Розвиток системи публічного адміністрування за умов правового режиму воєнного стану

Abstract

Мета статті – визначити особливості розвитку національної системи публічного адміністрування за умов правового режиму воєнного стану. З’ясовано, що позиції науковців, які досліджували проблематику публічного адміністрування в умовах правового режиму воєнного стану включають авторське розуміння дихотомії «потреби держави – права людини» в умовах повномасштабної російської збройної агресії. Визначено, що публічне адміністрування як соціальна практика уявляє собою узагальнення позитивного досвіду управлінських систем різного рівня ієрархії з метою консолідації найбільш вдалих управлінських рішень для досягнення актуальних цілей публічної політики у різних сферах суспільних відносин. Акцентовано увагу на тому, що публічне адміністрування, на відміну від державного управління, має не владно-ідеологічний, а технократичний характер. З’ясовано, що за умов правового режиму воєнного стану система публічного адміністрування продовжує виконувати функцію задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, разом з тим існують певні особливості, викликані відмінностями у діяльності публічних адміністрацій, спрямованої на забезпечення ефективної відсічі російські збройній агресії. Поняття публічного адміністрування розглянуто у широкому та вузькому аспекті. Під час дії правового режиму воєнного стану система публічного адміністрування продовжує розвиватися, оскільки припинення такого розвитку означало б не лише стагнацію суспільних відносин у сфері компетенції певної публічної інституції, а й деструктивний вплив на життєдіяльність держави і суспільства. Висвітлено особливості реалізації принципів соціальної справедливості у науці та практиці публічного адміністрування. З’ясовано, що ефективна відсіч російській збройній агресії потребує перегляду та удосконалення правового статусу публічних адміністрацій в аспекті додержання ними принципів соціальної справедливості, особливо під час здійснення дискреційних повноважень. The purpose of the article is to determine the peculiarities of the development of the national system of public administration under the conditions of the legal regime of martial law. The article found out that the positions of scientists who studied the problems of public administration in the conditions of the legal regime of martial law include the author's understanding of the dichotomy “needs of the state – human rights” in the conditions of full-scale Russian armed aggression. It is emphasized that public administration as a social practice represents a generalization of the positive experience of management systems of different levels of the hierarchy with the aim of consolidating the most successful management decisions to achieve current public policy goals in various spheres of social relations. Arguments are given that public administration, in contrast to state management, has not a power-ideological, but a technocratic character. The article found out that under the conditions of the legal regime of martial law, the public administration system continues to fulfll the function of meeting the needs of individuals and legal entities, at the same time, there are certain peculiarities caused by differences in the activities of public administrations aimed at ensuring effective repulsion of Russian armed aggression. The concept of public administration is considered in a broad and narrow aspect. During the legal regime of martial law, the system of public administration continues to develop, since the termination of such development would mean not only the stagnation of social relations in the sphere of competence of a certain public institution, but also a destructive effect on the vital activities of the state and society. Features of the implementation of the principles of social justice in the science and practice of public administration are highlighted. The article found that an effective response to Russian armed aggression requires a review and improvement of the legal status of public administrations in terms of their compliance with the principles of social justice, especially when exercising discretionary powers.