Політико-правова доктрина Хрестоносного руху доби Середньовіччя: дисертація

Abstract

Дисертація присвячена комплексному дослідженню політико-правової доктрини Хрестоносного руху доби Середньовіччя в контексті аналізу її теоретико-методологічних та історико-правових детермінантів становлення та розвитку на основі розробленої авторської концепції її доктринальних засад. Автором проаналізовано місце та роль Хрестоносного руху в системі державно-правових регуляторів суспільно-політичного життя християнського світу в добу Середньовіччя, досліджено ідейні засади та доктринальні особливості Хрестоносного руху в теологічній та політико-правовій думці Середньовіччя та значення Хрестоносного руху для суспільно-політичного та державно-правового розвитку Європи. Виокремлено концептуальні засади формування політико-правової доктрини Хрестоносного руху доби Середньовіччя в контексті яких досліджено вплив Хрестоносного руху на розвиток канонічного права та юридичної науки, головні чинники Папської реформації в добу Середньовіччя та історико-правові засади становлення духовно-лицарських орденів. В роботі відображено значення політико-правової доктрини Хрестоносного руху для розвитку етнічних українських земель. З’ясовано роль християнства та вплив католицизму на державотворчі процеси Київської Русі та Галицько-Волинської держави, а також політико-правові аспекти європейської інтеграції Київської Русі та Галицько-Волинської держави в період Хрестоносного руху. З’ясовано, що питання феномена Хрестоносного руху широко подано у світовій і вітчизняній науковій думці, однак, здебільшого, праці, присвячені цьому непересічному явищу носили фрагментарний, регламентований характер і стосувалися, переважно тих процесів, які безпосередньо характеризували його перебіг, причини та наслідки. Вказано, що в процесі вивчення історичного, суспільного та державно-правового змісту подій, що мали місце у ХІ–ХІІІ ст. в Європі та на Близькому Сході, в науковий обіг було введено особливий термін – «Хрестоносний рух». Цей термін аналізувався, переважно, в історичному аспекті та носив чітко виражений теологічний характер. Основою такого аналізу були релігійні, духовні, світоглядні, ментальні чинники, які характеризували проблематику Хрестоносного руху. Підкреслено, що у західній та східній історіографії Хрестоносного руху яскраво простежуються ключові напрями, в контексті яких здійснювався аналіз цього явища. В їх основі присутні п’ять головних чинників: 1) державнополітичне та соціально-економічне становище Європи в ХІ – ХІІІ століттях; 2) церковна та канонічна реформація Західної Католицької церкви; 3) ідея визволення «Гробу Господнього» від невірних; 4) паломництво до християнських святинь Близького Сходу; 5) феномен Священної війни за Святу землю, у якій були поєднані духовно-світоглядні та сакральні мотивації із військово-політичними амбіціями. Вказано на те, що ще задовго до початку Хрестоносного руху на Схід Римська католицька Церква стає головним виразником ідей та доктрин середньовічного суспільства і, спираючись на величезні земельні і грошові ресурси, займає домінуюче місце у тодішньому феодальному суспільстві. Як провідний ідеологічний інститут, а також виразник політико-правової доктрини доби Середньовіччя, Церква здійснює комплекс заходів щодо посилення суспільної та політичної згуртованості, а також об’єднання середньовічного феодального світу, сміливо втілюючи план створення вселенської папської теократичної феодальної держави. Заради досягнення цієї мети папство за допомогою низки заходів усіляко пристосовувалось до еволюційних процесів у середньовічному соціумі, а також забезпечувало його необхідними духовними гаслами. Це, зокрема, знайшло своє відображення у проведенні реформації Католицької Церкви, котру розпочали ченці монастиря Клюні, суть якої полягала у підпорядкуванні всього світського духовенства чернецтву, а також у домінуванні над світською владою. Клюнійці прагнули створити сильну централізовану церковну організацію і тому сприяли звеличенню папської влади. В цей час і самі римські Папи проводили централізаторську політику в Католицькій Церкві. Звичайно, вони вступили в союз з клюнійцями, побачивши в них свою опору. Зазначено, що Католицька Церква виявилась готова до таких змін, що знайшло своє відображення у формуванні нової державно-правової доктрини, звичайно, не без участі клюнійців. Найбільш яскраво це виражалось у програмі так званої «папської теократії», тобто «встановлення верховної влади Папи в церковних і світських справах», яку висунув у 1075 році Папа Григорій VII і сформулював її у своєму знаменитому «Dictatus Papae» («Диктаті Папи»). За його задумом, до цієї теократичної монархії повинні були увійти всі християнські держави. Крім того, Папа Григорій VІІ та інші відомі богослови проповідували існування правового порядку не тільки в середині окремих держав, але й у міжнародній сфері. Ідея теократичної монархії мала величезний глибинний зміст, оскільки вперше була висловлена теорія об’єднаної Європи на основі християнської віри, що однозначно повинно було позитивно вплинути на її політичний, соціально-економічний, культурний та духовний розвиток. Тому Григорій VII та інші реформатори прийшли до висновку, що вони, для досягнення своєї кінцевої мети, повинні вирішити чотири тактичні завдання. По-перше, їм необхідно було створити нові склепіння старого права, для демонстрування того, що їх метою була легітимація духовної традиції. Подруге, створити нові закони, які стануть опорою їх програми, заповнюючи прогалини в існуючому зводі правових норм. По-третє, вони повинні були розвинути відповідні процедурні механізми, а нові суди, що мають діяти більш ефективно, повинні були виправляти порушення церковного права. І, по-четверте, церкві були потрібні нові і дієвіші способи, ніж ті, які були в наявності, для виявлення правопорушників і передачі їх судам. Григорій VII підвів латинську теологію впритул до священної війни, стверджуючи, що Папа також має повне право збирати армії, щоб воювати за Бога і латинську церкву. Він також далеко просунувся у справі обґрунтування концепції освяченого насильства в рамках спокути – ідеї, яка стане суттю Хрестоносного руху. Проте Григорія не можна вважати головним творцем Хрестових походів, тому що він явно не зумів обґрунтувати серйозну і переконливу ідею священної війни, яка знайшла б відгук у християн Європи. Отже, встановлено, що Папська реформація Католицької Церкви у добу Середньовіччя, проведена, зокрема, й завдяки участі клюнійських ченців, мала визначальний характер і для самої Католицької Церкви, і для усієї Європи загалом. Це був одним з вирішальних чинників для розвитку церковного та канонічного права, яке остаточно сформувалось упродовж ХІІ – ХІІІ століття та відображало головні ідейні та політико-правові засади католицизму. З огляду на наведене вище акцентовано на ролі клюнійського кліру, а також на формулюванні постулатів унікального за своєю суттю «клюнійського права», ідеї та концепції якого відобразились на розвитку європейської правової системи. Встановлено, що в рамках цих реалій, сама ідея визволення християнських реліквій, оспіваних у Святому Письмі, була позитивно сприйнята і на руських землях, оскільки починаючи з Х століття вони стали об’єктом для здійснення прощ. У той же час ідея збройного походу християнських паломників не знайшла належного схвалення у православному давньоруському середовищі. Це було зумовлено не тільки наслідками Великої церковної схизми, але й самим ментальним розумінням неможливості сприймати Хрестоносний рух у контексті військово-визвольної місії. Зауважено, що у правовому полі Хрестоносний рух у європейській та у вітчизняній історіографії практично не досліджувався. З огляду на це, пропонована наукова праця є першою спробою проаналізувати це явище з точки зору формулювання концептуального змісту політико-правової доктрини Хрестоносного руху доби Середньовіччя. Сформовано цілісну теоретичну конструкцію щодо розуміння та суті політико-правової доктрини Хрестоносного руху доби Середньовіччя. Аналіз політико-правової доктрини здійснено через призму концептуальних ідей та теорій про державно-правові явища та процеси, що становлять найважливіші детермінанти її формування та сутності. З огляду на це, політико-правову доктрину запропоновано розуміти як систему поглядів, теорій та учень про особливості державно-правового розвитку, що виражені у концепціях, в основі яких лежить притаманна для певного історичного періоду ідейно -теоретична та ідеологічна основа. При цьому ідеологічна основа визнана методологічним стержнем політико-правової доктрини, за допомогою якого вирішуються основні проблеми державно-правового і суспільного розвитку. Охарактеризовано християнську концепцію влади, як вагомого першоджерела формування політико-правової доктрини доби Середньовіччя. Підкреслено, що важливим елементом канонічного права став інститут папських легатів, який виник під час Хрестоносного руху для контролю застосування норм канонічного права і здійснення папської політики. Папські легати функціонували як роз’їзні судді, послані з Риму розбирати розбіжності і спірні питання, які місцева влада була нездатна або не бажали вирішувати самостійно. Легатам, як і синодам, передбачалося доручити відразу кілька різних функцій одночасно. Вони були слідчими, уповноваженими розкривати все те, що відбувалося на місцевому рівні. Вони були законодавцями, уповноваженими оголошувати правила для регіону, в який вони були послані. Визначено, що головною силою армії хрестоносців було лицарство, розквіт якого припадає саме на ХІІ–ХІІІ ст., тобто на період Хрестових походів. Зауважено, що в контексті дослідження вагоме значення відведено середньовічному лицарству, що об’єдналось у духовно-лицарські ордени, діяльності духовно-лицарських орденів в контексті їх історичного становлення та розвитку. Такий аналіз дозволив мовити про формування основних постулатів орденського права, основами якого, без сумніву, можна вважати численні акти правотворчої діяльності духовно-лицарських орденів у вигляді Уставів, Статутів, рішень Капітулів та ін. Ці документи мали колосальне значення з точки зору його інноваційного змісту (що не було характерним для Уставів інших орденів та церковних інституцій), оскільки він надавав Великому Магістру Ордену право змінювати певні правила в силу тих чи інших обставин, що зробило його доволі революційним для тієї епохи та вплинуло на розвиток церковного та канонічного права, а також дозволило говорити про появу специфічного орденського права. Підкреслено, що завдяки діяльності Ордену Тамплієрів в Європі сформувалась потужна банківська та фінансово-кредитна система. Запозичивши досвід мусульманських країн під час перебування у Святій землі, тамплієри започаткували нові технології у сільському господарстві, медицині, архітектурі, топографії, мореплавстві та суднобудуванні, літературі. Суттєвий вплив мала діяльність духовно-лицарських орденів на становлення, розвиток та реформування церковного та канонічного права, яке без сумніву, значною мірою почало пристосовуватись не тільки до потреб самої Церкви, але й до більш ефективного регулювання відносин із світською владою, що однозначно позитивно вплинуло на розвиток Європи загалом. Підкреслено, що взаємодія християнського світогляду і правової системи, що формувалася на Русі, відбувалася також і на такому структурному рівні правової системи, як рівень правосвідомості і правової культури. Церковне право у давньоруський період стає найважливішим і найавторитетнішим компонентом правової системи і, на відміну від інших індивідуальнодисциплінуючих систем, сприяло зміцненню соціальної дисципліни. Розвиток давньоруського суспільства вимагав додаткових регуляторів суспільної поведінки, і ті варіанти нової соціальної поведінки, що сформувалися під впливом християнства, виявилися актуальними і затребуваними в Київській Русі, вони визначали і детермінували правову поведінку населення. Зазначено про те, що Папа Римський дуже уважно приглядався до релігійних і політичних справ в Україні-Русі. Підкреслено, що протягом ХІ–ХІІ ст. на західних територіях Київської Русі спостерігається значне піднесення двох удільних князівств – Галицького та Волинського. Ці князівські землі підтримували активні міжнародні відносини з провідними європейськими країнами, Візантією тощо. Це зумовлювало перспективу їх подальшого об’єднання в єдину державу, вироблення європейського вектору розвитку, а також зміцнення їх ролі та впливу на політичну ситуацію в Європі. Встановлено, що головними напрямами зовнішньополітичної діяльності Галицько-Волинського князівства у 40–50-х роках ХІІІ ст. можна вважати активізацію дипломатичних відносин з провідними європейськими державами, де особливого значення набули зовнішньополітичні зв’язки із Римом, зокрема, у питаннях щодо прийняття католицизму та можливої релігійної унії, а також створення союзу християнських католицьких держав по організації хрестового походу проти монголо-татар. The dissertation is devoted to the complex research of the political and legal doctrine of the Crusades of the Middle Ages in the context of the analysis of its theoretical-methodological and historical-legal determinants of formation and development on the basis of the developed author's concept of its doctrinal principles. The author analyzes the place and role of the Crusades in the system of state and legal regulators of socio-political life of Christendom in the Middle Ages, explores the ideological principles and doctrinal features of the Crusades in theological and political thought of the Middle Ages and the importance of the Crusades for socio-political legal development of Europe. The conceptual bases of formation of political and legal doctrine of the Crusades of the Middle Ages in the context of which the influence of the Crusades on the development of canon law and jurisprudence, the main factors of the Papal Reformation in the Middle Ages and historical and legal bases of formation of spiritual and knightly orders are singled out. The paper reflects the importance of the political and legal doctrine of the Crusades for the development of ethnic Ukrainian lands. The role of Christianity and the influence of Catholicism on the state-building processes of Kievan Rus and Galicia-Volyn state, as well as political and legal aspects of European integration of Kievan Rus and Galicia-Volyn state during the Crusades are clarified. It is emphasized that in the western and eastern historiography of the Crusades the key directions in the context of which the analysis of this phenomenon was carried out are clearly traced. They are based on five main factors: 1) the political and socio-economic situation in Europe in the XI - XIII centuries; 2) ecclesiastical and canonical reformation of the Western Catholic Church; 3) the idea of liberation of the "Tomb of the Lord" from the unbelievers; 4) pilgrimage to Christian shrines in the Middle East; 5) the phenomenon of the Holy War for the Holy Land, which combined spiritual, ideological and sacred motivations with military and political ambitions. It is pointed out that long before the Crusades to the East, the Roman Catholic Church became the main exponent of the ideas and doctrines of medieval society and, relying on vast land and money resources, occupied a dominant place in the then feudal society. As a leading ideological institution, as well as an exponent of the political and legal doctrine of the Middle Ages, the Church takes a set of measures to strengthen social and political cohesion, as well as unite the medieval feudal world, boldly implementing the plan to create a universal papal theocratic feudal state. To achieve this goal, the papacy, through a series of measures, adapted in every way to the evolutionary processes in medieval society, as well as provided it with the necessary spiritual slogans. This, in particular, was reflected in the reform of the Catholic Church, which began with the monks of the monastery of Cluny, the essence of which was the subordination of the entire secular clergy to monasticism, as well as the dominance of secular authority. The Cluny sought to create a strong centralized church organization and therefore contributed to the glorification of papal authority. At this time, the Popes themselves pursued a centralizing policy in the Catholic Church. Of course, they entered into an alliance with the Cluny, seeing in them their support. It is noted that the Catholic Church was ready for such changes, which was reflected in the formation of a new state and legal doctrine, of course, not without the participation of the Cluny. This was most clearly expressed in the program of the socalled "papal theocracy", ie "the establishment of the supreme authority of the Pope in ecclesiastical and secular affairs", which was put forward in 1075 by Pope Gregory VII and formulated in his famous "Dictatus Papae". . According to his plan, this theocratic monarchy was to include all Christian states. In addition, Pope Gregory VII and other prominent theologians preached the existence of the rule of law not only within individual states but also internationally. The idea of a theocratic monarchy had a profound meaning, as it was the first time that a theory of a united Europe based on the Christian faith had been put forward, which should clearly have had a positive effect on its political, socio-economic, cultural and spiritual development. Therefore, Gregory VII and other reformers came to the conclusion that they, to achieve their ultimate goal, must solve four tactical tasks. First, they needed to create new vaults of the old law, to demonstrate that their goal was to legitimize the spiritual tradition. Second, create new laws that will support their program, filling gaps in the existing body of law. Third, they had to develop appropriate procedural mechanisms, and the new courts, which had to operate more effectively, had to correct violations of ecclesiastical law. AND, fourth, the church needed new and more effective methods than those available to identify offenders and bring them to justice. Gregory VII brought Latin theology close to the holy war, arguing that the Pope also had the full right to gather armies to fight for God and the Latin Church. He also made great strides in substantiating the concept of consecrated violence in the context of redemption, an idea that would become the essence of the Crusades. However, Gregory cannot be considered the main creator of the Crusades, because he clearly failed to substantiate a serious and convincing idea of holy war, which would find a response among Christians in Europe. Thus, it has been established that the Papal Reformation of the Catholic Church in the Middle Ages, carried out, in particular, with the participation of the Cluny monks, was decisive both for the Catholic Church itself and for Europe as a whole. This was one of the decisive factors for the development of ecclesiastical and canon law, which was finally formed during the twelfth - thirteenth centuries and reflected the main ideological and political and legal principles of Catholicism. In view of the above, the emphasis is on the role of the Cluj clergy, as well as on the formulation of the postulates of the inherently unique "Cluj law", the ideas and concepts of which were reflected in the development of the European legal system. It is established that within the framework of these realities, the very idea of liberating Christian relics, glorified in the Holy Scriptures, was positively received in the Russian lands, as from the tenth century they became the object of pilgrimage. At the same time, the idea of an armed campaign of Christian pilgrims did not find proper approval in the Orthodox Old Russian environment. This was due not only to the consequences of the Great Church Schism, but also to the very mental understanding of the impossibility of perceiving the Crusades in the context of the military liberation mission. It is noted that in the legal field, the Crusades in European and domestic historiography has not been studied. In view of this, the proposed scientific work is the first attempt to analyze this phenomenon in terms of formulating the conceptual content of the political and legal doctrine of the Crusades of the Middle Ages. A holistic theoretical construction on the understanding and essence of the political and legal doctrine of the Crusades of the Middle Ages has been formed. The analysis of political and legal doctrine is carried out through the prism of conceptual ideas and theories about state and legal phenomena and processes that are the most important determinants of its formation and essence. In view of this, the political and legal doctrine is proposed to be understood as a system of views, theories and doctrines about the features of state and legal development, expressed in concepts based on the ideological-theoretical and ideological basis inherent in a certain historical period. At the same time, the ideological basis is recognized as the methodological core of political and legal doctrine, which solves the main problems of state and legal and social development. The Christian concept of power is characterized as an important source of formation of political and legal doctrine of the Middle Ages. It is emphasized that an important element of canon law was the institution of papal legates, which emerged during the Crusades to control the application of canon law and the implementation of papal policy. The papal legates functioned as traveling judges sent from Rome to deal with disagreements and disputes that the local authorities were unable or unwilling to resolve on their own. Legates, like synods, were supposed to be entrusted with several different functions at once. They were investigators, authorized to disclose everything that happened at the local level. They were legislators authorized to announce rules for the region to which they were sent. It is determined that the main force of the crusader army was chivalry, which flourished in the XII-XIII centuries, ie during the Crusades. It is noted that in the context of the study, great importance is attached to the medieval chivalry, united in the spiritual-knightly orders, the activities of the spiritual-knightly orders in the context of their historical formation and development. This analysis allowed us to speak about the formation of the basic postulates of the Order's law, the basis of which, no doubt, can be considered numerous acts of law-making activity of spiritual and knightly orders in the form of Statutes, Statutes, decisions of Chapters and others. These documents were of great importance in terms of its innovative content (which was not typical of the Statutes of other orders and church institutions), as it gave the Grand Master of the Order the right to change certain rules due to certain circumstances, which made it quite revolutionary for that era and influenced the development of ecclesiastical and canon law, as well as allowed to talk about the emergence of specific order law. It is emphasized that thanks to the activities of the Order of the Templars in Europe, a strong banking and financial system has been formed. Borrowing the experience of Muslim countries during their stay in the Holy Land, the Templars introduced new technologies in agriculture, medicine, architecture, topography, shipping and shipbuilding, literature. The activity of spiritual and knightly orders had a significant impact on the formation, development and reform of ecclesiastical and canon law, which undoubtedly began to adapt not only to the needs of the Church itself, but also to more effective regulation of relations with secular authorities, which clearly had a positive effect on development of Europe in general. It is emphasized that the interaction of the Christian worldview and the legal system that was formed in Russia also took place at such a structural level of the legal system as the level of legal awareness and legal culture. Church law in the Old Russian period became the most important and authoritative component of the legal system and, unlike other individual disciplinary systems, contributed to the strengthening of social discipline. The development of ancient n society required additional regulators of social behavior, and those variants of new social behavior that were formed under the influence of Christianity, were relevant and in demand in Kievan Rus, they determined and determined the legal behavior of the population. It is noted that the Pope looked very closely at religious and political affairs in Ukraine-Russia. It is emphasized that during the XI-XII centuries. in the western territories of Kievan Rus there is a significant rise of two separate principalities - Galicia and Volyn. These princely lands maintained active international relations with leading European countries, Byzantium, and so on. This led to the prospect of their further unification into a single state, the development of a European vector of development, as well as the strengthening of their role and influence on the political situation in Europe. It is established that the main directions of foreign policy of the Galicia-Volyn principality in the 40-50s of the XIII century. It is possible to consider the intensification of diplomatic relations with leading European states, where foreign relations with Rome became especially important, in particular, on the adoption of Catholicism and a possible religious union, as well as the creation of a union of Christian Catholic states to organize a crusade against the Mongol-Tatars.