Політико-економічний аналіз сектора нематеріальних послуг в Україні: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних положень і розробленню науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення розвитку сектора нематеріальних послуг у вітчизняній економіці. Ефективне функціонування сектора нематеріальних послуг – це життєво необхідна складова розвитку національної економіки. Галузі сектора нематеріальних послуг, а саме: освіта, охорона здоров’я та культура стають визначниками якості життя суспільства. Оскільки галузі цього сектора виступають основними складовими формування людського капіталу, який в свою чергу безпосередньо впливає на економічне зростання країни. Варто наголосити, що у постіндустріальному суспільстві основний наголос здійснюється на переході до економіки знань, центральною характеристикою якої є розвиток творчого та інтелектуального потенціалу людини. Становлення економіки знань в Україні відбувається за наявності сформованої суперечності між об’єктивними закономірностями суспільного розвитку (стосовно потреби в інтелектуалізації суспільства) й умовами її розвитку та реалізації. Це відповідно зумовлює ідеологію формування системи економічного стимулювання, складових цієї системи та взаємозв'язків між ними. Аналіз наукових праць з даної проблематики показав, що в економічній науці сфері послуг приділено значну увагу, проте сектор нематеріальних послуг як об’єкт дослідження залишається поза увагою. Водночас вивчення праць учених-економістів у світлі сучасних тенденцій розвитку економіки та відсутність комплексних досліджень особливостей сектора нематеріальних послуг в Україні дали підстави стверджувати про необхідність подальшого дослідження окреслених проблем, актуалізуючи необхідність продовження теоретичних пошуків у цьому напрямку. Досліджено різні погляди на сутність матеріального і нематеріального виробництва, продукту як результату виробництва, блага – усього того, що може задовольнити потреби людини, згруповано і запропоновано взаємозв’язки цих категорій. Зокрема уточнено категорії “послуга”, “нематеріальна послуга” як форми продукту виробництва, поглиблено наукове розуміння цієї полісистемної категорії. Сформульовано авторське визначення категорії “сектор нематеріальних послуг” як частини сфери послуг, зорієнтованої на створення нематеріальних послуг; сукупності суб’єктів, об’єктів та інститутів, які взаємодіють у процесі створення цих нематеріальних послуг. Висвітлено макро- та мікроекономічний інструментарій дослідження сектора нематеріальних послуг. Визначено, що основні чинники формування попиту та пропозиції на ринку нематеріальних послуг. Встановлено особливості ринкової взаємодії попиту і пропозиції на ринку нематеріальних послуг, які необхідно враховувати при розробці стратегії розвитку ринків нематеріальних послуг. Акцентовано на якісних та кількісних показниках сектора нематеріальних послуг як інструментів аналізу. Розглянуто питання цінової дискримінації у процесі ціноутворення у секторі нематеріальних послуг. З’ясовано, що непостійність якості нематеріальної послуги, асиметрія інформації на ринку нематеріальних послуг, неплатоспроможність попиту та рівень споживчих ризиків є чинниками такого ціноутворення на вітчизняному ринку нематеріальних послуг. За допомогою аналізу теорії людського капіталу встановлено, що інвестиції в освіту, охорону здоров’я і культуру сприяють підвищенню рівня індивідуального людського капіталу. В результаті нарощування останнього отримується інтегральний соціальний ефект, від якого виграє не лише конкретний індивід, а й суспільство загалом. Особливу увагу приділено функціонуванню сектора нематеріальних послуг у контексті третинного сектора командно-адміністративної економіки та його трансформація у постіндустріальному суспільстві. Подано результати дослідження еволюції представників різних економічних шкіл та напрямів економічної науки на роль нематеріальних послуг в економіці. Акцентовано на поглядах дослідників на окремі нематеріальні послуги у контексті чинників розвитку людського капіталу і суспільства загалом. Сьогодні простежується посилення уваги вітчизняних економістів до питань щодо значення нематеріальних послуг у зростанні добробуту суспільства. З’ясовано особливості функціонування вітчизняного сектора нематеріальних послуг. Вивчено якісні зрушення на ринку нематеріальних послуг у процесі його історичної еволюції. Оцінено рівень розвитку галузей сектора нематеріальних послуг на основі побудови інтегрального показника, що дало змогу обґрунтувати нові виклики і тенденції розвитку сектора нематеріальних послуг в постіндустріальній економіці. Визначено основні причини спаду інтегрального показника у сферах освіти та охорони здоров’я за роки незалежності. Проаналізовано рівень фінансування сектора нематеріальних послуг і визначено проблеми його функціонування, обґрунтовано місце і роль сектора нематеріальних послуг в економічному зростанні країни. Удосконалено методику розподілу фінансування галузей сектора нематеріальних послуг на основі побудови таксономічного показника цих галузей. Здійснено аналіз нормативно-правової бази функціонування ринку нематеріальних послуг. Розглянуто основні проблеми інституційного регулювання сектора нематеріальних послуг в Україні. Визначено основні рівні державного регулювання сектора нематеріальних послуг в Україні, подано порівняльну характеристику поняттям “державне управління” та “державне регулювання” та на основі цього запропоновано шляхи модернізації як регулювання, так і управління сектором нематеріальних послуг і розроблено механізм державного регулювання ринку нематеріальних послуг в Україні загалом. Вивчення світового досвіду державного регулювання сектора нематеріальних послуг надали можливість розгляду його застосування в економіці в Україні. Зіставлення доходів (заробітної плати) фахівців сектора нематеріальних послуг (професорсько-викладацького складу, науковців, лікарів, акторів та музикантів) в Україні та світі дало підстави стверджувати, що доходи фахівців сектора нематеріальних послуг у нашій країні одні з найнижчих у світі, що є сьогодні дестимулятором і демотиватором самоудосконалення, розвитку і зростання фахівців у секторі нематеріальних послуг та призводить до зниження конкурентоспроможності установ сектора нематеріальних послуг, втрати наукової еліти через відплив людського капіталу за кордон тощо. Тому першорядним завданням уряду має стати підвищення доходів працівників у галузях сектора нематеріальних послуг до середньоєвропейського. Аналіз зарубіжного досвіду показав, що у провідних країнах найчастіше використовують практику кредитування нематеріальних послуг (частіше – послуг освіти) та страхування (частіше – у сфері охорони здоров’я). Кредитування освіти в Україні має місце, але лише в одному варіанті – цільовий пільговий державний кредит. Інших державних схем кредитування нематеріальних послуг поки що немає. Варто розширити варіації державного кредитування освітніх послуг, а також стимулювати через податкові пільги, активніше кредитування освіти комерційними банками. Акцентовано на позитивному досвіді державного регулювання охорони здоров’я провідних країн за основними показниками здоров’я Японії, Німеччині та США та розглянуто світові практики кредитування освіти комерційними банками та приватними роботодавцями. Узагальнено світовий досвід поліпшення державного регулювання сектора нематеріальних послуг та окреслено перспективи і шляхи його адаптації до українських умов. The thesis deals with research of theoretical and methodological principles and development of scientific and practical recommendations for provision of nonmaterial services sector development in domestic economy. Effective functioning of the non-material services sector is a vital component of the development of the national economy. Branches of non-material services sector, such as education, health care and culture are becoming determinants of the quality of society life. As the branches of this sector are the main components of the formation of human capital, which in its turn directly affects the country’s economic growth. It is worth emphasizing that in post-industrial society the main emphasis is on the transition to a knowledge economy, central characteristic of which is the development of creative and intellectual potential of a person. The formation of the knowledge economy in Ukraine occurs when there is a formed contradiction between the objective laws of public development (in relation to the need for intellectualization of society) and its development conditions and implementation. This accordingly determines the ideology of formation of economic stimulation system, components of this system and the interrelationships between them. The analysis of scientific works on this problem has shown that in the economic science considerable attention is paid to services sector, but the sector of non-material services as an object of research remains out of sight. At the same time, the study of the works of scientists-economists in the light of modern trends in economic development and lack of integrated research of the features of non-material services sector in Ukraine gave grounds to state the necessity for further study of problems above, actualizing the necessity to continue the theoretical researches in this direction. Investigated different views on the essence of material and non-material production, product as a result of production, good – all that can meet human needs, grouped and offered interrelationships between these categories. In particular, specified the category “service” and “non-material service” as a form of product of production, deepened scientific understanding of this polysystem category. Formulated author’s definition of the category “non-material services sector” as part of services sphere oriented to the creation of non-material services; aggregate subjects, objects and institutions that interact in the process of creating these non-material services. Highlighted the macro and microeconomic study tools for non-material services sector research. It is determined that the main factors of demand and supply formation on market of non-material services. Established the features of market interaction of demand and supply on the market of non-material services that should be taken into account while developing the strategy for the development of non-material services markets. The focus is on the qualitative and quantitative indicators of non-material services sector as analysis tools. Reviewed the issues of price discrimination in the process of pricing in nonmaterial services sector. It is found that the inconsistency of non-material services quality, asymmetry of information on the non-material services market, insolvency of demand and level of consumer risks are the factors of such pricing in the domestic non-material services market. Using the analysis of the theory of human capital it is established that investments in education, health care and culture contribute to raising the level of individual human capital. As a result of building up the latter an integral social effect is obtained, from which not only a separate individual wins, but also society as a whole. Particular attention is paid to the functioning of the non-material services sector in the context of the tertiary sector of the command and administrative economy and its transformation in the post-industrial society. Presented the results of the study of the evolution of different economic schools representatives and directions of economic science for the role of nonmaterial services in the economy. The focus is on the views of the researchers on individual non-material services in the context of factors of development of human capital and society as a whole. Nowadays, seen the growing attention of domestic economists to questions about the importance of non-material services in growth of the society welfare. Revealed the peculiarities of functioning of the domestic sector of nonmaterial services. Studied the qualitative changes in the non-material services market in the process of its historical evolution. Estimated the level of development of the non-material services sector branches on the basis of constructing an integral indicator, which gave the opportunity to substantiate new challenges and trends in the non-material services sector development in the postindustrial economy. Determined the basic reasons for the decline of the integral indicator in the spheres of education and health for years of independence. Analyzed the level of non-material services sector financing and identified the problems of its functioning, substantiated the place and role of the non-material services sector in the economic growth of the country. Improved the methodology of distribution of financing of non-material services sector branches on the basis of taxonomic index construction of these branches. Carried out the analysis of the legal and regulatory framework of non-material services sector functioning. Reviewed the main problems of institutional regulation of the non-material services sector in Ukraine. Determined the basic levels of the state regulation of the non-material services sector in Ukraine, given the comparative characteristic of the notion “state administration” and “state regulation” and on the basis of this suggested ways of modernization, regulation and management of the non-material services sector and developed the mechanism of state regulation of the nonmaterial services market in Ukraine in general. Study of the world experience of state regulation of the non-material services sector provided an opportunity to review its application in the economy of Ukraine. Comparison of incomes (wages) of specialists of the non-material services sector (faculty members, academics, doctors, actors and musicians) in Ukraine and in the world gave grounds to assert, that incomes of experts of non-material services sector in our country are one of the lowest in the world, which is today a pacemaker and demotivator of self-improvement, development and growth of specialists in the non-material services sector and leads to a decrease in the competitiveness of the non-material services sector institutions , the loss of the scientific elite through the outflow of human capital abroad and so on. Therefore, the primary task of the government should be to increase of employees’ incomes in the sectors of non-material services to middle European. An analysis of foreign experience has shown that in the leading countries most often use the practice of non-material services lending (more often – education services) and insurance (more often – in the field of health care). Crediting of education in Ukraine takes place, but only in one option – targeted government grants. Other government crediting schemes to non-material services are not available yet. It is worthwhile to expand variations in state crediting of educational services, as well as stimulating through tax privileges, more active crediting of education by commercial banks. It is focused on the positive experience of state regulation of health care of leading countries on the main indicators of health in Japan, Germany and the United States, and examined the world’s educational crediting practices by commercial banks and private employers. Generalized world experience in improving the state regulation of the non-material services sector and outlined the prospects and ways of its adaptation to Ukrainian conditions.