Обставини, що виключають кримінальну протиправність колобораційної діяльності: виклики сьогодення та післявоєнного періоду

Abstract

Війна для України стала складним випробуванням не лише морально-етичного, культурологічного, державницького, економічного, політичного, а і правового характеру. Не доводиться сперечатися про непідготовленість чинного законодавства загалом, та кримінального, зокрема, до викликів сьогодення. Разом із цим, необхідно констатувати досить вчасну та швидку реакцію з боку законодавця на ті процесі, що відбуваються сьогодні у нашому суспільстві та активне намагання привести КК України до умов воєнного стану, про що свідчить не лише пеналізація існуючих кримінально-правових заборон, а і криміналізації нових. Власне одним із таких кроків було встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» [1]. Однак запровадження до КК України ст. 111-1 не вирішує проблематику кримінально-правової оцінки діяльності осіб, які співпрацюють із ворогом, а лише розширює дискусію та виводить її на інший рівень. Зокрема вектор уваги зміщується щонайменше у такі дві площини: 1) перспективи застосування приписів ст. 111-1 КК України, які за своїм змістом є спеціальними відносно такого діяння, як державна зрада (ст. 111 КК України) у після воєнний період. 2) забезпечення балансу між запитом суспільства на справедливе покарання та, як альтернатива, – відновлення справедливості шляхом переслідування колаборантів і так звані суди Лінча. У процесі дослідження встановлено, що в основі такої моделі визначальне місце відіграє інститут обставини, що виключають протиправність діяння. Їх активне застосування під час кримінально-правової оцінки колабораційної діяльності здатне одночасно забезпечити охорону основ Національної безпеки в частині призначення особі справедливого виду та міри покарання. Разом із цим, шляхом недопущення безпідставного переслідування особи, котра співпрацювала із окупаційним режимом забезпечити дотримання прав та свободи людини і громадянина. Зроблено висновок, що такі обставини хоч і є дієвим правовим інститутом противаг та стримувань та умови окупації зумовлюють необхідність переоцінки усталених в науковій літературі поглядів до цього інституту, а також пошуку їх нових форм моделей, які б враховували власне умови війни. Для цього у роботі було використано такі методи дослідження, як філософські, логічні, спеціально-юридичні, метод системного аналізу, формально-догматичні методи. War for our country, not only of a moral, ethical, cultural, state, economic, and political-, but also of a legal nature. There is no argument that the current legislation in general and criminal law in particular, is unprepared for the challenges of today. At the same time, it should be noted that the legislator’s reaction to the processes taking place in our society today is timely and quick enough and that there is an active attempt to bring domestic criminal law provisions in line with martial law, as evidenced not only by the penalization of existing criminal prohibitions but also by the criminalization of new acts. One of these steps was included Article 111-1 in the criminal law. However, the introduction of criminal liability for collaborationism does not solve the problem of criminal legal assessment of the activities of persons collaborating with the enemy, but only expands the discussion and brings it to a different legal level. In particular, the vector of attention shifts to at least the following two areas: 1) the prospects of applying the provisions of Art. 111-1 of the Criminal Code of Ukraine, which are special in their content concerning such an act as high treason in the post-war period 2) ensuring a balance between the public demand for fair punishment and, as an alternative, restoration of justice through the prosecution of collaborators and the so-called Lynch courts. In the course of the study, the author established that the basis of such a model is the institute of circumstances excluding the unlawfulness of an act. Their active application in the course of criminal law assessment of collaboration activities can simultaneously ensure the protection of the national security foundations in terms of imposing a fair type and measure of punishment on the subject of encroachment on them. At the same time, by preventing the groundless persecution of a person who cooperated with the occupation regime, ensure the observance of the rights and freedoms of a person and a citizen. It is concluded that such circumstances, although an effective legal institution of checks and balances, and the conditions of occupation necessitate a reassessment of the views on this institution established in the scientifc literature and a search for their new forms and models which would take into account the actual conditions of war. For this purpose, the author used such research methods as philosophical, logical, special legal, system analysis, and formal dogmatic ones.