Поняття, підстави та способи декриміналізації у кримінальному праві України: дисертація

Abstract

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню проблематики декриміналізації діянь у кримінальному праві України. У роботі здійснено теоретичні узагальнення та запропоновано способи розв’язання спірних питань у доктрині кримінального права і практиці його застосування. Виокремлено низку питань, що є достатньо дослідженими; питання, які є дискусійними, а відтак потребують подальших досліджень; а також проблеми, які є малодослідженими чи не досліджувалися взагалі і розв’язання яких матиме вагоме теоретичне і практичне значення. Дисертація складається з трьох розділів. У першому розділі розкрито загальні засади дослідження декриміналізації у кримінальному праві України. З’ясовано, що декриміналізація, як один із основних методів реалізації кримінально-правової політики держави, має бути соціально зумовленою, базуватися на засадах наукової обґрунтованості, врахуванні громадської думки, пріоритету суспільних інтересів, прогнозованості, легітимності та доцільності. Недотримання хоча б однієї з перерахованих ознак має наслідком відсутність ефективності кримінальної політики та її нездатність досягати поставленої мети і реалізовувати заплановані завдання. Політична кон’юнктура була, є і буде головним імпульсом для внесення змін до кримінального закону України в контексті декриміналізації. Поява та розвиток нових суспільно-економічних, політичних, культурних та інших відносин унаслідок реформування сфер життєдіяльності суспільства та науково-технічного прогресу сприяють модернізації кримінального закону. Скасування кримінально-правової заборони повинно максимально відповідати реальним потребам суспільства у кримінально-правовому регулюванні, адже поспішність прийняття змін до кримінального закону призводить як до порушення системності побудови окремих складів кримінальних правопорушень, так і Кримінального кодексу України загалом. Проаналізовано закони України та Пояснювальні записки до відповідних законопроєктів, прийнятих протягом 2003-2023 років, якими вносилися зміни до Кримінального кодексу України у контексті декриміналізації. Встановлено, що причинами виключення кримінальноправових норм із кримінального закону є: потреби удосконалення практики протидії злочинності; виконання міжнародно-правових зобов’язань України; втрата діянням суспільної небезпеки; юридико-технічні причини; врахування принципу верховенства права. Робоча група з питань розвитку кримінального права розробляє концепцію реформування Кримінального кодексу України 2001 року. З’ясовано, що основною тенденцією цієї концепції, втіленої у проєкт нового Кримінального кодексу України, є уніфікація кримінальної відповідальності. Удосконалено науковий підхід, згідно з яким виключення із кримінального закону спеціальної норми за наявності загальної норми свідчить не про декриміналізацію діяння, а про уніфікацію кримінальної відповідальності. Кримінальний закон, як і будь-який інший закон, може бути визнаний неконституційним. Такий закон втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність, якщо інше не встановлено у цьому ж рішенні, але не раніше дня його ухвалення. Рішення органу конституційної юрисдикції мають пряму дію, їхнє застосування не вимагає прийняття окремого закону. Тому для виключення статті Кримінального кодексу України, яка визнана Конституційним Судом України неконституційною, не потрібно приймати окремий закон, щоб виконати таке рішення. Однак постановлення рішення Конституційним Судом України щодо декриміналізації певного діяння не означає, що таке чи подібне суспільно небезпечне діяння неможливо буде криміналізувати у майбутньому. У другому розділі розглянуто теоретичні основи декриміналізації у кримінальному праві України. Розкрито поняття та чинники декриміналізації, виокремлено підстави та принципи декриміналізації діянь у кримінальному праві України. Удосконалено визначення поняття декриміналізації, яке слід розуміти як процес встановлення законодавчим органом держави втрати необхідності, допустимості і (або) доцільності кримінальної відповідальності за будь-яке діяння (дію або бездіяльність), що перестало мати достатній рівень суспільної небезпеки, і закріплення результатів цього процесу – виключення такого діяння з категорії кримінально протиправних. Для правильного скасування кримінально-правової норми потрібно виокремлювати підстави та принципи декриміналізації. На відміну від раніше висловлених позицій, доведено доцільність виділяти підстави і принципи декриміналізації як найбільш уживані чинники декриміналізації; проведено їхнє розмежування. Зазначено, що підстави декриміналізації є зворотними до підстав криміналізації; запропоновано їхню класифікацію. Підстави декриміналізації поділяються на основні і додаткові. Основними підставами декриміналізації є зникнення суспільної небезпеки діяння; ефективність та можливість боротьби із діянням не кримінально-правовими засобами, тобто відсутність соціальної, політичної, економічної або правової потреби. Додатковими вважаємо соціальноекономічні та соціально-психологічні підстави декриміналізації. Для констатації підстави декриміналізації діяння необхідно, щоб одночасно були дві основні підстави декриміналізації та хоча б одна додаткова. Таким чином, підстави декриміналізації відображають внутрішню сторону цього явища. Принципи декриміналізації – критерії та правила, за допомогою яких оцінюють наскільки допустимо та доцільно скасовувати кримінально-правову норму. Сформульовано правило, відповідно до якого декриміналізація повинна здійснюватися на основі всіх принципів декриміналізації в сукупності. Розроблено систему принципів декриміналізації діянь, до якої входять дві основні групи: соціальні і соціально-психологічні принципи декриміналізації (принцип зникнення суспільної небезпечності, принцип домірності позитивних та негативних наслідків декриміналізації, принцип кримінальнополітичної адекватності декриміналізації) та системно-правові принципи декриміналізації, які поділяються на дві підгрупи: загальноправові системні принципи (принцип конституційної адекватності, принцип системно-правової несуперечливості, принцип міжнародно-правової необхідності та допустимості, принцип процесуальної неможливості та недоцільності здійснення переслідування) і кримінально-правові системні принципи (принцип відсутності прогалин у кримінальному законі, принцип визначеності та єдності термінології, принцип коректної декриміналізації діяння, принцип економії репресії). У третьому розділі обґрунтовано значення способів декриміналізації у кримінальному праві України. Удосконалено наукові напрацювання щодо способів декриміналізації у кримінальному праві України. Визначено перелік способів, за допомогою яких здійснюється декриміналізація діянь, зокрема, такі способи поділяються на дві групи: зміна Загальної частини Кримінального кодексу України та зміна Особливої частини Кримінального кодексу України (виключення статті, яка передбачає простий склад кримінального правопорушення, або частини статті, яка передбачає простий склад кримінального правопорушення, у тому випадку, коли одна стаття складається з декількох частин, в яких описано прості склади кримінального правопорушення; використання у диспозиції статті термінів, що позначають більш вузькі поняття; виключення окремої норми із Особливої частини Кримінального кодексу України; звуження хоча б одного елемента складу кримінального правопорушення; виключення частини статті, що передбачає кваліфікований чи особливо кваліфікований склад кримінального правопорушення; виключення будь-яких ознак та наслідків окремих складів кримінальних правопорушень, зокрема шляхом внесення змін до примітки статті Особливої частини Кримінального кодексу України; зміна складу кримінального правопорушення шляхом усунення альтернативних ознак складу кримінального правопорушення). The dissertation deals with the comprehensive study of decriminalizing acts in Ukraine's criminal law. Theoretical generalizations are made, and methods of solving controversial issues in the criminal law doctrine and its application practice are offered. The author elucidates several issues that have been sufficiently studied, issues that are debatable and therefore require further research and problems that could be better researched or have not been studied at all, the solution of which will be of significant theoretical and practical importance. The dissertation consists of three chapters. The first chapter is devoted to the general principles of studying decriminalization in Ukraine's criminal law. It is noted that decriminalization as one of the main methods of implementing the state's criminal law policy should be socially determined, based on the principles of scientific validity, consideration of public opinion, priority of public interests, predictability, legality and expediency. Failure to observe at least one of the listed features results in the lack of effectiveness of the criminal policy and its inability to achieve the set objectives and to implement planned tasks. The author proves that the political situation was, is, and will be the main impetus for changes to Ukraine's criminal law in the context of decriminalization. The emergence and development of new socio-economic, political, cultural and other relations because of reforming various spheres of society's life and scientific and technological progress contribute to the modernization of criminal law. The abolition of criminal prohibition should meet the real needs of society in criminal law regulation as much as possible because the haste to adopt changes to the criminal law leads to both a violation of the systematic construction of particular categories of criminal offences and the Criminal Code of Ukraine in general. The laws of Ukraine and Explanatory Notes to the relevant draft laws of Ukraine, which were adopted during 2003-2023 and amended the Criminal Code of Ukraine in the context of decriminalization, are analyzed. It is established that the reasons for the exclusion of criminal law norms from the criminal law are the need to improve the practice of combating crime, fulfilment of Ukraine's international legal obligations, loss of public danger of act, legal and technical reasons, taking into account the principle of the rule of law. The working group on criminal law development elaborates on reforming the Criminal Code of Ukraine, dated 2001. The primary trend of this concept, embodied in the new Criminal Code of Ukraine project, is the unification of criminal liability. The scientific approach is improved, according to which the exclusion of a special norm from the criminal law in the presence of a general norm indicates not the decriminalization of the act but the unification of criminal liability. The criminal law, like any other law, can be found unconstitutional. Such a law shall only be valid from the date of adoption by the Constitutional Court of Ukraine of a decision on its unconstitutionality if otherwise established in the same decision, but not before the day of its adoption. Decisions of the body of constitutional jurisdiction have a direct effect; their application does not require adopting a separate law. Therefore, to exclude an article of the Criminal Code of Ukraine, which was recognized as unconstitutional by the Constitutional Court of Ukraine, it is unnecessary to adopt a separate law to implement such a decision. However, the Constitutional Court of Ukraine's decision regarding decriminalizing a particular act does not mean that such or a similar socially dangerous act will not be criminalized in future. The second chapter discusses the theoretical foundations of decriminalization in Ukraine's criminal law. The concept and factors of decriminalization are revealed, and the grounds and principles of decriminalizing acts in Ukraine's criminal law are distinguished. The definition of the concept of decriminalization is improved, which should be understood as the process of the legislative body establishing the loss of the necessity, admissibility and (or) expediency of criminal liability for any act (action or omission) that has ceased to have a sufficient level of social danger, and fixing the results of such a process – exclusion of such an act from the category of criminal offences. For the correct abolition of criminal norms, it is necessary to distinguish the grounds and principles of decriminalization. In contrast to the previously expressed positions, the expediency of highlighting the grounds and principles of decriminalization as the most used factors of decriminalization is proved. Their delimitation is carried out. It is established that the grounds for decriminalization are the reverse of the grounds for criminalization; their classification is proposed. Grounds for decriminalization are divided into primary and additional. The primary grounds for decriminalization are the disappearance of the social danger of the act and the effectiveness and possibility of combating the act by noncriminal means, that is, the absence of social, political, economic, or legal need. The socio-economic and socio-psychological grounds are considered additional ones for decriminalization. To determine the grounds for decriminalizing an act, two primary grounds for decriminalization must exist simultaneously and at least one additional one. Thus, the grounds for decriminalization reflect the internal side of this phenomenon. The principles of decriminalization are criteria and rules used to assess how admissible and reasonable it is to abolish criminal norms. A rule is formulated according to which decriminalization should be carried out based on all principles of decriminalization. A system of principles of decriminalization of acts is determined; it includes two main groups: social and socio-psychological principles of decriminalization (principle of disappearance of social danger, principle of proportionality of positive and negative consequences of decriminalization, principle of criminal and political adequacy of decriminalization) and systemic and legal principles of decriminalization, which are divided into two subgroups: general law systemic principles (the principle of constitutional adequacy, the principle of systemic legal inconsistency, the principle of international legal necessity and admissibility, the principle of procedural impossibility and impracticality of prosecution) and criminal law systemic principles (the principle of the absence of gaps in the criminal law, the principle of certainty and unity of terminology, the principle of correct decriminalization of the act, the principle of economy of repression). The third chapter substantiates the importance of decriminalization methods in Ukraine's criminal law. Scientific research on determining methods of decriminalization in Ukraine's criminal law is improved. A list of methods by which acts are decriminalized is defined; in particular, such methods are divided into two groups: changing the General part of the Criminal Code of Ukraine and changing the Special part of the Criminal Code of Ukraine (exclusion of the article that provides for the simple composition of a criminal offence or the part of the article that provides for the simple composition of a criminal offence, in case when one article consists of several parts, which describe the simple components of a criminal offence; the use in the disposition of the article of terms denoting narrower concepts; exclusion of a separate norm from the Special Part of the Criminal Code of Ukraine; narrowing of at least one element of the composition of the criminal offence; exclusion of the part of the article that provides for a qualified or exceptionally qualified component of a criminal offence; exclusion of any features and consequences of separate components of criminal offences, in particular by making changes to the footnote of the article of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine; changing the composition of a criminal offence by eliminating alternative features of the composition of a criminal offence).