Захист спадкових прав шляхом визнання заповіту недійсним

Abstract

Стаття присвячена аналізу чинного законодавства, яке регулює питання недійсності заповіту. Розкрито види недійсних заповітів та сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення норм Цивільного кодексу України. Цивільне законодавство визначає особливості недійсних заповітів, які можуть бути нікчемними та оспорюваними. Такий поділ недійсних заповітів відповідає поділу недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. До оспорюваних заповітів законодавець відносить заповіти у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Заповіт як односторонній правочин не може бути визнаний судом недійсним у зв’язку із його складенням під впливом обману. Не може застосовуватися норма закону про недійсність правочину, вчиненого особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. У зв’язку з тим, що заповіт є одностороннім правочином, також підставою недійсності заповіту не може бути зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою стороною. Підставою недійсності заповіту не може бути факт вчинення заповіту під впливом помилки. З метою недопущення помилок у судовій практиці законодавцю слід чіткіше визначити склади нікчемних та оспорюваних заповітів та їх правові наслідки. Неконкретні формулювання законодавця можуть призвести до зловживання процесуальними правами спадкоємцями під час звернення до суду шляхом подачі необґрунтованих позовів про визнання заповітів недійсними. Введення в цивільне законодавство чітко визначених складів нікчемних та оспорюваних заповітів внесе ясність та зручність у порядок та правові наслідки визнання їх недійсними. The article deals with the analysis of legislation which regulates the invalidity of the will. Solved types of invalid wills and the suggestions for further improvement of the rules of the Civil Code of Ukraine. Civil legislation defnes the features of invalid wills, which may be null and void. This division of invalid wills corresponds to the division of invalid deeds into invalid and contested ones. A will made by a person who did not have the right to do so, as well as a will made in violation of the requirements for its form and certifcation, are null and void. Contested wills include wills in which the will of the testator was not free and did not correspond to his inner will. A will, as a unilateral deed, cannot be recognized by the court as invalid due to its being drawn up under the influence of deception. The rule of the law on the invalidity of a deed committed by a person under the influence of circumstances that are diffcult for him and under extremely unfavorable conditions cannot be applied. In connection with the fact that the will is a one-sided transaction, the invalidity of the will cannot also be the malicious agreement of the representative of one party with the other party. The fact that the will was made under the influence of a mistake cannot be the basis for the invalidity of the will. In order to avoid mistakes in judicial practice, the legislator should more clearly defne the composition of invalid and contested wills and their legal consequences. The legislator's imprecise wording can lead to the abuse of procedural rights by the heirs when they go to court by fling groundless lawsuits to declare wills invalid. The introduction into the civil legislation of clearly defned compositions of invalid and contested wills will bring clarity and convenience to the procedure and legal consequences of declaring them invalid.