Constitutional, Administrative and Criminal Law Regulation of Protecting Rights of Internally Displaced Persons: Foreign Experience and Directions for Improvement (Scopus)

Abstract

Мета статті полягає у розкритті конституційних, адміністративних та кримінально-правових засад захисту прав внутрішньо переміщених осіб, вирішенні проблем впровадження зарубіжного досвіду та визначенні напрямів удосконалення чинного національного законодавства. Обґрунтовано, що система індивідуальних стандартів захисту є своєрідним міжнародним механізмом забезпечення статусу прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, відповідних гарантій, регламентованих нормами універсальних, регіональних та спеціальних договорів, реалізованих уповноваженими суб’єктами державного управління в різних сферах життєдіяльності суспільства. Акцентовано увагу на дотриманні Керівних принципів 1998 року, які є основою правових актів Європейського Союзу, Ради Європи та інших демократичних країн. Проте існуючі стандарти індивідуального захисту не є уніфікованими, а відповідного інституційного механізму немає. Виокремлено універсальні, наднаціональні, регіональні, обов’язкові, рекомендаційні, постійні та тимчасові стандарти. Автори дійшли висновку, що на українську владу покладено важливі завдання, функції та повноваження щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, а також завдання щодо реалізації та захисту таких прав і свобод, відновлення порушених прав, виконання чинних міжнародних стандартів та запровадження передового зарубіжного досвіду. Тому є природним такий шлях вдосконалення українського законодавства та забезпечення ефективних і доступних процедур. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем у сфері соціального захисту, виборчого законодавства, житлових і земельних прав, надання правової допомоги. The purpose of the article consists in revealing the constitutional, administrative and criminal law foundations of protecting rights of internally displaced persons, problems of implementing foreign experience and identification of directions for improvement. It is substantiated that the system of individual protection standards is a kind of international mechanism for ensuring first of all the status of rights and freedoms of internally displaced persons, the corresponding guarantees regulated by the norms of universal, regional and special treaties, implemented by authorized subjects of public administration in various spheres of society. Attention is focused on compliance with the Guidelines of 1998, which are the basis of the legal acts of the European Union, the Council of Europe and other democratic countries. However, the existing standards of individual protection are not uniform, and there is no corresponding institutional mechanism. Universal, supranational, regional, mandatory, recommendatory, permanent and temporary standards are singled out. The authors conclude that the Ukrainian authorities are entrusted with important tasks, functions and powers to guarantee the rights and freedoms of internally displaced persons, as well as tasks concerning implementation and protection of such rights and freedoms, restoration of violated rights and implementation of existing international standards and best foreign practices. Therefore, it is natural to improve Ukrainian legislation and ensure effective and accessible procedures. Proposed are ways to solve existing problems in the sphere of social protection, electoral law, housing and land rights, and provision of legal aid.