Юридично значуща поведінка: загальнотеоретична характеристика: автореферат

Abstract

У дисертації проведено комплексне теоретико-правове дослідження комплексу загальнотеоретичних питань щодо характеристики сучасної суті, поняття й ознак юридично значущої поведінки, визначення в контексті транзитивності її місця в системі соціальної життєдіяльності людини через виявлення темпорально-просторових особливостей, а також, співвідношення правомірної і неправомірної поведінки, дії та бездіяльності. Обґрунтовано, що багатозначність поняття «поведінка» в суспільних науках великою мірою позначилась на тлумаченні юридично значущої поведінки у правових ученнях, адже право – один з найважливіших інструментів управління поведінкою особи. Зазначено, що поведінка людини – це вияв цілеспрямованої активності соціального суб’єкта, спрямований на практичну взаємодію з навколишнім середовищем задля самореалізації та підтримання свого існування. Визначено сучасну концепцію цілісного підходу до трактування юридично значущої поведінки людини (особи) в нових стрімко змінених умовах перебудови світових і вітчизняних політичних, воєнних, економічних, соціальних змін з метою уточнення, доповнення соціально значущої (позитивної чи негативної), свідомо-вольової поведінки (окремих індивідів, колективів або груп людей), яка виражена у формі конкретних фізичних дій або бездіяльності, має бути врегульована (передбачена) сучасними нормами права, підконтрольна державі та має спричиняти ефективні юридичні наслідки. Запропоновано авторське тлумачення юридично значущої соціальної поведінки, як дії або бездіяльності, врегульованих нормами права (позитивна або негативна), що може мати юридичну кваліфікацію поведінки людини (особи) як амбівалентної тілесно – душевно – духовної істоти, яка наділена інтелектуальними та вольовими якостями, що регламентується регулятивними нормами, рішеннямисуб’єктів правозастосування (судами), а в окремих випадках – охоронними та заохочувальними нормами у площині верховенства права. Акцентовано, що поведінка набуває юридичної значущості у тому разі, коли вона може бути оцінена з погляду вимог правових норм. При цьому норми права можуть впливати тільки на вольові дії особи, які підконтрольні свідомості людини. Якщо особа свідомо не контролює свої дії, припис норми не може бути нею реалізований. Норми права, своєю чергою, містять формально-обов’язкові критерії, на підставі яких можна дати юридичну оцінку відповідності або, навпаки, невідповідності поведінки нормі права. У першому випадку юридична значущість поведінки полягатиме у правомірності такої поведінки, у другому – у протиправності та можливості настання негативних юридичних наслідків. Юридично значущою також може бути така поведінка, яка формально не суперечить, проте і може не відповідати нормі права. Така поведінка є, зокрема, наслідком зловживання правом. При визначенні видів юридично значущої поведінки мають значення не лише норми права, які її регламентують, але й рішення суб’єктів правозастосування, насамперед – судів. В умовах відсутності усталеної судової практики, можливі парадоксальні ситуації, в яких ідентична юридично значуща поведінка щодо одних суб’єктів може вважатися правомірною, а щодо інших неправомірною. У праві можна використовувати превентивні засоби впливу на негативну поведінку людини. До них можна віднести профілактику правопорушень як крайнього вияву негативної поведінки людини та профілактику окремих видів негативної поведінки людини. Виникнення концепції про профілактику соціально негативної поведінки – історично неминучий процес, що відображає діалектику суспільних відносин. Вивчення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень та аморальним проявам, визначаються потребами практики боротьби із цими соціальними відхиленнями. На загальносоціальному рівні запобігання здійснюється в результаті поєднання правових, економічних, політичних, ідеологічних, організаційних та інших заходів, що не мають своїм спеціальним призначенням боротьбу зі злочинністю й запобігання злочинам. Цей вид попередження виступає як засіб, завдяки якому в суспільстві повинен знижуватися рівень злочинності. The dissertation deals with the comprehensive theoretical and legal research of the complex of general theoretical issues concerning the characteristics of the modern essence, concept and features of legally meaningful behaviour. In the context of the transitivity, the determination of its place in the system of the social life of man throughfinding temporal and spatial features, as well as the correlation of a legitimate and unlawful behaviour, action and inaction are carried out. The multiformity of the concept of "behaviour" in the social sciences largely reflected on the interpretation of legally meaningful behaviour in the legal doctrines, because law is one of the most important management tools of human behaviour. Human behaviour is a manifestation of purposeful activity of the social subject, aimed at practical interaction with the environment for the sake of self-actualization and maintenance of the existence. The author defines the modern conception of a holistic approach to the interpretation of legally meaningful behaviour of man (person) in the new rapidly altered conditions of the restructuring of the world and domestic political, military, economic, and social changes in order to clarify, supplement socially relevant (positive or negative), consciously volitional behaviour (of specific individuals, groups, or groups of people), which is expressed in the form of specific physical actions or inactions and it should be regulated by (provided with) the modern norms of law, be under the control of the State and cause effective legal consequences. The author also proposes the interpretation of legally meaningful social behaviour as an action, or inaction, regulated by the norms of law (positive or negative) that may have legal qualification of behaviour of man (person) as ambivalent bodily – mental – spiritual being that is endowed with intelligent and volitional qualities, and it is governed by the regulatory standards, decisions of the enforcement subjects (by courts), and in some cases – the protective and promotional standards in the rule of law. Behaviour has a legal significance, when it can be assessed in terms of the requirements of the legal norms. The norms of law can influence only volitional actions of a person, which are under the control of the human consciousness. If a person does not consciously control his/her actions, he or she cannot realize legal provisions. The norms of law, in turn, contain formal and mandatory criteria, based on which you can give a legal assessment of the conformity or nonconformity of the behaviour to the norm of law. In the first case, the legal significance of the behaviour consists in the legitimacy of such behavior; in the second case, the legal significance of the behaviour consists in the illegality and possibility of attachment of negative legal consequences. Legally meaningful behaviour does not formally contradict the norm of law; however, it may not correspond to the norm of law. This behaviour is a consequence of the abuse of law. When determining the types of legally meaningful behaviour, the value has not only the norms of law, which regulate it, but also the decisions of the subjects of law, primarily the courts. In the conditions of absence of established court practice, there are possible paradoxical situations, in which identical legally significant behaviour of some subjects may be considered legitimate, but in the other cases – unlawful. In law, you can use preventive measures of influence on a negative behaviour. They include prevention of delinquency as an extreme manifestation of negative human behaviour and the prevention of certain types of human behaviour.The emergence of the conception of prevention of the socially negative behaviour is historically inevitable process that reflects the dialectics of social relations. Study and elimination of the causes and conditions that contribute to crimes commission and immoral manifestations, are determined by the needs of practice dealing with these social deviations. At the general social level, prevention is carried out as a result of a combination of legal, economic, political, ideological, organizational and other measures that do not have their own special purpose of the fight against crime and prevention of crimes. This type of prevention is considered as a means, thanks to which the society must reduce the level of crime.