Продовження, зміна й припинення застосування примусових заходів медичного характеру: прогалини, міжгалузеві й «внутрішні» суперечності та їх подолання

Abstract

У статті звернено увагу на наявність численних міжгалузевих та «внутрішніх» суперечностей, інших системних недоліків у положеннях вітчизняних Кримінального, Кримінального процесуального кодексу та в Законі України «Про психіатричну допомогу» в частині регламентації ними підстав продовження, зміни чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру та порядку застосування цих заходів. Стверджено, що лише констатація таких недоліків без наведення конкретних пропозицій щодо їх подолання на законодавчому рівні не особливо допоможе працівникам органів, котрі ведуть кримінальний процес. Зазначено, що найкращим способом уникнення правозастосовних помилок у ситуаціях, коли положення нормативних актів викладено нечітко та суперечливо, є не розрахунок на слідування тлумаченню відповідних нормативних положень хай навіть із боку суперавторитетних органів чи осіб, а законодавче коректування таких положень. З огляду на це, автором запропоновано низку змін та доповнень до ст. 95 КК України, ст. 514 КПК України та ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу в частині регламентації ними підстав продовження, зміни та припинення примусових заходів медичного характеру. Указані пропозиції спрямовані на уникнення дублювання положень зазначених нормативних актів, належного врахування предмета правового регулювання, узгодження відповідних положень із задекларованою у Кримінальному процесуальному кодексі України засадою диспозитивності, врахування позицій Європейського суду з прав людини й підходів, відображених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де передбачено гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є право на доступ до правосуддя. The article states the presence of numerous cross-industry and "internal" contradictions, other systemic defects in the provisions of the domestic Criminal and Criminal Procedure Codes and in the Law of Ukraine "On Psychiatric Care" in terms of their regulation of the grounds for continuation, change or termination of the application of coercive measures of a medical nature and the procedure for their application these measures. It is claimed that only stating such shortcomings without specifying specific proposals to overcome them at the legislative level will not particularly help the employees of the bodies conducting the criminal process. It is noted that the best way to avoid law-enforcement errors in situations where the provisions of regulatory acts are unclear and contradictory is not to count on following the interpretation of relevant regulatory provisions, even by super-authoritative bodies or individuals, but to legislatively correct such provisions. In view of this, the author proposed a number of changes and additions to Article 95 of the Criminal Code of Ukraine, Article 514 of the Criminal Procedure Code of Ukraine and Article 19 of the Law of Ukraine "On Psychiatric Assistance in the part of their regulation of the grounds for continuation, change and termination of coercive measures of a medical nature. The specified proposals are aimed at avoiding duplication of the provisions of the specified normative acts, due consideration of the subject of legal regulation, coordination of the relevant provisions with the principle of discretion declared in the Criminal Procedure Code of Ukraine, consideration of the positions of the European Court of Human Rights and the approaches reflected in the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, which provides guarantees of a fair trial, one aspect of which is the right of access to justice.