Запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні: дисертація

Abstract

Дисертація охоплює комплексне розроблення теоретичних засад запобігання сексуальному насильству щодо дітей та формулювання науково обґрунтованих кримінологічних рекомендацій, що мають значення для подальшого вдосконалення цього виду юридичної практики в Україні. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, висвітлено ступінь її наукової розробленості, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, а також методологічну й емпіричну бази, наведено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито наукову новизну, вказано на практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації. Перший розділ дисертації «Загальні засади дослідження сексуального насильства щодо дітей» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Стан дослідження у кримінологічній теорії актуальних проблем сексуального насильства щодо дітей» розглянуто історичні аспекти формування й розвитку поняття сексуального насильства щодо дітей. З’ясовано, що в радянській період проблема сексуального насильства, зокрема щодо дітей, замовчувалася, а заходи запобігання цьому явищу зазвичай не планувалися. У кримінологічній теорії сексуальне насильство спочатку розглядалося в контексті жорстокого поводження з дітьми. На сучасному етапі розвитку кримінологічних знань сексуальне насильство – окрема глобальна проблематика, що потребує комплексного вирішення. Акцентовано на відсутності міжгалузевого підходу до планування заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей. За результатами огляду сучасного стану розроблення цього питання у кримінологічній теорії, зокрема, узагальнено висновок про необхідність адекватної кримінально-правової оцінки специфіки проявів сексуального насильства щодо дітей, посилення віктимологічних можливостей запобіжного впливу на прояви сексуального насильства щодо дітей. Констатовано, що окремі аспекти є взагалі недослідженими, а позиції авторів щодо окресленого питання – суперечливими, що не сприяє на практиці запобіганню сексуальному насильству щодо дітей. У підрозділі 1.2 «Поняття сексуального насильства щодо дітей» розкрито зміст термінів «насильство», «сексуальна агресія», «сексуальні зловживання» тощо. Констатовано, що в чинному законодавстві України поняття «сексуальне насильство» вперше закріплено у положеннях Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року. Водночас його вчинення не обмежується осередком родини, а специфічні прояви є різними. Проаналізовано наукові дефініції поняття сексуального насильства щодо дітей, охарактеризовано основні ознаки, що відображають його кримінологічний зміст. Запропоновано авторське визначення сексуального насильства як протиправного використання дитини для задоволення сексуальних потреб винного чи інших осіб, що заподіює шкоду її фізичному, психічному здоров’ю, психосексуальному розвитку та перешкоджає подальшій соціалізації. У підрозділі 1.3 «Форми проявів сексуального насильства щодо дітей» розглянуто родові та видові форми проявів сексуального насильства щодо дітей. Проаналізовано класифікацію проявів сексуального насильства щодо дітей ( за наявністю (відсутністю) фізичного контакту з дитиною; за сферою, де вчинено сексуальне насильство щодо дитини; за специфікою формопроявів сексуального насильства щодо дитини тощо). Зважаючи на те, що сексуальні стосунки з дитиною є можливим проявом сексуальних девіацій, акцентовано на доцільності виокремлення медичних і юридичних форм проявів сексуального насильства. Розділ 2 «Кримінологічна характеристика сексуального насильства щодо дітей» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 «Кримінологічна характеристика злочинних проявів сексуального насильства щодо дітей» зауважено на неналежній інформативності офіційної статистики, підвищеній латентності сексуального насильства щодо дітей в Україні (зазначило 85 % опитаних респондентів), що, зокрема, ускладнює об’єктивну кримінологічну оцінку стану цього явища. Встановлено, що у структурі злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи головно відведено місце зґвалтуванням (43,5%), задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (30,5%), розбещенням неповнолітніх (20,9%), що опосередковано може свідчити про наявність сексуальних девіацій у осіб, які їх вчиняють. Вивчено поширеність сексуального насильства за регіонами держави, місцем учинення, часом тощо. Проведено порівняльний кримінологічний аналіз окремих злочинних форм сексуального насильства щодо дітей. У підрозділі 2.2 «Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили сексуальне насильство щодо дітей» з’ясовано, що здебільшого мотивом сексуального насильства щодо дітей є задоволення статевої пристрасті (55,5% ), тоді як злочинні прояви сексуального насильства щодо дітей, що не належать до категорії статевих, за правило, мають корисливий мотив. З-поміж осіб, які вчинили сексуальне насильство щодо дитини, 35% –раніше суджені. Узагальнено кримінологічний портрет особи, яка зазвичай вчиняє сексуальне насильство щодо дитини, а саме: особа чоловічої статі у віці 18–35 років, громадянин України, який, за правило, є знайомим чи родичем жертви, непрацюючий, зі середньою чи середньо-спеціальною освітою. У такої особи переважно відсутній постійний сексуальний партнер або ж простежуються певні сексуальні девіації, що здебільшого обумовлює застосування сексуального насильства щодо дитини. У підрозділі 2.3 «Загальна характеристика дитини-жертви сексуального насильства» розкрито зміст соціально-демографічних, інтелектуальних, морально-психологічних, фізіологічних та інших ознак, що найбільш притаманні дітям-жертвам сексуального насильства. Досліджено механізм їх віктимізації. Удосконалено типологію дітей-жертв сексуального насильства залежно від вікових особливостей їх поведінкових проявів: дитина-жертва з відверто провокуючою поведінкою; дитина-жертва, яка через зовнішні обставини та всупереч своїй волі потрапила у віктимно небезпечну ситуацію; дитина-умовно добровільна жертва, яка займається проституцією, залучена до порноіндустрії тощо; дитина-жертва фізичного чи психічного примусу; дитинажертва введення в оману, що опинилася у віктимній ситуації внаслідок застосованого до неї обману чи зловживання довірою, а подекуди й скористання насильником відставання її інтелектуального розвитку. Узагальнено кримінологічні ознаки дітей-жертв сексуального насильства в сім’ї. Розділ 3 «Система запобігання сексуальному насильству щодо дітей» складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 3.1 «Кримінологічний аналіз організаційно-правового забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей» констатовано, що сучасне організаційно-правове забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні передусім ґрунтується на ратифікованій 27 лютого 1991 р. Верховною Радою України Конвенції про права дитини. Систематизовано напрями, за якими найбільш продуктивно розвивалися організаційно-правові засади запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей в Україні. Доведено доцільність подальшого удосконалення організаційно-правового забезпечення на системному рівні та з активнішим залученням до цього процесу громадськості. У підрозділі 3.2 «Загальносоціальні засади запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні» визначено пріоритетні сфери застосування заходів загальносоціального характеру у рамках запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Запропоновано комплекс соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-виховних, культурологічних, медикосоціальних та інших загальносоціальних заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей. У підрозділі 3.3 «Спеціально-кримінологічне запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні» з’ясовано особливості, які ускладнюють спеціально-кримінологічне запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Визначено комплекс першочергових завдань та заходів реалізації спеціальнокримінологічного запобігання, зокрема у напрямі кримінологічної протидії проявам сексуального насильства щодо дітей, із використанням комп’ютерних технологій і мережі Інтернет. Вказано на недостатність кримінологічного забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей за межами осередку сім’ї. Досліджено сучасні форми та методи спеціальнокримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей та узагальнено комплексні рекомендації щодо подальшого удосконалення діяльності відповідних суб’єктів. Сформульовано кримінологічні рекомендації щодо методики реалізації «корекційної програми». У підрозділі 3.4 «Віктимологічний напрям запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні» доведено, що сервісний метод належить розглядати як базисний метод віктимологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Окреслено першочергові завдання віктимологічного напряму запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Підсилено аргументацію про віктимологічну профілактику як центральну ланку у системі віктимологічного впливу на злочинні прояви сексуального характеру щодо дитини. Представлено поетапну модель віктимологічного впливу залежно від стадій розвитку сексуального насильства щодо дитини. Узагальнено комплекси першочергових заходів у рамках ранньої, безпосередньої віктимологічної профілактики та віктимологічної профілактики рецидиву сексуального насильства щодо дитини. Доведено, що в ієрархії методів віктимологічного запобігання провідне місце відведено методу сервісу та визначено його кримінологічний зміст. За результатами кримінологічного аналізу підтверджено доцільність внесення низки змін та доповнень до положень чинного законодавства України, зокрема до Законів України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». The dissertation deals with the comprehensive elaboration of theoretical principles of prevention of sexual violence against children and formulation of scientifically grounded criminological recommendations that are important for further improvement of this type of legal practice in Ukraine. In the introduction, the author substantiates the relevance of the chosen topic of the dissertation; elucidates the degree of its scientific elaboration; determines the object and subject of the study, its purpose and tasks, as well as the methodological and empirical bases, the relationship of the work with scientific programs, plans, themes; reveals the scientific novelty and the practical significance of the obtained results and gives data on their approbation. The first section of the dissertation «General principles of the study of sexual violence against children» consists of three subdivisions. In subsection 1.1, «The state of the study of the actual problems of sexual violence against children in the criminological theory», historical aspects of the formation and development of the concept of sexual violence against children are investigated. In particular, it is proved that during the Soviet period the problems of sexual violence against children were concealed, and measures to prevent that phenomenon, as a rule, were not planned. In criminological theory, sexual violence was initially considered in the context of child abuse. At the present stage of development of criminological knowledge, sexual violence is considered as a separate global problem that requires a comprehensive solution. Attention is paid to the lack of an inter-branch approach to planning measures to prevent sexual violence against children. According to the results of the review of the current state of the development of this issue in the criminological theory, it is concluded that there is the need for adequate criminal and legal assessment of the peculiarities of manifestations of sexual violence against children, enhancement of victimological possibilities of preventive influence on manifestations of sexual violence against children. It is stated that certain aspects have not been investigated at all, and the scientists standpoints on the above-mentioned issue are controversial, and it does not contribute to the practice of preventing sexual violence against children. In subsection 1.2, «The concept of sexual violence against children», the meaning of the terms «violence», «sexual aggression», «sexual abuse», etc. is revealed. It is stated that in the first time in the current legislation of Ukraine, the concept of «sexual violence» is embodied in the provisions of the Law of Ukraine «On the Prevention of Domestic Violence» of November 15, 2001. At the same time, its commission is not limited by the family, and its specific manifestations are diverse. The scientific definitions of the concept of sexual violence against children are analyzed, the main features, which reflect the criminological content of this concept, are described. The author proposes the definition of sexual violence as an unlawful use of a child to meet the sexual needs of a perpetrator or other persons, which causes damage to his/her physical, mental health, psychosexual development and hinders further socialization. In subsection 1.3, «Forms of manifestations of sexual violence against children», generic and specific forms of manifestations of sexual violence against children are examined. Classifications of manifestations of sexual violence against children are analyzed (by the presence (absence) of physical contact with the child, by the area where sexual violence against a child was committed, by the peculiarities of forms that manifest sexual violence against a child, etc.). Taking into account that sexual intercourse with a child is a possible manifestation of sexual deviations, attention is drawn to the expedience of distinguishing between medical and legal forms of sexual abuse. Section 2, «Criminological characteristic of sexual violence against children», consists of three subdivisions. In subsection 2.1, «Criminological characteristic of criminal manifestations of sexual violence against children», the author focuses on inadequate informational content of official statistics, increased latency of sexual violence against children in Ukraine (noted by 85% of respondents), which, in particular, complicates an objective criminological assessment of the state of this phenomenon. It is generalized that in the structure of crimes against sexual freedom and sexual inviolability, the leading role is assigned to rape (43.5%), unnatural gratification of sexual desire (30.5%), debauchery of minors (20.9%), which can indirectly testify the presence of sexual deviations in persons who commit them. The prevalence of sexual violence by the regions of the state, place of commitment, time, etc. is investigated. A comparative criminological analysis of certain criminal forms of sexual violence against childrens is carried out. In subsection 2.2, «Criminological characteristic of persons who committed sexual violence against children», it is noted that in the vast majority of cases, the motive for sexual violence against children is gratification of sexual desire (55.5%). However, committing criminal acts of sexual violence against children, which do not belong to the category of sexual crimes, is subordinated to lucrative impulse. 35% of persons who committed sexual violence against a child were previously convicted. The criminological portrait of a person who usually commits sexual violence against a child is generalized, namely: a male between the ages of 18 and 35, a citizen of Ukraine, who is usually an acquaintance or relative of a victim, unemployed, with secondary or secondary specialized education. Such a person has not mainly a permanent sexual partner or has certain sexual deviations that in most cases determine the use of sexual violence against children. In subsection 2.3, «General characteristic of a child-victim of sexual violence», the content of socio-demographic, intellectual, moral and psychological, physiological and other features that are the most inheretent to children-victims of sexual violence is revealed. The mechanism of their victimization is investigated. The typology of children-victims of sexual violence has been improved, depending on the age characteristics of their behavioral manifestations: a child-victim with a distinctly provocative behavior; a child-victim, who, due to external circumstances and regardless of his/her will, fell victim to a dangerous situation; a childconditionally voluntary victim, engaged in prostitution, involved in the porn industry, etc; a child-victim of physical or mental coercion; a child-victim of misrepresentation who found oneself in the victimful situation, taking into consideration the use of fraud against him/her or abuse of trust, and sometimes the violetors use of his/her developmental lagging. In addition, the criminological features of children-victims of sexual violence in the family are summarized. Section 3, «The system of preventing sexual violence against children», consists of four subdivisions. In subsection 3.1, «Criminological analysis of organizational and legal provision of preventing sexual violence against children», it is proved that the formation of the modern organizational and legal provision to prevent sexual violence against children in Ukraine is primarily connected with the ratification of the Convention on the Rights of the Child by the Verkhovna Rada of Ukraine on February 27, 1991. The directions, in which organizational and legal principles of preventing sexual abuse of children in Ukraine were productively developed, are systematized. The expediency of their further improvement at the system level and with active involvement of the public in this process is revealed. In subsection 3.2, «General social principles of preventing sexual violence against children in Ukraine», preferential areas of the application of measures of general social nature to prevent sexual abuse of children are determined. The complex of socio-pedagogical, socio-economic, socio-educational, cultural, socio-medical and other general social measures to prevent sexual violence against children is proposed. In subsection 3.3, «Special criminological prevention of sexual violence against children in Ukraine», the author clarifies the peculiarities that complicate special criminological prevention of sexual violence against children. The complex of preferential tasks and measures of implementing special criminological prevention and, in particular, criminological counteraction to manifestations of sexual violence against children, using the possibilities of computer technology and the Internet, is determined. The lack of criminological provision to prevent sexual violence against children outside the family is indicated. The modern forms and methods of special criminological prevention of sexual violence against children are investigated and general recommendations for further improvement of the activity of the relevant subjects are summarized. Criminological recommendations on the methodology for implementing the «correction program» are formulated. In subsection 3.4, «Victimological direction of preventing sexual violence against children in Ukraine», the author proves that the service method should be considered as the basic method of victimological prevention of sexual violence against children. The preferential tasks of the victimological direction of preventing sexual violence against children are outlined. The arguments in support of victimological prevention as the central link in the system of victimological influence on criminal sexual manifestations against a child are improved. A gradual model of victimological influence, depending on the stages of the development of sexual violence against the child, is presented. Complexes of preferential measures in the framework of early, direct victimological prevention and victimological prevention of relapse of sexual violence against a child are summarized. It is proved that in the hierarchy of methods of victimological prevention, the leading place is given to the service method and its criminological content is determined. According to the results of the criminological analysis, it is reasonable to introduce a number of changes and amendments to the provisions of the current legislation of Ukraine and, in particular, the Laws of Ukraine «On Preventing and Combating Domestic Violence», «On the Bodies and Services for Children and Special Institutions for Children».