of meanings, are used in facilitative psychotherapeutic relationships. The experience of happiness at the positive emotional-cognitive pole and the experience of loss at the negative pole are extreme existentialphenomenological manifestations of an individual’s life fulfilment. The psychological-hermeneutic mechanisms of emotional intelligence in the discourse of life fulfilment are: understanding, with which meanings are comprehended at the situational, characteriological and basic identity levels, and interpretations, with which an individual finds life meanings and embodies it in interpersonal interactions. The triangulation model of emotional intelligence in a discourse on an individual’s life fulfilment is formed by the following three modes: 1) internal, when the bodily sensation and the hermeneutic understanding mechanism are dominant; 2) external, with dominant emotional competence and hermeneutic interpreting mechanism; 3) integrative with a balanced manifestation of bodily sensation and emotional competence and the hermeneutic circle as a hermeneutic mechanism, which are a prerequisite for authentic life construction. The value-target potential of emotional intelligence is deployed onto the internal direction as mental transformation (the value of attitudes to critical life situations), which is represented by the movement from an Observer’s discursive position (individualization) to an Insider’s one (self-actualization) with the psychological mechanisms of intuition and anticipation and also with such ways of cognition / meaning realization as their comprehension and mastering. The activity-implementing potential of emotional intelligence is deployed onto the external direction (the value of creativity) at narrative designing, which is represented by the movement from an Epigone’s discursive position (socialization) to an Expert’s one (adaptation) with the psychological mechanisms of decentralization and reflection and also with such ways of cognition / meaning realization as their finding and assimilation. Both potentials of emotional intelligence are synergistically coordinated in the integrative mode of an individual’s life fulfilment by the convergence of discursive positions of an Insider, through facilitation, and an Expert, through empathy, into the «gathering point» of an Author as the absolute (integral) agent of authentic life fulfilment. A Reader’s discursive position, which is opposite to an Author’s one, is a starting point for the formation of a thesaurus as an attribute of the discourse of an individual’s integral life fulfilment; it is synthesized on the basis of the receptive abilities of an Observer and an Epigone. The author substantiates usage of the mixed methodology (the methodological triangulation) that is consistent with the requirements of post-nonclassical rationality and meta-modernism. The mixed methods requires nomothetic (quantitative) and ideographic (qualitative) psychological studies organised alternatively or in parallel. The empirical research on emotional intelligence within the discourse on an individual’s life fulfilment was carried out both in two parallel lines and in their coordinated combination. The pilot study was conducted in accordance with the model nomothetic study to determine the sensitivity of selected psychological diagnostic techniques to the independent variable (emotional intelligence with associated personal traits) and dependent variables (features of an individual’s life fulfilment). The subsequent screening study with a broader sample used a smaller number of psychological diagnostic techniques. Following the model ideographic research, emotional intelligence within the discourse on an individual’s life fulfilment was studied with the applied psychotechnical approach (individual psychotherapeutic counselling and group training) and during obtained data analysis. The methodological aspects of applied psychological qualitative methods are the following: the system approach; combined diagnosing and psychological impacts; features of qualitative research (holism, explication of meanings and their interpretations, contextuality, reflexivity, interactivity, non-directiveness, inductive approach to data, situationality, attention to individual cases, etc.); types of qualitative studies - diagnostic, exploration, verification or exploration-verification and options for their combination; principles of qualitative studies - conceptual sensitivity, interpretive reconstruction, reflexivity; validity criteria for qualitative methods, etc. The psychological and pedagogical (formative) experiment allowed the author to integrate both lines of the empirical research by comparing the conclusions from psychotherapeutic narratives with the dynamics between the statement and control examinations. The performed pilot study demonstrated the average level for the most examined indicators, except for intrapersonal intelligence, understanding of emotions and their management, views on human nature, which were below average. Ability to self-transcendence was low. The above-average figures were obtained for the scales of autonomy and personal growth. As a result of factor analysis, 16 factors were identified, the most informative of them was the factor of «An Author – a life-creating agent in the integrative mode of life implementation», which was formed by such indicators as meaningfulness and purpose in life, psychological well-being, existential meaning, self-control, self-acceptance, activity, locus of control-life, etc. The performed screening study of future psychologists revealed that they had only average indicators for the used examining methods, two of which concerned an individual’s abilities of emotional intelligence and associated value dispositions (independent variables), and the other two examined the features of life fulfilment (the dependent variable). Of 8 identified factors, the factor named «An Author – a life-creating agent in the integrative mode of life implementation» explained about a third of the variance. The factor content was determined by the indicators of meaningful existence and understanding of one’s emotions. The factors: «The external vector of emotional intelligence – an Expert», «Authorship’s descriptors», «The internal vector of emotional intelligence – an Insider», «Epigone – Expert – Author», «Observer – Insider – Author», «Self-affirmation as an Authorship’s attribute», «Adaptation as an Epigone’s attribute» described either different modes of life fulfilment, formed by an individual’s emotional and value potential, or the vectors showing the formation of an individual’s corresponding discursive positions during life fulfilment, or the characteristic attributes of these positions. The performed regression analysis revealed that emotional intelligence affected indirectly the life quality, through an individual’s value orientations, as indicated by the correlation analysis. In general, the nomothetic line of the performed empirical research confirmed the triangulation model of emotional intelligence in a discourse on an individual’s life fulfilment. For the purpose of qualitative analysis, the case study method was used, which took into account both the logic of non-classical rationality with the hermeneutic-phenomenological approach and post-non-classical rationality, reflected in the social context of clients’ functioning. Several psychotherapeutic narratives were constructed based on working with clients within the positive psychotherapy methodology. The examined cases were presented in the format of psychotherapeutic narratives, containing the following sections: 1) general information about a client; 2) psychotherapeutic contract and general information about the work; 3) a client’s identity; 4) a social context for a client’s life; 5) a client’s activities; 6) a client’s meanings; 7) a current conflict; 8) an internal conflict; 9) a basic conflict; 10) psychotherapeutic relations; 11) thematic, procedural and effective characteristics of psychotherapy. Attention to qualitative methods allowed the author to test their diagnostic capabilities for examination of emotional intelligence in a discourse on an individual’s life fulfilment. Thus, it was found out that the client S. had an external mode of life fulfilment, a naive-primary type of personality, as well as a combination of paranoid and depressive accentuations. Therefore, the psychotherapeutic work with them should be focused on the development of his bodily sensation, which contributed to the actualization of the internal mode potential with the positions of an Observer and an Insider, emotional competence development and the transition to an integrative mode of life fulfilment. In the case of the client O., the internal mode of life fulfilment, depressive characteristics, and the naive-primary personality type prevailed. Thus, psychotherapeutic work was aimed at unblocking intuition as a mechanism of bodily sensation and decentration as a mechanism of emotional competence, which contributed to the formation of the integrative life fulfilment mode. Other psychotherapeutic narratives represented work with different types of personalities with individually unique combinations of protective mechanisms and with different modes of life fulfilment. The training «I want and need: three life strategies» was developed based at D. Kolb’s learning cycle and L. Mitina’s group development stages, by synthesizing the conceptual-methodological provisions of positive psychotherapy, transactional analysis, psychoanalysis and analytical psychology that were consistent with the triangulation model of emotional intelligence in the discourse of an individual’s life fulfilment. The training paid a balanced attention to the actualization of both value-target and activity-implementing vectors of an individual’s life fulfilment and worked with the affective-intentional instance of «want» (a Child’s ego-state, the archetype of a Shadow, the disposition of «I for myself» and Id function) and the cognitive-normative instance of «must» (a Parent’s ego-state, the archetype of a Person, the disposition of «I am for others», Super-Ego function). The integration of both instances through actualized facilitation and empathy helped develop the integrative mode of a life fulfilment discourse, represented in the creative-voluntaristic instance of «choose» (an Adult’s ego-state, the archetype of Self, disposition of «I am integral», Ego function). The repeated psychological examination of the emotional intelligence indicators in the discourse on an individual’s life fulfilment showed the positive dynamics achieved during the formative experiment.