Медіація як засіб вирішення юридичних конфліктів: праксеологічний вимір

Abstract

Стаття розглядає феномен медіації як дії, сутність яких становить процес примирення конфліктуючих сторін з метою вирішення юридично-правових конфліктів, найбільш м’яку форму вирішення конфлікту, суб’єктна сторона якого доповнюється появою медіаторів, завдання яких - з’ясувати обставини виникнення та розвитку конфлікту. Праксеологічний зміст медіації виводиться із аналізу комунікативних характеристик такого типу вирішення конфліктних ситуацій. Зазначається, що в умовах вирішення конфліктної ситуації просте¬жується плюралізм міжособистісних різнорівневих стосунків, адже йдеться про їх відмінності. The article considers the phenomenon of mediation as an action, the essence of which is the process of reconciliation of conflicting parties in order to resolve legal conflicts, the most mild form of conflict resolution, the subject side is complemented by the emergence of mediators, whose task is to clarify the circumstances of the emergence and development of conflict. Mediation regarded as a form of conscious correlation of positions, allowing for differences, involves identifying their causes, certain unilateralism, limiting the positions of each of the participants in the conflict, acting as a conscious compensation by the subject of the limitedness of his vision of the situation by means of internalizing the position of another. It is proved that the specificity of the path aimed at reconciling the contradictory positions is to formulate specific ideals of a psychological orientation that express the peculiarities of man’s will in a conflict. The ultimate goal is to resolve conflicts, to achieve such interaction of subjects of conflict relations, under which positions are agreed on certain mutually acceptable conditions, which are realized in the establishment of con¬sensus. Mediation as a technology for resolving conflict situations is considered as one of the alternatives to alternative dispute resolution, which can be considered a successful way of reaching a consensus among the subjects of the conflict. Particular attention is paid to the issues of interpersonal communication as a kind of legal communication in mediation, reflecting the praxis component of the solution of the conflict, because, firstly, it reveals the peculiarities of the activities of the actors involved in it, and secondly, it involves setting the threshold of usefulness (practicality) of such actions in order to achieve the result - resolving the conflict on the basis of mutual consent. Practical content of mediation is derived from the analysis of the communicative characteristics of this type of conflict resolution.